П'ятдеся́тництво — протестантська течія євангельської традиції, що виникла наприкінці XIX століття – на поч. XX століття та характеризується особливим акцентом на важливості дарів Святого Духа, зокрема пророцтва, зцілення хворих, глосолалії. Назва походить від свята П'ятидесятниці, коли Святий Дух здійснив зшестя на послідовників Ісуса Христа. На території СРСР для відмінності від євангельських християн (проханівців), за вченням ближчих до баптизму, вважали за краще називатися Християнами віри євангельської — ХВЄ або Християнами євангельської віри — ХЄВ, на сьогодні ця назва є складовою частиною назви конфесій цього напряму на пострадянському просторі. За даними дослідницького центру Pew Research Center, у 2011 році рух налічував 279 мільйонів вірянП'ятидесятницькі автори та організації іноді називають набагато вищі цифри. Наприклад, за словами Метью Кларка, їхня кількість «наблизилася до 500 мільйонів у 1997 році». Див: Matthew Clarke, Handbook of Research on Development and Religion, UK, Edward Elgar Publishing, 2013, p. 171. Щоб отримати порівнянні цифри в дослідженні Pew Research Center, потрібно додати членів п'ятидесятницьких церков і харизматів, хоча останні не належать до п'ятидесятницьких церков, як чітко зазначає Pew Research Center. Див: . Низка п'ятидесятницьких деномінацій по всьому світу є членами Всесвітнього братства п'ятидесятників.
П'ятидесятницькі богослужіння характеризуються палкими молитвами, гучним співом і музикою, а іноді і раптовими танцями. П'ятидесятники пояснюють, що їхнім служінням керує Святий Дух, і вони не обмежені релігійними шаблонами. П'ятидесятницьке богослужіння зазвичай ділиться на дві частини: поклоніння (молитва, спів) і проповідь (проповідь, навчання, євангелізація).
У цього руху немає глобального лідера, оскільки він складається з різних організацій і церков, які представляють орган влади над собою. Наразі п'ятидесятництво має чотири основні течії: історичне п'ятидесятництво і класичне п'ятидесятництво, унітарне п'ятидесятництво і харизматичний або неоп'ятидесятницький рух (який включає в себе євангельський харизматичний рух другої хвилі, неохаризматиків третьої хвилі і католицьке харизматичне оновлення).
Назва Терміни «п'ятидесятництво», «п'ятидесятницька церква», «п'ятидесятницький рух» відносяться до свята П'ятидесятниці, яке відзначається в пам'ять про зшестя Святого Духа на Єрусалимську ранню церкву, про яке розповідається в Новому Завіті. У 1870-х і 1880-х роках в євангельських колах США посилилися молитви про нову П'ятидесятницю, тобто про нове злиття Святого Духа. Повідомлення про пробудження, яке охопило Уельс в 1905 році, породило очікування другої П'ятидесятниці.R. C. Wolf: Pfingstbewegung. In: Die Religion in Geschichte und Gegenwart. Handwörterbuch für Theologie und Religionswissenschaft (herausgegeben von Kurt Galling), Tübingen 1961 (3. Auflage), Band V, S. 308. А коли 9 квітня 1906 року на богослужінні на вулиці Азуса в Лос-Анджелесі відбулися особливі явища, схожі на події першої П'ятидесятниці в Єрусалимі, вважалося, що настала друга П'ятидесятниця. Рух, який виник у зв'язку з цими подіями і поширився по всьому світу, відтепер почали називати п'ятидесятницьким рухом.
Історія
П'ятидесятницький рух мав різних попередників, одним з найважливіших був новий методизм XVIII століття в Англії. Його засновник Джон Веслі прагнув до Божої святості й говорив про друге Боже благословення в освяченні, а його колега-проповідник навіть про хрещення Святим Духом. У XIX столітті шотландський пресвітеріанський євангеліст практикував надземні духовні дари на своїх богослужіннях. Англійський рух , який можна зарахувати до руху святості, використовував термін «Вище життя» () для позначення очищення серця й оновлення Святим Духом. Його представниками були також американці , , , Рубен Арчер Торрі, та , які мали велику потребу у Бозі й сподівалися чудесне зцілення. У 1895 році колишній баптистський пастор відкрив біблійну школу в Даремі, штат Мен, під назвою «Святий Дух і ми» (), назвавши її на честь старозавітного міста Шило. Однак школа не мала ні певної тривалості навчання, ні систематичної навчальної програми, ні справжніх вчителів. Лише Святий Дух мав визначати ці земні порядки, а також направляти випускників. Тому деякі учні проводили там багато годин на молитовній вежі, і після цього починали говорити незнаними мовами.
