«Норфолк» (78) ( — військовий корабель, важкий крейсер класу «Каунті» однойменного підкласу Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.
«Норфолк» виконував завдання у складі різних формувань британського флоту напередодні Другої світової війни, служив у Домашньому флоті, у Вест-Індії, на Середземному морі та Тихому океані. З початком світового конфлікту брав активну участь у бойових діях на морі, бився у Північній Атлантиці, на Середземному морі, біля берегів Франції, Англії та Норвегії, супроводжував арктичні та атлантичні конвої. Особливо відзначився в боях проти німецьких лінкорів «Бісмарк» в Атлантиці та проти «Шарнгорста» біля мису Нордкап. За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель заохочений шістьма бойовими відзнаками.
Історія створення Важкий крейсер «Норфолк» був закладений 8 липня 1927 року на верфі компанії Fairfield Shipbuilding and Engineering Company, Говані. 12 грудня 1928 року корабель спущений на воду, а 30 квітня 1930 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.
Дизайн і конструкція
Загальні дані Важкий крейсер став четвертим кораблем Королівського флоту, який здобув назву на честь графства Східної Англії. Два перших його попередники були вітрильними лінкорами III класу: перший став до ладу в 1693, брав участь у боях під Малагою (24.08.1704), Тулоном (22.02.1744) і в нападі на Картахену (20.03.1741), в 1755 був перейменований у «Принцес Амелія». Другий «Норфолк», що прийшов йому на зміну в 1757 взяв участь у битві під Пондічері (10.09.1759) і у взятті Маніли (06.10.1762), після чого у 1774 році був розібраний.
Проектування «Норфолк» належав до однойменного, третього підкласу важких крейсерів класу «Каунті», що будувалися у післявоєнний час. Важкі крейсери цього класу мали певні проблеми з бронюванням, які не були вирішені і на кораблях II підкласу, ставши предметом нескінченних дискусій і суперечок. Однак, попри ці спори, 28 жовтня 1926 року модифікований проєкт, автором якого також був В. Дж. Беррі, затвердили, незабаром після чого видали замовлення на будівництво кораблів.
Новий крейсер мав однакові з кораблями попереднього підкласу «Кент» обриси. Основними зовнішніми відмінностями крейсера від однотипних кораблів двох останніх серій було: відсутність бортових булевих надбудов і пов'язана з цим зміна основних вимірів; інше розташування ярусних майданчиків носової надбудови; прожекторні майданчики по обидва боки III димової труби; грот-щогла перенесена на корму, ближче до башти «X». Крім того, «Норфолк» відрізнявся від попередніх серій крейсерів: зміненою формою форштевня, що мав більший нахил вперед; меншою висотою носової надбудови, позбавленої верхньої платформи; іншим розташуванням гармат універсального калібру, корабельних плавзасобів і літакового крана; носові надбудові та димарі пересунути в бік корми приблизно на 4,5 м, а також торпедними апаратами, над якими до того ж була відсутня навісна палуба; крейсер, подібно до головного корабля I серії «Кент», у середині 1930-х років отримав кормові галереї.
Конструкція крейсера Корпус крейсера мав класичну півбакову конструкцію з похилим форштевнем і крейсерською кормою. Обводи характерні для британської школи кораблебудування: округлі скули корпусу з характерним зламом. Корпус «Норфолка» мав загальну довжину між перпендикулярами — 192,86 м, бімс — 20 м та осадку до 5,5 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 10 196 та повна — 13 640 довгих тонн відповідно.
Головна енергетична установка крейсера становила чотири триколекторні Адміралтейських котли з пароперегрівником і чотири одноступінчатих турбозубчатих редуктори Брауна-Кертиса. Схема розташування установки — ешелонна. Котли були розташовані у двох котельних відділеннях попарно. Робочий тиск пари — 17,02 атм., робоча температура — +343 °C, нормальний час підготовки корабля до походу — 4 години. Турбозубчаті агрегати (ТЗА) розташовувалися у двох машинних відділеннях.
