Гамла (Гамала, ) — стародавнє єврейське місто на західному схилі Голанської височини за 18 км на північний схід від озера Кінерет. Розташоване на території, контрольованій ІзраїлемТериторію Голанських висот зайняв Ізраїль у 1967 році за підсумками Шестиденної війни і признав своєю у 1983, зайняття досі не визнане ООН (але окремі члени організації де-юре чи де-факто признають Голани за Ізраелем).
Вважають, що його засновано у III століття до н. е. як форт Селевкідів під час Сирійських воєн. У 81 році до н. е. форт перетворився на місто у складі Хасмонейського царства, яке було опорним пунктом повстанців у Юдейській війні. У 67 році н. е. після місячної облоги римські війська взяли місто і зруйнували його.
Основними джерелами інформації про Гамлу слугують твори давньоєврейського історика Йосипа Флавія і результати археологічних розкопок, які проводили в 1970—1990-ті роки.
Історія
Раннє поселення Археологічні розкопки свідчать, що на місці Гамли вже за ранньої бронзової доби існувало поселення. Воно, ймовірно, було сільськогосподарським, оскільки археологи знайшли безліч відполірованих тривалим вжитком крем'яних серпів. Деякі знахідки припадають на ще більш ранню мідну добу. Стародавні будівлі були настільки міцними, що їх використовували й у I столітті до н. е. Приблизно в 2700 р. до н. е. поселення занепало й було відновлене як військовий форпост тільки в часи Селевкідів. Дослідник Мішна згадує Гамлу серед міст, завойованих Ісусом Навином, хоча насправді городище було покинуте ще до приходу євреїв. Археолог Дані Сіон припускає, що жителі єврейської Гамли самі пов'язали залишки древніх стін з біблійною історією.
Створення Гамли Коротка єврейська енциклопедія наводить як дату заснування Гамли 81 рік до н. е . — час правління Александра Янная, який приєднав Голани до Хасмонейського царства. Назва міста походить від слова «гамаль» ( — верблюд), оскільки пагорб, на якому розташовувалось місто, нагадує горб верблюда. У I столітті до нашої ери відбувалося різке посилення єврейської присутності на Голанах, про що свідчить масове використання у Гамлі монет Хасмонеїв.
Є й інші версії появи міста. Можливо, єврейський населений пункт на місці Гамли раніше заснували вихідці з Вавилона. Ця теорія ґрунтується на арамейському написанні назви «Гамла» (з алефом на кінці). Іцхак Галь вважав, що перемога Макавеїв у боротьбі з греками стала поштовхом до повернення на Землю Ізраїльську частини вавилонських євреїв, які, зокрема, розселилися і на Голанах, де ще не було встановлено єврейського контролю. Зокрема, у першій книзі «Юдейські війни» Йосипа Флавія сказано, що Яннай захопив фортецю Гамлу під час війни в Галілеї проти селевкидського правителя Деметрія ІІІ Евкера .
Життя міста
Місто розташовувалося на пагорбі між долинами струмків Гамла та Даліот. Воно лежало на невеликому сідлі базальтового хребта і було оточене глибокими ущелинами, що забезпечувало місту великі переваги в обороні. Єдина дорога підходила до міста зі сходу. В цьому місці була побудована масивна фортечна стіна з квадратних базальтових каменів до 6 метрів завтовшки. Саме місто було на пологішому південному схилі. Уздовж стіни стояли квадратні вежі, на вершині пагорба біля північного краю стіни була кругла вежа, яку побудували набагато раніше, ніж стіну (ймовірно, ще в період Селевкідів). До початку воєнних дій вежа, ймовірно, була єдиним оборонним укріпленням у Гамлі. У нижній частині стіни ще дві вежі охороняли в'їзд у місто — так звані «водяні ворота». В середині стіни були так звані «ворота двох веж», які антикознавець Самуель Рокко вважає офіційним в'їздом у місто.
Будівлі міста були зведені на терасах з драбинами. У західній частині знайдено багаті будинки та виробничі приміщення.
