Би́чківці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Чортківська міська громада. Адміністративний центр колишньої Бичківської сільської ради.
Назва За історичними згадками, назву Бичківці село отримало від основного заняття жителів — розведення бичків. Інша версія — від прізвища пана Бичковецького, якому деякий період поселення належало.
Географія Розташоване за 12 км від районного центру і 12 км від найближчої залізничної станції Білобожниця.
Територія 2,8 кв. км. Дворів — 250.
Історія У селі виявлено пам'ятки трипільської культури.
Перша письмова згадка — 1442 (під назвою Уґельче).
Згадується 29 березня 1449 року в книгах галицького судуAkta grodzkie i ziemskie, T.12, s.196, № 2277 .
Власниками села були, зокрема, Катажина Бучацька-Творовська,Witalij Michałpwski. Egzekucja dóbr rodziny Buczackich — Jazłowieckich — Tworowskich na Podolu w 1564 roku .— S. 401. референдар Стефан Потоцький.Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Matky Boskiej Bolesnej w Byczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.- Cz. I, tom 17. 508 s., 806 il. ISBN 978-83-89273-71-0 s.47
У 1655 в селі вибухнуло повстання проти пана;
В 1755 спалахує епідемія заразної хвороби, можливо, чуми. Збереглися датовані цим роком два хрести — на місцях поховання Барбари та її чоловіка.
1785 — у селі проживали 300 українців і 170 поляків.
Жителі Бичківців у 1837 році взяли участь у повстанні під проводом С. Штогрина проти панів, що охопило весь Чортківський округ. Більше половини мешканців села становили латинники — давні колоністи та двірська служба; місцеві жителі займалися хліборобством; були шевці, кравці, кушнірі, теслярі, ковалі, ткачі.
З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Буданівського повііту Чортківського округу.
У XIX століття власник маєтку в Бичківцях — Цєлецький, функціонував фільварок Богуслав.
XX століття 1900 в Бичківцях було 1524 жителі, 1910—1558, 1921—1446, 1931—1492 жителі; 1921—236, 1931—297 дворів.
Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився мешканець села Іван Цибульський.
1 серпня 1934 року село увійшло до складу новоутвореної сільської гміни Білобожниця.
1939—1941 у Чортківській тюрмі працівники НКВС замучили жителів села: Івана Горобця, Василя Козюка, Василя Лиса, Івана Маланчука, Івана і Павла Олійників, Петра Слоїка;
20–21 липня 1941 роках розстріляли в Уманській тюрмі на Черкащині Івана й Михайла Ковальчуків, Миколу і Юрія Козюків, Степана Крайчого, Івана Леськіва, Миколу Мороза, Михайла Чепурду й Онуфрія Чупурука.
Від 1943 році в Бичківцях діяв осередок ОУН.
Навесні 1944 мешканців села евакуювали у зв'язку з тим, що тут мала пролягти лінія фронту.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 34 особи. У березні 1945 в Бичківці примусово переселили 360 українців із Скопів (Польща).
З 24 грудня 2019 року Бичківці належать до Чортківської міської громади.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Чортківської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чортківського району (1940—2020), увійшло до складу новоутвореного Чортківського району.
Населення Чисельність населення, чол. 1900 1910 1921 1931 2014 2018 1524 1558 1446 1492 776 755
Мова Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Частка Українська 835 99,88 % Інші мовиМови, що були рідними для менш як 1 % місцевого населення:Російська — 1 (0,12 %). 1 0,12 % Разом 836 100,00 %
Релігія церква Успіння святого апостола і євангеліста Івана Богослова (ПЦУ, 1827; кам'яна); каплиця Преображення Господнього (УГКЦ, 1827; відновлена в 2010); костел Матері Божої Скорботної (1895).
Символіка Герб: щит перетятий вигнуто, у верхньому синьому полі виходить срібний постамент із 4-раменним хрестом із конюшиноподібними завершеннями, у нижньому золотому стоїть чорний бик із повернутою анфас головою та срібними рогами і копитами.
Прапор: квадратне синє полотнище, з нижнього краю до середини якого йде заокруглене жовте поле, з вершини якого виходить білий постамент із 4-раменним хрестом із конюшиноподібними завершеннями, а під ним стоїть чорний бик із повернутою анфас головою та білими рогами і копитами.
Зображення бика є номінальним символом і вказує на назву поселення (герб є промовистим), а також на пов’язані з цим промисли годівлі бичків. Хрест на пагорбі означає високу духовність мешканців та підкреслює збережені тут придорожні хрести.
Пам'ятки В урочищі «Бичківці» росте дуб черещатий «Бичківський» (понад 320 років), висотою 32 м, діаметром 162 см. у старому парку, біля церкви — дуб черещатий «Пірамідальний» (понад 100 років), діаметром — 68 см і сосна Веймутова (понад 190 років), висотою 28 м і діаметром 81 см.
Пам'ятники У 1992 році насипано символічну могилу Борцям за волю України.
Споруджено: пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1976); встановлено скульптура Архістратига Михаїла (2012 р.). хрест на честь скасування панщини (1892), пам'ятник до 40-річчя Перемоги (1985). На місцевому римо-католицькому цвинтарі вціліла капличка.
Соціальна сфера За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа, за Польщі — 3-класна з польською мовою навчання. 1860 році вперше згадана школа при церкві (учителював дяк Криворучка). У селі діяли публічна школа (вчи- тель Антін Городиський, 1875—1908). Від 1892 діяла читальня товариства «Просвіта». Від 1931 працювали філії товариств «Сільський господар», «Луг» та ін. 1947 засновано бібліотеку; 1950 вольовим методом створено колгосп. У 1960-х роках — відкрито школу, крамницю, дитячий садок, ФАП. Працюють музей історії церкви (від 1995), загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, поштове відділення, 3 магазини.
Відомі люди
Народилися Ольга Федорців (нар. 1956) — учена в галузі медицини; Орест Драбинястий (нар. 1930) — учасник національно-визвольних змагань; Степан Дмитерко (василіянин, чернече ім'я — Софрон; 1917—2008) — релігійний діяч, єпископ УГКЦ; Крушинська Надія-Соломія — художниця, дизайнер, педагог. Ярослав Солтис (нар. 1948) — соліст-вокаліст (баритон), член Національної всеукраїнської музичної спілки, заслужений працівник культури УРСР, заслужений артист УРСР, народний артист України; Адам Цибульський (нар. 1948) — народний артист України, актор Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича (м. Дрогобич).
Поховані Вінцентій Гавел Потоцький (бл. 1744 — 27.9.1787),Wincenty Gaweł Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: 3.373.625) . спадкоємець частини «фортуни» Миколи Василя Потоцького;Skrzypecki Т. Н.. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 78—79. — ISBN 978-83-927244-4-5. його удова Анна з Мицельських вийшла заміж за Юзефа Целецького гербу Заремба.
У літературі М. Любинський видав книгу «Бичківці. Крізь віки до сьогодення» (1994).
Примітки
Джерела
Буць А. І арканове коло віків: [3 історії с. Бичківці Чортків. р-ну] // Вільне життя. — 1997. — 5 груд. — (Рядок з біографії краю).
Покликання творити прекрасне [Текст] : [про С. Крушинську - художницю з с. Бичківці Чортків. р-ну] / М. Безкоровайна // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 12 (25 берез.). — С. 12 : фот. Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Matky Boskiej Bolesnej w Byczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — Cz. I. — tom 17. — 508 s., 806 il. — S. 47. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 978-83-89273-71-0.
Посилання