Скоморо́хи — село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване над р. Стрипою, за 18 км від Бучача і найближчої залізничної станції Бучач.

До 2015 року було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотопотіцької селищної громади.

Історія Поблизу села виявлено пізнього палеоліту.

Перша писемна згадка — 1439 рокуМельничук Б., Феськів І. Скоморохи… — С. 279..

З 1599 рокуSkrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 16. — ISBN 978-83-927244-4-5. , після проведеного з братами поділу родинних маєтностейLipski A. Potocki Stefan h. Pilawa (ok. 1568—1631) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 175. село стало власністю шляхтича Стефана Потоцького (бл.1568—1631, наймолодший син стражника польного коронного Миколая Потоцького і його дружини Анни Черменської (Czermieńska), брат Яна, Якуба, Анджея Потоцьких).

С. Потоцький разом з дружиною Марією Амалією Могилянкою, двоюрідною сестрою православного Митрополита Київського Петра Могили, стали фундаторами побудови церкви святого Миколая в БучачіBarącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 132. . У ХІХ ст. власником маєтку в селі був Антоній Симфорій Антоневич-Болоз (, 1812—1881)83. Albina Antoniewicz Bołoz. , чинний член Бучацько-чортківського-заліщицького відділу Галицького господарського товариства (Galicyjskie Towarzystwo Gospodarskie) у ЛьвовіSzematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1870. — Lwów : galicyjska drukarnia rządowa, 1870. — S. 574. , батько Яна Антоневича-БолозаJan Deodat Bołoz-Antoniewicz (ID: psb.365.1) . , польського історика, мистецтвознавця вірменського походженняd'Abancourt H. Antoniewicz Jan Bołoz (1858—1922) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 137—139 (Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840). .

1914 року в селі діяла однокласна етатова хлоп'ячаSzematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1914. — Lwów, 1914. — S. 700. школа з українською мовою навчанняSzematyzm… na rok 1914… — S. 728..

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Сільський господар» та інші, кооператива.

У 1940 році розпочали будівництво ГЕС на річці Стрипі біля села, яке завершили вже після Другої світової війни. Електроенергія подавалася, зокрема, й до тодішнього районного центру — Золотого Потоку.Феськів М. І запалила Стрипа світло у сільських оселях //

1947 року після арешту отця Івана Галібея нібито за шлюб підпільникам (завезли до Чортківської тюрми) громада села написала реляцію-просьбу звільнити пароха.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бучацького району, село увійшло до складу Чортківського району.

Населення Станом на 2007 рік населення села становило 1199 осіб.

Мова Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Частка Українська 1 157 99,74 % Інші мовиМови, що були рідними для менш як 1 % місцевого населення:Російська — 2 (0,17 %),Білоруська — 1 (0,09 %). 3 0,26 % Разом 1 160 100,00 %

Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610187, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати зареєстровано 800 виборців, явка 70,13%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 33,93%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 12,57%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» і «Голос» — по 12,21%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 59,37%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 14,47%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 5,94% .

Соціальна сфера Працюють загальноосвітня школа І—ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, аптека, відділення зв'язку, туристично-оздоровчий комплекс «Лісовий», та оздоровчий табір «Лісовий дзвіночок», торгові заклади.

Релігія Наприкінці XIX ст. село було центром греко-католицької парафії, яка входила до складу Бучацького деканату. 1883 року в селі збудували муровану церкву святого Миколая, в якій свого часу були метрики від 1785 рокуSkomorochy 3.) S., wś, pow. buczacki… — S. 693..

Нині в Скоморохах є церква святого великомученика Димитрія (1887, кам'яна, перебудована 1938).

Пам'ятні знаки пам'ятний хрест на честь скасування панщини в Австрійській імперії 1848 року; символічна могила зі статуєю («фіґурою») Божої Матері (1995); два хрести на місці поховань німецьких та угорських солдатів (1944).

Пам'ятки природи Геологічні пам'ятки природи місцевого значення Скелі семи джерел та Рівна скеля Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення — Скелі семи джерел.

Персоналії

Народилися інженер, громадський діяч Роман ГалібейГаврильцьо І. Галібей Роман Іванович // громадсько-політичний (ОУН, псевдо «Вороний»), культурний діяч, режисер (один з творців фільму «Жорстокі світанки», Канада) Іван КрасножонийМельничук Б. Красножоний Іван // . польський історик, мистецтвознавець, громадсько-політичний діяч Ян Антоневич-Болоз (разом з Антоніною Антоневич-Болоз були власниками маєтку в селі наприкінці XIX ст.).

Проживали, працювали отець Іван Галібей — парох УГКЦ, громадський діяч Михайло Кучер ( 18 березня 1955, с. Жнибороди) — український лікар, фармацевт. Кандидат фармацевтичних наук (1985). Провізор-аналітик вищої категорії (2002).

Померли Антоній Антоневич-Болоз (28 листопада 1881).

Зауваги

Галерея

Примітки

Джерела Мельничук Б., Уніят В., Феськів І. Скоморохи // Мельничук Б., Феськів І. Скоморохи // Скоморохи [Текст] // Бучач і Бучаччина : іст.-мемуар. зб. — Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1972. — С. 637-643 : фот. Весна у "Медоборах" [Текст] / Г. Макух // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 13 (1 квіт.). — С. 3 : фот.  — S. 692–693.

Посилання Скоморохи // Історико-краєзнавчий проект «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля». Денис М., Марків М. Сторінки історії розповідають. Скоморохи // Історія Бучаччини. — 2010. — 23 лютого.