Олекса́ндр Фе́дорович Фе́нь (1923—2017) — радянський військовик, учасник німецько-радянської війни, генерал-майор танкових військ СРСР.
Життєпис Народився 1923 року в селі Бакаєве (сучасного Чорнобаївського району Черкаської області) у родині селян-українців.
1942 року закінчує 2-ге Харківське танкове училище (яке тоді перебувало в евакуації у Самарканді), в званні лейтенанта направлений до діючої армії. Перший бій прийняв, перебуваючи на посаді командира танка 84-ї танкової бригади у боях за Сталінград. Від березня 1943 року та до кінця війни служив у 31-й танковій бригаді 29-го танкового корпусу (5-та гвардійська танкова армія). Командир танкового взводу, замісник начальника штабу, від січня 1943 року — начальник штабу 277-го танкового батальйону.
Брав участь у Сталінградській битві — бої в місті та розбиття Котельниковського угрупування противника. Воював на Курській дузі — битва під Прохорівкою, звільнення Бєлгорода й Харкова.
Брав участь у визволенні України від німецької окупації — бої за П'ятихатки, Кривий Ріг, Кіровоград, Корсунь-Шевченківська та Умань-Дністровська операції.
Брав участь у боях на території Білорусі під час операції «Багратіон», звільняв Мінськ. Воював в Прибалтиці, брав участь у ліквідації угрупування в Східній Пруссії, боях на території Польщі.
Закінчення війни зустрів на березі Балтійського моря в польському місті Гдиня на посаді заступника 2-го танкового батальйону 31-ї танкової бригади, капітан.
За час війни особисто знищив 12 танків противника, 4 рази поранений, двічі горів у танку.
Продовжив службу в 31-й танковій бригаді, 1946-го направлений на навчання. 1951 року з відзнакою закінчив командний факультет Військової академії бронетанкових та механізованих військ.
Проходив службу, починав на посаді помічника начальника оперативного управління 3-ї гвардійської танкової армії. 1963 року направлений до Південної групи військ, начальник штабу 35-ї мотострілецької дивізії.
1964 року з відзнакою закінчив дворічний вечірній Університет марксизму-ленінізму. 1968 року призначений командиром 11-ї гвардійської мотострілецької дивізії (Забайкальський військовий округ).
1969 року закінчує курси вдосконалення підготовки командирів дивізій при Військовій академії ім. Фрунзе. 1970 року Олександру Феню присвоюється звання генерал-майора.
1973 року призначений заступником командира 5-ї гвардійської танкової армії (Білоруський військовий округ), 1974-го скерований на проходження служби до Групи військ в НДР, заступник командира 2-ї гвардійської танкової армії.
1979 року звільнився з військової служби, переїхав на проживання до Мінська. До розвалу СРСР керував партійною, вибирався членом бюро КПБ Центрального району Мінська.
Від 2004 року — член Військово-наукового товариства при мінському Центральному Будинку офіцерів. Здійснював пошукові й наукові роботи, виступав з науковими доповідями й повідомленнями про військові операції часів Другої світової війни. Є автором багатьох публікацій про питання історії нацистсько-радянської війни, книги «Звільнення Мінська».
Від 2012 року входив до складу ради Військово-наукового товариства при Центральному будинку офіцерів Збройних Сил Республіки Білорусь.
Помер 21 грудня 2017 року.
Нагороди орден Олександра Невського (лютий 1945) орден Вітчизняної війни 2-го ступеня (1944) орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1944) 3 ордени Червоної Зірки орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня медаль «За відвагу» (липень 1943) медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною» інші медалі.
Джерела Фень Олександр Федорович Вчора помер генерал Олександр Федорович Фень