Проектна потужність силової установки становила 80 000 к. с. При швидкості ходу 14 вузлів кількість оборотів гвинтів склало 120 на хвилину, а при максимальній швидкості — перевищувало 300 об/хв. Значний, 3200—3370 тонн запас нафти давав змогу здійснювати переходи на 13 300—13 700 миль при економічному ході 12 вузлів. При швидкості 14 вузлів дальність плавання зменшувалася до 10 400 миль, при 30,9 вузла — 3100—3300 миль, при 31,5 вузла — 2300 миль. При економній швидкості корабель спалював 2,9 т нафти в годину, а при максимальній — 31,5 т/год. Запас прісної води — 380 т.
Озброєння Корабельна артилерія головного калібру (ГК) крейсера «Норфолк»: вісім 203-мм (8-дюймових) гармат BL 8 inch Mk VIII у подвійних корабельних баштах типу Mk.I: «A», «B», «X» та «Y» з гідравлічним приводом. Загальна вага бортового залпу становила 940 тонн, а швидкострільність — 4 постр/хв. 203-мм снаряди пробивали на дальності 10 000 м броню завтовшки 150 мм, на 20 000 м — 80 мм. Боєзапас становив 150 пострілів на ствол.
Допоміжне артилерійське озброєння корабля включало вісім 102-мм універсальних гармат QF 4 inch Mk V з довжиною ствола у 45 калібрів у чотирьох спарених палубних установках Mk.IV. Боєзапас гармат становив 200 снарядів.
Зенітне озброєння складалося з комплексу автоматичних зенітних гармат та кулеметів, а саме восьми 40-мм автоматичних зенітних гармат Vickers QF 2 pounder Mark II, так званих «пом-пом», та восьми 12,7-мм зенітних кулеметів Vickers .50.
Торпедне озброєння крейсера складалося з двох чотиритрубних 21-дюймових (533-мм) торпедних апаратів QRIV у поворотних установках, що розташовувалися на верхній палубі по бортах під платформою установок зенітної артилерії. На кораблі встановлювалися РЛС типів 281В, 283, 293, 274, 277 та 2 зенітних директори HACS Mk. l.
На момент введення «Норфолка» до строю, авіації на ньому не було. Тільки у 1931 році на кораблі були розміщені три гідролітаки «Фейрі Флайкетчер». Порохова поворотна катапульта SIIL фірми Ransomes & Rapier Ltd була встановлена тільки в 1932 році. Літак мав злітну вагу 1351 кг, стелю 6280 м і дальність польоту 400 км. Озброєння становили 2 кулемети і 36 кг бомб. У варіанті з двома поплавками (іноді з вбудованими в них колесами) вага апарату зростала до 1720 кг, а швидкість і стеля знижувалися до 202 км/год і 4260 м.
Історія служби
Довоєнний час 1 травня 1930 року важкий крейсер «Норфолк» вийшов з Клайда, а через два дні був призначений до складу 2-ї ескадри крейсерів Атлантичного флоту (у 1932 році перейменований на Домашній Флот), отримавши тактичний номер 78 (з 1947 — С78). До кінця року пройшов 2 5-денних «гарантійних» ремонти і відвідав кілька англійських портів і Антверпен. 8 січня 1931 почався його перший дальній похід: корабель вирушив з Девонпорта в подорож до Вест-Індії, звідки повернувся наприкінці березня. У травні спільно з «Дорсетшир» здійснив похід по Балтиці, відвідавши з візитами ряд балтійських портів.
14 вересня мали початися флотські маневри, але екіпажі кораблів ескадри, що стояла на рейді Інвергордон, відмовилися вийти в море. Страйк на 4 лінкорах, 2 лінійних і 2 важких крейсерах і мінному загороджувачу протікав спокійно, без конфліктів, і припинився після того, як головна вимога страйкуючих — утримання заробітку на колишньому рівні — була задоволена. Проте організаторів виступу покарали, хоча й не дуже суворо.
У січні-березні 1932 року «Норфолк» разом з частиною кораблів 2-ї ескадри зробив навчальний похід до Вест-Індії. Після повернення пройшов профілактичний ремонт, потім відвідав кілька англійських і шотландських портів і взяв участь в параді флоту в затоці Веймут. 15 жовтня «Норфолк» прибув на Бермуди і увійшов до складу загону в ролі флагманського корабля.
2 січня 1934 року почався похід крейсера по портах Атлантичного узбережжя Південної Америки, потім у червні через Панамський канал він пройшов у Тихий океан з візитами ввічливості до Сан-Дієго, Сан-Франциско, Ванкувера і військово-морській базі ВМФ Канади «Ескімо». У жовтні «Норфолк» повернувся на Бермудські Острови і 21 листопада, завершивши вест-індський період своєї служби, вирушив на батьківщину, куди прибув 30 листопада.
