Семакі́вці — село в Україні, у Білобожницькій сільській територіальній громаді Чортківського району Тернопільської області. Було підпорядковане Білобожницькій сільраді.

Розташування Розташоване на берегах р. Білий Потік (права притока Серету, басейн Дністра), за 11 км від районного центру та 4 км від найближчої залізничної станції Білобожниця.

Назва За легендою, колись давно на горі біля лісу мешкали люди, які у посушливі роки йшли до річки по воду. З часом переселилися на ту місцину жити. Першим поселенцем був Семен, його ще називали Семко. Від цього імені, очевидно, походить назва села.

Історія Село відоме від початку XVII ст.

1785 — у Семаківцях проживало 440 осіб.

17 листопада 1894 року. у селі освятили цвинтар.

15 червня 1895 року бучацький священик Станіслав Громницький освятив перший камінь майбутньої римо-католицького костелу Преображення Господнього і 20 жовтня цього року відбулося посвячення новозбудованого храму.

Відомо, що 1902 р. велика земельна власність належала Владиславові Охоцькому.

Під час виборів до повітової ради Чорткова в 1903 році виборці села оголосили протест.

У Семаківцях у 1900 р. — 564 жителі, 1910—556, 1921—540, 1931—548 жителів; 1921 р. — 102, 1931—118 дворів.

За Австро-Угорщини діяла 1-класна школа з польською мовою навчання; за Польщі збудовано приміщення школи, згодом спорудили Народний дім.

1 серпня 1934 року село увійшло до складу новоутвореної сільської гміни Білобожниця.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 18 жителів села:

Йосип Гажицький (нар.1919), Ян Гандалишин (нар.1905), Казимир Годима, Андрій Гриб (нар.1910), Іван Деркач (нар.1919), Степан Деркач (нар.1908), Михайло Домінік (нар.1920), Григорій Дубчак (нар.1921), Василь Єдинороз (нар.1915), Павло Єдинороз (нар.1919), Володимир Зарівний (нар.1919), Йосип Зюбрак (нар.1906), Корній Ребенчук (нар.1917), Юзеф Сівак, Михайло Талоха (нар.1912), Антон Чорний (нар.1925), Степан Чорний (нар.1899) , Ілля Шмадило (нар.1913). </div>

В УПА воювали Іван Проник, Василь Сенків та інші жителі села.

У 1958 р. представники радянської влади закрили костел, 1962 р. – церкву.

1978 — закрито початкову школу, 1987 —школу реконструйовано під дитячий садок, який працював до 1998 року.

З 4 вересня 2015 року Семаківці належать до Білобожницької сільської громади.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чортківського району (1940—2020), увійшло до складу новоутвореного Чортківського району.

4 жовтня 2025 року, в роковини загибелі Кульчицького Павла, в селі відбулось відкриття меморіальної дошки полеглому воїну.

Релігія церква Святої Тройці (ПЦУ; 1939).

У селі є костел Преображення Господнього (1895).

Скульптура святого Яна Непомука Виготовлена із каменю.

У 1930-х роках розташовувалася на місці, де вулиця звертає до церкви, нині — після повені розміщена на території храму.Блаженко, А. Як святий Ян погоду в селі Семаківцях благословляє // Чортків.City. — 2019. — 12 вересня.Блаженко, А. Як на Чортківщині в сусідніх селах збіглись докупи ювілеї двох храмів та їхнього настоятеля // Чортків.City. — 2019. — 1 грудня.

Населення Чисельність населення, чол. 1900 1910 1921 1931 2014 2018 564 556 540 548 202 198

Мова Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Частка Українська 226 100,00 % Разом 226 100,00 %

Соціальна сфера, господарство Діяли філія товариства «Просвіти», «Сільського господаря», «Рідної школи» та інших товариств.

1949 — в Семаківцях примусово створено колгосп (голова правління Федір Атаманчук). 1958—1960 — об'єднаний із господарствами сіл Калинівщина та Білобожниця.

1969 — в селі побудовано торговий заклад.

Нині працюють клуб, ФАП, фольклорний ансамбль «Бабограй», ПП «Семаківці», торговий заклад.

Відомі люди Народилися Талоха Євген (нар. 1958) — господарник, «Почесний залізничник» (2004); Кульчицький Павло (1977 —2023) — український військовик учасник російсько-української війни. Галерея

Примітки

Джерела

Множинна благодать семаківських небес [Текст] / А. Блаженко // Голос народу. — 2018. — № 18 (4 трав.). — С. 6. Про нашу Войтківну сам Папа Римський знає! [Текст] : Святійший Франциск поблагословив мешканку Семаківців на Чортківщині з нагоди її 75-річчя : [про сіл. фельшерку та відзначення її ювілею] / Л. Костишин // Вільне життя плюс. — 2020. — № 19 (11 берез.). — С. 5 : фот. — (Повертаючись до надрукованого). «Простягнулись у два кінці мої рідні Семаківці» [Текст] / А. Блаженко // Голос народу. — 2018. — № 17 (27 квіт.). — С. 6. У Семаківцях освятили пам'ятний знак загиблому Герою [Текст] // Голос народу. — 2025. — № 41 (8 жовт.). — С. 3 : фот. Щоби церкву привітати й шану Богові віддати [Текст] : [ювілеї храмів в селах Калинівщина та Семаківці Чортків. р-ну] / А. Блаженко // Голос народу. — 2019. — № 48 (29 листоп.). — С. 7 : фот. «Я йду до Бога, і ви - за мною.» [Текст] : [освячення каплички та відновленої фігури св. Яна] / Л. Габруський // Голос народу. — 2014. — № 39 (19 верес.). — С. 7.

Посилання Siemakowce 1.) wś, pow. czortkowski, [w:] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, t. X: Rukszenice – Sochaczew, Warszawa 1889, s. 538.