Інтероперабе́льність ( — здатність до взаємодії) — здатність продукту або системи працювати спільно з іншими продуктами чи системами. Хоча цей термін спочатку визначався для послуг у сфері інформаційних технологій або системної інженерії з метою забезпечення обміну інформацією,Institute of Electrical and Electronics Engineers. IEEE Standard Computer Dictionary: A Compilation of IEEE Standard Computer Glossaries. New York, NY: 1990. ширше визначення враховує соціальні, політичні та організаційні фактори, що впливають на взаємодію між системами.

Типи інтероперабельності включають синтакси́чну інтероперабе́льність, коли дві системи можуть обмінюватися даними, та , коли кілька організацій працюють разом і обмінюються інформацією.

Типи

Якщо дві або більше систем використовують загальні формати даних та протоколи зв'язку, тоді вони здатні спілкуватися одна з одною, що свідчить про їхню синтаксичну інтероперабельність. XML та SQL є прикладами загальних форматів даних і протоколів. Формати даних низького рівня також сприяють синтаксичній інтероперабельності, гарантуючи, що алфавітні символи зберігаються в однаковому форматі ASCII або Unicode в усіх системах, що взаємодіють.

Крім здатності двох або більше комп'ютерних систем обмінюватися інформацією, — це здатність автоматично, осмислено й точно інтерпретувати інформацію, якою здійснюється обмін, для отримання корисних результатів, як це визначено кінцевими користувачами обох систем. Для досягнення семантичної інтероперабельності обидві сторони повинні звертатися до спільної еталонної моделі обміну інформацією. Зміст запитів на обмін інформацією визначається однозначно: те, що надсилається, є тим самим, що й розуміється.

передбачає спільну роботу багатьох соціальних, організаційних, політичних та юридичних суб'єктів заради спільних інтересів або обміну інформацією.Slater, T. , , 2013

Основні властивості стандарту інтероперабельності Стандарт інтероперабельності повинен відповідати таким властивостям:Oasis Open, Interoperability Guidelines, https://www.oasis-open.org/policies-guidelines/interoperability-guidelines; ETSI, Solve the Challenge of Interoperability! Interoperability Best Practices, https://www.etsi.org/images/files/Events/interoperability_best_practices_handbook.pdf Закритий набір функцій (без розширень або створення підмножин): Специфікація має бути нормативною та обмеженою. Стандарт повинен стверджувати, що сумісна реалізація підтримує базовий стандарт у повному обсязі і нічого більше. Стандарт не повинен допускати розширень, що залежать від конкретного постачальника. Стандарт може визначати допустимі підмножини, але повинен виключати підмножини, створені або визначені постачальником. Пізніші версії стандарту не обов'язково повинні бути на 100% зворотно сумісними, але відхилення мають бути чітко визначені. Детермінований вивід: Стандарт повинен визначати явні та незмінні вимоги до відображення вводу у вивід. Стандарт не повинен допускати поведінки, що "визначається реалізацією". Стандарт може дозволяти встановлювати обмеження на максимальний розмір, місткість тощо, але повинен вимагати однакової, відповідної поведінки в межах цих обмежень. У документі стандарту слово "повинен" (shall) використовується майже виключно, а "може" (may) або "слід" (should) — лише в рідкісних випадках (наприклад, обробка помилок, яка має бути делегована зовнішній системі). Для стандартів, що регулюють процеси в реальному часі, Вичерпна обробка помилок: Замість того, щоб залишати помилки на логіку, "визначену реалізацією", стандарт повинен обов'язково вимагати точні коди помилок, переходи станів та резервну поведінку для підтримки стабільності системи. Нейтральність до платформи та постачальника: Визначення повинні залишатися незалежними від специфічних внутрішніх архітектур систем, мов програмування або операційних середовищ. Еталонна реалізація: Хоча визначати еталонну реалізацію не обов'язково, це є звичною практикою. Стандарт може передбачати механізми вирішення неоднозначностей або пропусків для забезпечення однакової реалізації. Стандарт може включати набір тестів для перевірки відповідності.

Інтероперабельність та відкриті стандарти Інтероперабельність передбачає обмін між цілим рядом продуктів, або подібними продуктами від кількох різних виробників, або навіть між минулими та майбутніми версіями одного й того самого продукту. Інтероперабельність може розроблятися post facto, як спеціальний захід між двома продуктами з виключенням решти, шляхом використання відкритих стандартів. Коли постачальника змушують адаптувати свою систему до домінуючої системи, яка не базується на відкритих стандартах, ідеться про сумісність, а не про інтероперабельність.

