Олександр Титович Лінчук ( 22 квітня 1925, Розсішки, Верхняцький район, Київська область, УРСР — 31 серпня 2011, Христинівка, Черкаська область, Україна) — Герой Радянського Союзу (1944), учасник німецько-радянської війни.
Життєпис Олександр Лінчук народився 22 квітня 1925 року в селі Розсішки (нині Уманського району Черкаської області) у багатодітній селянській родині. Українець. Батьки: Тит Устимович та Устинія Антонівна працювали у колгоспі «імені Комінтерна». Батько — машиністом молотарки, мати ходила на ланку. Після закінчення семи класів школи Олександр також пішов працювати прищепчиком на трактор.
З початком німецько-радянської війни відправлений на Кузбас, де став прокатником на одному з металургійних заводів. Коли у 1943 році Олександру виповнилось 18 років одразу ж був мобілізований до лав Червоної армії. З вересня того ж року — на фронтах німецько-радянської війни.
До вересня 1943 року Лінчук був стрільцем 221-го гвардійського стрілецького полку 77-ї гвардійської стрілецької дивізії 61-ї армії Центрального фронту. Відзначився у ході битви за Дніпро. Незважаючи на масований ворожий обстріл, Лінчук переправився через Дніпро в районі села Любеч Чернігівської області і взяв активну участь в боях за захоплення і утримання плацдарму, обладнавши кулеметне гніздо з переправленим Максимом. На другий день, 1 жовтня 1943 року в районі села Усохи Брагінського району Гомельської області Білоруської РСР, склались непрості обставини. На плацдармі залишилась лічена кількість радянських воїнів, німці оточували їх з трьох сторін прострілюючи Дніпро, щоб не допустити підкріплення. У найтяжчий момент, коли затихло і було оточено інше кулеметне гніздо, червоноармієць Лінчук поспішив на підмогу і вогнем зі свого кулемета розсіяв гітлерівців, особисто знищивши близько 20 солдатів і офіцерів противника. За цей час відновили роботу і оточені кулеметники, які разом з Лінчуком відбивши німецьку контратаку німців з великими для них втратами.
У 1946 році в званні старшого сержанта Лінчук був демобілізований. Проживав у Христинівці, працював машиністом в залізничному депо. Помер 31 серпня 2011 року.
Звання та нагороди 15 січня 1944 року Олександру Титовичу Лінчуку присвоєно звання Героя Радянського СоюзуУказ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1..
Також нагороджений: орденом Леніна орденом Вітчизняної війни 1 ступеня орденом «За заслуги» ІІІ ступеня медалями
Примітки
Джерела
Нагородні листи А. Т. Линчука на сайті «Подвиг народа» Они отстояли мир. — Днепропетровск: Промінь, 1985. Шёл парнишке в ту пору…: герои-комсомольцы в боях за Советскую Украину в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. / авт.-сост. В. Н. Немятый и др. — Киев: Молодь, 1985. — 367 с. О. М. Филь. Герой Советского Союза. Беседы. І книга // Видавничий дім «Фактор». — Харків: 2012