22 січня 1935 року «Норфолк» відправили флагманським кораблем до 4-о крейсерської ескадри Східного флоту. 7 травня він прибув до Коломбо і практично відразу відновив свою представницьку діяльність, «демонструючи» прапор Великої Британії в портах і на островах Індійського океану, східного узбережжя Африки і в Перській затоці.
Під час Абіссинської кризи «Норфолк» разом з легкими крейсерами «Коломбо» та «Емеральд» перевели в Середземне море, де з початку жовтня 1935 вони у складі з'єднання базувалися в Хайфі. На Цейлон крейсери повернулися тільки після скасування бойової готовності флоту в липні 1936. У квітні 1937 «Норфолк» пройшов поверхневий ремонт в Коломбо і через місяць, взяв участь в урочистостях з нагоди коронації короля Георга VI, що проходили на о. Маврикій.
12 червня 1937 року «Норфолк» прибув у Девонпорт і наступні 3 місяці на ньому йшли ремонтні роботи, після закінчення яких крейсер знову призначили в 4-ту ескадру. У зворотний шлях корабель вийшов 10 жовтня і 4 грудня прибув в Тринкомалі. Рівно місяць тому, 4 січня 1938 року, разом з легким крейсером «Емеральд» і «Дорсетшир» з 5-ї ескадри Східного флоту вирушили з Калькутти в Сінгапур, де до квітня проходили флотські маневри, в основному, оборонного характеру. Наприкінці березня 1939 року важкий крейсер вирушив на батьківщину, по дорозі відвідавши Аден (2—4 травня). 24 травня крейсер прибув на ремонтну верф у Плімуті. Після ремонту він повинен був змінити «Девоншир» у складі 1-ї ескадри Середземноморського флоту, але з початком війни його вирішили залишити у 8-ій ескадрі крейсерів Домашнього флоту.
Друга світова
1939 З початку Другої світової війни важкий крейсер «Норфолк» перебував у складі 8-ї крейсерської ескадри. 25 вересня 1939 року він вийшов зі Скапа-Флоу у свій перший бойовий похід разом з угрупованням командувача Домашнього флоту адмірала Ч. Форбса на прикриття пошкодженої субмарини «Сперфіш», що терпіла лихо в центральній частині Північного моря після бою з німецькими кораблями. Сили прикриття становили 2 лінкори, 2 лінійних, 1 важкий і 6 легких крейсерів, а також есмінці 4-ї, 7-ї і 8-ї флотилій. Наступного дня кораблі Королівського ВМФ атакували німецькі літаки Ju 88 KG 30, які влучили в лінійний крейсер «Худ» (бомба не вибухнула) і досягли серії близьких розривів навколо авіаносця «Арк Роял», оголошеного гітлерівською пропагандою потопленим. Увечері того ж дня підводний човен і кораблі прикриття прибули до Скапа-Флоу. У цій операції для раннього виявлення літаків противника вперше використовувалися радарні станції «тип 79Y», якими були обладнані лінкор «Родні» і легкий крейсер «Шеффілд».
У жовтні «Норфолк» з однотипними крейсерами «Девонширом», «Саффолком» та «Бервіком» переведені до 1-ї крейсерської ескадри Середземноморського флоту. 8 жовтня вони вийшли з Росайта до Александрії.
Однак уже наприкінці жовтня корабель включили до складу однієї з пошукових груп британського флоту, які здійснювали в Південній Атлантиці пошук німецького рейдера «Адмірал граф Шпєе». Пошукова операція закінчилася безрезультатно і 11 листопада крейсер повернувся у води метрополії. На цей раз кораблі Королівського флоту. 18 листопада «Норфолк» спільно з важким крейсером «Саффолк» увійшли до складу так званого «Північного патруля». З 21 до 27 листопада британські крейсери рейдували у водах Данської протоки, безуспішно намагаючись виявити в Північній Атлантиці німецькі лінійні кораблі «Шарнгорст» та «Гнейзенау», які в ході свого рейду потопили британський допоміжний крейсер «Равалпінді». «Норфолк» діяв разом з крейсерами «Саффолк» і «Церес» та «Каліпсо».