Озе́рце — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Дубовецької сільської громади.

До адміністративно-територіальної реформи 2020 року належало до Галицького району Кінчаківської сільської ради.

На 2021 рік в селі не було жодної інфраструктури, а проживало тільки три людини.

Історія

Згадується у 1490 році.

Давня назва — Озерко ().

Під час Другої Польської Республіки входило до Станіславівського воєводства Станіславівського повіту та було центром одноіменної сільської гміни Озерце (), 1 серпня 1934 року в рамках реформи існуючі сільські гміни, зокрема гміна Озерце, були об'єднані з новоствореною гміною Деліїв ().

Сучасні українські джерела визначають Озерце як село без конфліктів на релігійному чи національному ґрунті. Рівень життя мешканців Озерця був вищим, ніж в інших подільських селах. Навіть тогочасні українські джерела згадують про це, а також про добрі стосунки між поляками та українцями.

Після радянської анексії західноукраїнських земель у 1939 році село увійшло до складу Станіславської області Жовтневого району та було центром Озерцівської сільської Ради.

У 1941—1944 перебувало під німецькою окупацією у складі Дистрикту Галичина Крайсгауптманшафту Станіслав. У 1944 повернене до складу СРСР.

6 червня 1957 увійшло до Галицького району Станіславської області.

Назва утворена семантичним способом від апелятива озерце, демінутив від озеро — «природна або штучна заглибина, наповнена водою». У селі дійсно є озерце, від якого пішла назва.

Озеро «Вікно» У селі є карстове озерце, що знаходиться в самому його центрі. Воно майже круглої форми й має діаметр 15-20 м. Живиться із глибинних підземних джерел. Вода в озерці завжди чиста, узимку не замерзає, а влітку дуже холодна. Глибина становить близько 5-ти метрів.

Вода у озері — бірюзового забарвлення, прозора.

Звідти чиста вода впадає в потік, а через кілька сотень метрів — у річку Горожанку, ліву притоку Дністра.

Мешканці називають його Вікно.

Населення За даними перепису населення Польщі 1921 року, у селі проживало 385 осіб, налічувалося 73 будинки. Із них — 171 чоловік і 214 жінок. За релігійною належністю: 289 римо-католиків, 79 греко-католиків та 17 юдеїв. За національністю: 318 поляків і 67 русинів (українців)Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. — T. 14: Województwo Stanisławowskie / opracowany na podstawie wyników Pierwszego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — 45 s. — s. 17.

За даними перепису населення Польщі 1931 року, населення села становило 460 осіб, з них 368 поляків, 82 українців та 10 євреїв.

Станом на 1 січня 1939 року населення становило 490 осіб, з них 100 українців, 15 поляків, 360 латинників та 10 євреїв.

За даними німецького перепису населення 1 березня 1943 року під час Другої світової війни, населення становило 480 осібStatistischen Amt des Generalgouvernements. Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der Summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943. — Krakau: Burgverlag, 1943. — s. 12.

За даними перепису населення УРСР 1989 року, наявне населення становило 90 осіб: чоловіків — 31, жінок — 59; постійне населення становило 91 осіб: чоловіків — 31, жінок — 60.

За даними переписку населення України 2001 року, населення становило 51 особу.

Мова + Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року Мова Кількість Відсоток українська 51 100 % Усього 51 100 %

Персоналії Вербова Ганна Іванівна («Калина») (1917—1948) — станична ОУН. Загинула 30 червня 1948Реабілітовані історією. Івано-Франківська область: Книга 2 / Упоряд., авт. передм. Л. Вардзарук. Науково-редакційний відділ «Реабілітовані історією» при Івано-Франківській облдержадміністрації. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. — 989 с. — с. 832. Мала трьох дітей. Над жінкою сталася дуже жорстока розправа, коли радянські каральні органи її спіймали, жінку прив'язали до коней і тягнули аж до Єзуполя (близько 30 км).

Див. також Озерце (заповідне урочище) Джерела Библо, Ключемиї, Озерце, Вікно

Примітки

Посилання