Як столиця місто Голан проіснувало близько 150 років. Місто було знамените виробництвом високоякісної оливкової олії. Активно розвивалося за правління Ірода І Великого. Надалі Гамла була спірною територією між Іродом Антипою та набатейським царем Аретою IV
У питаннях культу і побуту Гамла була типовим традиціоналістським єврейським поселенням. Так, археологи виявили стародавню синагогу і велику кількість різних ритуальних предметів. Крім загальновідомих речей — таких, як мікви та ритуальний посуд, — вони виявили дивну архітектурну деталь. Обидва входи у вузький провулок між двома будинками були частково перекриті добудованими пізніше пілястрами. З практичного архітектурного погляду ці пілястри жодної функції не несли, на підставі чого було зроблено висновок, що вони мали ритуальне значення: символізували ерув — ритуальне об'єднання власності різних людей у спільне користування, що дозволяло переносити предмети під час шабату з однієї будівлі в іншу. На відміну від низки інших місць, у Гамлі не виявлено зображень людей і тварин, пов'язаних із язичницькими культами.
Від початку І тисячоліття, коли римляни перетворили колишнє Юдейське царство в провінцію Юдея, вихідці з Гамли відігравали важливу роль у боротьбі за незалежність. Зокрема, Юда Галілеянин в 4 році до н. е. підняв антиримське повстання у Сепфорісі й був убитий під час його придушення. Його сини Яаков і Шимон воювали проти римлян у 46 році, а третій син Менахем бен-Яїр став вождем сикаріїв. Ще один родич Елазар бен-Яїр очолював оборону фортеці Масада.
У період антиримського повстання 66-71 рр. Гамла стала одним із опорних пунктів повстанців. Взяття Гамли в 67 році н. е. римлянами описав очевидець подій Йосип Флавій у праці «Юдейська війна», 4 книга, 1 частина. За власним свідченням, Йосип переймався раніше зміцненням оборони Гамли, знав її жителів, а після взяття римлянами в полон в Йотапаті спостерігав за облогою Гамли з римського табору. Низка деталей облоги Гамли в описі Флавія є неправдоподібними вигадками і не підтверджуються археологічними дослідженнями. Проте географічні описи, зроблені Флавієм, досить точні й дають змогу ідентифікувати безліч об'єктів і пов'язаних з ними подій.
Флавій пише, що спочатку Гамла була лояльною до влади, але з прибуттям до міста повстанців, опозиційних Агріппі II, городяни приєдналися до опору. Керівництво перейшло до рук крайніх противників римської окупації — зелотів.
Облога Гамли Місто витримало першу семимісячну облогу, яку організував у 66 році н. е. цар Юдеї Ірод Агріппа II.
12 жовтня 67 року три римських легіони (V Македонський, X, що охороняв протоку і XV Аполлонів) загальною численністю близько 60 тисяч солдатів під командою Веспасіана почали другу облогу. Жителів міста, разом з озброєними повстанцями, було за даними Флавія лише 9000 осіб. Кеннет Аткінсон називає це число явно завищеним. Втім, Дані Сіон пише, що перед облогою Гамла стала містом-притулком, до якого стікалися як повстанці зі всієї Галілеї, так і жителі навколишніх сіл. Місця в місті було мало, і навіть міську синагогу пристосували для проживання біженців.
Захоплення міста мало принципове значення для Веспасіана. За чинної стратегії слід було захопити і придушити всі осередки опору на шляху прямування, якими б незначними вони не були. Крім того, євреї розраховували, хоча й необґрунтовано, на можливу допомогу від одновірців з Вавилона і військову інтервенцію Парфії. Хоча Флавій, який керував зміцненням оборони Гамли, описує її як фортецю, археологічні дослідження свідчать, що фактично стіни будували фрагментарно, заповнюючи проміжки між будинками для створення суцільної лінії укріплень, а деякі будинки, які заважали будівництву, навіть знесли.
Згідно з традиційною римською тактикою, якщо місто не здавалося і його не можна було відразу взяти штурмом, його оточували і зовні зводили циркумвалаційну стіну. Однак під час облоги Гамли такі стіни, судячи з усього, не зводилися, як і укріплення навколо римського табору. Римляни не збиралися довго затримуватися під Гамлою і не чекали нападу з боку захисників. Мабуть, з цієї причини будь-яких стаціонарних укріплень, що залишилися від римських таборів навколо Гамли, виявити не вдалося.