Однак справжнім богословським засновником п'ятидесятницького руху вважається методистський проповідник . 1898 року він відвідав пресвітеріанського проповідника-цілителя в його цілющих кімнатах у Чикаго. Під враженням від його служіння вони з дружиною також відкрили центр зцілення та євангелізації в Топіці в Канзасі та в Стоунз Фоллі (), які отримали назву «Бетел» (). У 1900 році він відвідав кількох лідерів руху святості та їхні церкви, зокрема в Чикаго, в Бостоні та в Ньяку, що поблизу Нью-Йорка. Влітку того ж року він на кілька тижнів відвідав деномінацію «Королівство Френка Сендфорда» та його Біблійну школу «Святий Дух і ми». Там він вперше зміг спостерігати, як студенти Біблії після тривалої молитви розмовляють мовами. Вперше він розробив вчення про мови в 1901 році в своїй Біблійній школі «Бетель» в Топіці і інтерпретував його в цьому контексті як початковий фізичний знак () для отримання хрещення Святим Духом.
Однак найсильніший поштовх до зародження і подальшого поширення п'ятидесятницького руху дало пробудження на вулиці Азуса в Лос-Анджелесі. Це пробудження тривало з 1906 по 1909 рік і спочатку було очолене учнем Пархема і чорним проповідником руху святості . 14 квітня 1906 року він виголосив проповідь, в якій сповістив про гнівний Божий суд, від якого здригнеться земля. Через чотири дні, коли місто Сан-Франциско було майже повністю зруйноване сильним землетрусом, громада Сеймура на вулиці Азуса набула великої популярності. Її відвідували тисячі людей, а присутність численних місіонерів, які приїхали до Лос-Анджелеса з усього світу, згодом забезпечила заснування великої кількості церков у США, Європі, Китаї та на колоніальних територіях Південної Америки, Африки та Азії того часу. Цей рух був особливо привабливим для християн у країнах сучасного Третього світу, оскільки білі та чорні американці, особливо з бідних верств населення, від самого початку були в ньому майже рівноправними членами.
Перше розділення в п'ятидесятницькому русі США відбулося ще в 1914 році, коли від , яка була заснована ще в 1897 році в ході руху святості, відокремилися Асамблеї Божі, заново заснувавшись в Гот-Спрінгс, штат Арканзас. У жовтні 1916 року відбувся черговий розрив з п'ятидесятниками єдності в Сент-Луїсі, які відкинули Трійцю.
П'ятидесятники в Сполучених Штатах рано та інтенсивно почали використовувати сучасні медіа. Наприклад, п'ятидесятниця проповідувала на одній з перших радіостанцій в Каліфорнії ще в 1918 році. Її нетрадиційний стиль проповіді, широка благодійна діяльність у Лос-Анджелесі та екуменічний внесок стали важливим внеском в оновлення північноамериканського євангельського руху, а також допомогли п'ятидесятницькому руху отримати соціальне та церковне визнання. Християнська місіонерська радіостанція Радіо була заснована в Еквадорі ще в 1931 році п'ятидесятником Кларенсом Джонсом () з Чикаго.
У 1946 році, після Другої світової війни, євангеліст Томас Голл () († 1994) опублікував книгу «Атомна сила з Богом через піст і молитву» (), тоді ж (1946 році) прозвучав виступ євангеліста-цілителя у Джонсборо, штат Арканзас. Незабаром до нього приєднався молодий, перспективний Орал Робертс та інші п'ятидесятники, і зародився рух під назвою . Був заснований журнал «Голос зцілення» (), який координував і редагував Гордон Ліндсей (). У 1951 році в цьому русі налічувалося близько 1 000 євангелістів-зцілителів, що діяли в США і Канаді. В результаті відсутності успіхів у зціленні цих євангелістів і незначної підтримки на рівні церков, рух значно втратив свою важливість з 1958 року.
