Крекінг-установка у Новокуйбишевську — одне з нафтохімічних виробництв компанії САНОРС («Самаранефтеоргсинтез»).
В 1957 році у Новокуйбишевську ввели в дію завод синтетичного спирту, що виробляв етанол шляхом гідратації етилену. Останній отримували на власній установці піролізу (парового крекінгу) потужністю по етилену 60 тисяч тонн на рік. Станом на кінець 2000-х років потужність майданчику по етанолу становила 95 тисяч тонн на рік.
Сировиною для піролізу виступають зріджені вуглеводневі гази (гомологи метану), зокрема, етан, який з 1962 та 1969 років можуть постачати по трубопроводах Отрадненський ГПЗ – Новокуйбишевськ та Нєфтєгорський ГПЗ – Новокуйбишевськ. Також піролізне виробництво використовує широку фракцію легких вуглеводнів (ШФЛУ, нефракціонований продукт, що включає переважно пропан та бутан з домішками пентану і гексану) або результати її фракціонування (розділення ШФЛУ здійснює розташована неподалік установка все того ж Самаранефтеоргсинтезу).
Використання комплексної сировини дозволяє окрім етилену продукувати пропілен та бутилен-бутадієнову фракцію. Як наслідок, в 1961-му організували виробництво фенолу та ацетону кумольним методом, в якому сировиною виступають пропілен та бензен. Станом на 1962 рік проектна потужність по майданчика по фенолу становила 45 тисяч тонн на рік, а за результатами завершеної в 2013-му модернізації вийшли на рівень у 100 тисяч тонн фенолу та 62 тисячі тонн ацетону (а також 9 тисяч тонн такої супутної продукції як альфаметилстирен). Крім того, майданчик може випускати ізопропіловий спирт (результат гідратації пропілену).
На основі фенолу створили ряд похідних виробництв, так, в 1974-му запустили дослідно-промислове виробництов дифенілоксиду і того ж року почалось спорудження установки з випуску дифенілпропану (бісфенолу-А), втім, наразі цех, де випускали ці продукти, вже закрито. В 1978-му стало до ладу виробництво пара-трет-бутілфенолу (отримують алкілюванням фенолу ізобутиленом), що досягнуло потужності у 12 тисяч тонн на рік.
Розвиток розрахованих на споживання пропілену виробництв призвів до необхідності зовнішніх поставок сировини, тому спорудили естакаду для зливу пропан-пропіленової фракції. Зокрема, відомо, що станом на 2005 рік Самаранефтеоргсинтез закуповувала пропілен у Кстовського, Казанського та Нижньокамського піролізних майданчиків.СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ПРОЦЕССОВ ПОЛУЧЕНИЯ ФЕНОЛА I. ОБЗОР РЫНКА И СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ПРОЦЕССОВ ПОЛУЧЕНИЯ ФЕНОЛА Е.А. Ананьева, Е.В. Егорова, Л.В. Ларин
Втім, були й плани збільшення власного виробництва олефінів. З 1983-го на площадці заводу почалось зведення нової установки парового крекінгу ЭП-300 типової для радянської нафтохімічної промисловості річної потужності у 300 тисяч тонн етилену. За десять років при готовності 85 % її спорудження припинилось, хоча при цьому й залишилась певна інфраструктура, що може бути задіяна у нових проєктах.
На початку 2010-х в САНОРС анонсували наміри збільшити потужності по етилену до 200 тисяч тонн, використовуючи при цьому інший тип сировини – прямогонний бензин. Втім, вже наступного року оголосили про наміри разом з Роснафтою, якій наразі належить Новокуйбишевський НПЗ, створити спільне підприємство для спорудження крекінг-установки світового класу з річною потужністю у 1,2 млн тонн етилену та 0,6 млн тонн пропілену. А ще через рік, у 2014-му, Роснафта придбала САНОРС. Надалі новий власник висловлювався на підтримку проєкту нового піролізного виробництва, проте станом на початок 2018-го його реалізація ще не починалась.
Примітки