Місто було піддано сильному обстрілові кам'яними ядрами і стрілами з палаючим клоччям, які метали балісти і катапульти з сусідніх пагорбів. Вони розташовувалися приблизно за 300 метрів від стін міста. Облога тривала 1 місяць. Стіну міста пробили в декількох місцях на вузькій ділянці загальною шириною близько 50 метрів, там же відбувалися основні зіткнення. Навколо найбільшого пролому, ширина якого сягала 5 метрів, археологи знайшли безліч кам'яних ядер і наконечників стріл як зовні, так і всередині, що свідчить про запеклі сутички між осаджувачами і захисниками міста
Штурм і падіння Під час першого штурму загін римлян, що увірвався у місто, був знищений захисниками, оскільки нападники не змогли використати кількісну перевагу у вузьких вулицях Гамли і їх перебили євреї пострілами з вищих місцьЮдеї витримали перший натиск римлян, зупинили їх подальший наступальний рух і хоробро відбили їх назад; але утискувані більш численним військом, що нападало на них з усіх боків, вони відступили до частини міста, що лежала вище. Так як вороги натискали і туди, вони обернулися, кинулися на них і тиснули їх всіх проти крутого обриву, де римляни, наведені у вузькій незручній місцевості в розгубленість, були перебиті.. Флавій пише, що в тісноті, коли передні ряди прагнули відступити з-під обстрілу, а задні напирали, солдати залазили на низькі дахи будинків, які врешті не витримали і впали, вбиваючи тих, хто стояв на них, під ними і нижче. Римська армія вдалася до втечіИосиф Флавий. Иудейская война. Книга 4:1:4—5 .
Через кілька днів римлянам вдалося зруйнувати круглу вежу. …три солдата пятнадцатого легиона перед началом рассвета подкрались в самую высшую башню, стоявшую насупротив их лагеря, и тихо подкопали её, между тем как находившаяся на ней стража не заметила ни их приближения (так как это случилось ночью), ни их присутствия внутри башни. Солдаты бесшумно сдвинули с места пять громаднейших камней и быстро отскочили прочь, после чего башня с грохотом рухнула. Цей уривок зазвичай розглядають як вигадку, але Дані Сіон пише, що це цілком можливо, оскільки вежа не мала фундаменту, була побудована прямо на ґрунті і камені справді можна було вибити.
Наступного дня, 10 листопада, римляни, зламавши оборону міста, повторно вдерлися у Гамлу. У різанині загинуло близько 4000 жителів, решта, за твердженням Флавія, щоб не здаватися в полон, кинулися у прірву з гребеня пагорба. Повсюду раздавались душераздирающие крики умирающих, и кровь, запрудившая весь город, лилась по склонам. Потеряв надежду на спасение, многие [евреи] хватали жен и детей и бросались вместе с ними в глубочайшее ущелье… Так пала Гамла. Живими залишилися тільки дві жінки, яким вдалося сховатися. Місто припинило існування і було забуте. Деякі захисники Гамли, яким раніше вдалося втекти з міста, приєдналися до повстанців у Юдейській пустелі.
Дані Сіон, відзначаючи, що твердження про масове самогубство жителів Гамли зазвичай приймається на віру широкою публікою, сам ставить його під сумнів. Він вказує, що є лише одне місце на пагорбі, звідки можна стрибнути в прірву, але дістатися до нього по скелях складно, і для тисяч старих людей, жінок і дітей це нереально. Сама собою ця точка вміщує кілька десятків, проте не тисяч осіб. Окрім того, на відміну від захисників Масади, які мали досить часу, щоб спланувати масове самогубство, у жителів Гамли в розпал бою просто не було такої можливості. Можливо, частина жителів загинула в спробах спуститися, але навмисного масового самогубства, ймовірно, не було. Додавання вигадок, що підкреслюють жахи війни, було характерне для тогочасної елліністичної літератури. Аткінсон вважає, що опис масового самогубства, крім оспівування героїзму, міг нести функцію попередження про недоцільність подальших повстань.
Оцінки