З п'ятидесятницьким рухом пов'язаний харизматичний рух, який частково походить від цілющого відродження, і котрий активно розвивається в протестантських церквах Заходу з початку 1960-х років, а в католицькій церкві — з 1967 року. Він зміг підтримати себе в багатьох церквах, але в деяких випадках також призвів до створення власних незалежних конгрегацій.
Після Другої світової війни і з падінням залізної завіси в 1989 році п'ятидесятницький рух зазнав значного зростання в різних регіонах світу, особливо в Африці, Азії, Латинській Америці та Східній Європі, так що в 2000 році до нього належало понад 220 мільйонів людей. Традиційні церкви спочатку реагували досить несхвально, часто зневажливо, а пізніше роздратовано, коли зрозуміли, що ці активніші церкви з більш емоційними богослужіннями досягли успіху і, таким чином, стали серйозною конкуренцією. Соціологи вважають, що цьому сприяли відтік сільського населення та урбанізація, а також пов'язані з цим сімейні та культурні розриви між молодими людьми. Це пояснюється тим, що багато п'ятидесятницьких церков надихають своїх членів і відвідувачів жвавими богослужіннями з великою кількістю пісень і музики, особистими свідченнями, молитвами з очікуванням чудес і зцілень, а також тісним спілкуванням. Чітка етика, особиста симпатія і практична допомога в повсякденному житті сприяють згуртованості, а також соціальному прогресу.
Наприклад, починаючи з 1956 року, американський п'ятидесятницький проповідник Лорен Каннінгем прагнув об'єднати молодих людей і підготувати їх до поширення Євангелія. Він заснував організацію «Молодь з місією YWAM» (), девіз якої — «Пізнати Бога і зробити Його відомим». За останні шістдесят років ця організація заснувала багато шкіл учнівства, навчальних закладів та медичних проектів на всіх континентах світу, в яких взяли участь близько 18000 осіб.
Південнокорейський євангеліст і пастор Девід Йонггі Чо був засновником у 1973 році і до 2008 року провідним пастором Церкви Повного Євангелія Йоідо, яка у 2007 році була найбільшою християнською церквою у світі з понад 1 000 000 членів. Він був вихований як буддист і навернувся до християнства у віці 17 років, коли хворів на туберкульоз, і згодом мав багато духовних переживань. У 1958 році він заснував швидко зростаючу домашню церкву, а пізніше — Церкву Повного Євангелія Йоідо () з молитовною горою і соціальною роботою. У дев'яностих роках з'явилися дочірні церкви в інших частинах міста та п'ятсот молитовних будинків. До 2021 року церква налічувала 400 пасторів, 500 місіонерів і близько 540 000 членів.
Інший приклад швидкого зростання в поєднанні з комерційним успіхом стався з 1983 року в зростаючому районі Хіллз Шир на півночі Сіднея завдяки Християнському центру життя Хіллз (), який з 1999 року називається Церквою Хіллзсонг. Вона виросла з невеликої спільноти в школі, що налічувала 45 осіб, до мегацеркви з понад 20 000 відвідувачів, її заснував пастор Браян Г'юстон і очолював до 2022 р. вміло використовувала нові медіа і стала відомою в усьому світі головним чином завдяки своїм музикантам, співакам, групам, концертам і телевізійним програмам, які транслювалися в 180 країнах світу.
Теологія З богословської точки зору більшість п'ятидесятницьких деномінацій поділяють з іншими євангельськими християнами акцент на достовірності та непогрішності Біблії як Слова Божого і винятковому посередництві Ісуса Христа у спасінні. П'ятидесятники визнають необхідність покаяння: каяття і віри в Євангеліє. Однак вони відрізняються від інших протестантів тим, що роблять акцент на особистому досвіді переживання присутності і сили Святого Духа. Джекі Девід Джонс пише, що «п'ятидесятницька доктрина розглядає Біблію як книгу, в якій завжди діє Святий Дух, а зустріч зі Святим Письмом є зустріччю з Богом».