Відкриті стандарти

Відкриті стандарти покладаються на широку консультативну та інклюзивну групу, що включає представників постачальників, науковців та інших зацікавлених сторін, яка обговорює та дебатує щодо технічних та економічних переваг, недоліків і доцільності запропонованого спільного протоколу. Після вирішення сумнівів і застережень усіх членів, створений спільний документ затверджується як загальний стандарт. Цей документ може згодом стати публічним і відтоді стає відкритим стандартом. Зазвичай він публікується та є вільно або за номінальну плату доступним усім охочим, без жодних додаткових обтяжень. Різні розробники та окремі особи (навіть ті, хто не входив до початкової групи) можуть використовувати документ стандарту для створення продуктів, що реалізують загальний протокол, визначений у стандарті, і таким чином стають інтероперабельними за своєю суттю (interoperable by design), без жодних специфічних зобов'язань чи переваг для клієнтів у виборі одного продукту над іншим на основі стандартизованих функцій. Продукти постачальників конкурують за якістю їхньої реалізації, користувацьким інтерфейсом, простотою використання, продуктивністю, ціною та багатьма іншими факторами, зберігаючи при цьому дані клієнта недоторканими й придатними для перенесення, навіть якщо він вирішить перейти на інший конкуруючий продукт з ділових міркувань.

Проте, хоча "відкритість" є необхідною умовою для стандарту інтероперабельності, вона не є достатньою умовою. Наприклад, процеси встановлення стандартів для мов Fortran, C та C++ є відкритими, із широкою інклюзивною консультативною групою. Але отримані стандарти не є стандартами інтероперабельності.

Уряд

Електронний уряд З погляду електронного уряду (eGovernment), інтероперабельність означає здатність до співпраці транскордонних служб для громадян, підприємств та державних адміністрацій. Обмін даними може бути складним завданням через мовні бар'єри, різні специфікації форматів, різноманітність категоризацій та інші перешкоди.

Якщо дані інтерпретуються по-різному, співпраця обмежується, займає більше часу і стає неефективною. Наприклад, якщо громадянин країни А хоче придбати землю в країні Б, його попросять надати правильні адресні дані. Адресні дані в обох країнах включають повне ім'я, назву вулиці та номер будинку, а також поштовий індекс. Порядок деталей адреси може відрізнятися. Тією ж мовою не є перешкодою впорядкувати надані адресні дані, але через мовні бар'єри це стає складним. Якщо мова використовує іншу систему письма, це майже неможливо, якщо немає доступних інструментів перекладу.

Управління ризиками повеней Інтероперабельність використовується дослідниками в контексті міського управління ризиками повеней. Міста та урбанізовані території в усьому світі розширюються, що створює складні простори з багатьма взаємодіями між навколишнім середовищем, інфраструктурою та людьми. Щоб впоратися з цією складністю та належним чином управляти водними ресурсами в містах, необхідний підхід до на основі "". У цьому контексті інтероперабельність є важливою для сприяння мисленню "система систем" і визначається як: "здатність будь-якої системи управління водними ресурсами перенаправляти воду та використовувати інші системи для підтримки або покращення своєї функції під час подій, пов'язаних із перевищенням рівня води". Оцінюючи складні властивості міських інфраструктурних систем, зокрема взаємодію між дренажними системами та іншими міськими системами (наприклад, такою інфраструктурою, як транспорт), можна було б розширити пропускну здатність загальної системи для управління паводковими водами в напрямку досягнення покращеної стійкості міст до повеней.

Збройні сили

Інтероперабельність сил визначається в НАТО як здатність сил двох або більше націй тренуватися, проводити навчання та ефективно діяти разом під час виконання визначених місій та завдань. Крім того, НАТО визначає інтероперабельність у ширшому сенсі як здатність діяти разом узгоджено, результативно та ефективно для досягнення тактичних, оперативних та стратегічних цілей Альянсу.

На стратегічному рівні інтероперабельність є чинником, що сприяє розбудові коаліції. Це полегшує значущі внески партнерів по коаліції. На цьому рівні проблеми інтероперабельності зосереджені на узгодженні світоглядів, стратегій, доктрин і структур збройних сил. Інтероперабельність є елементом готовності коаліції працювати разом у довгостроковій перспективі для досягнення та підтримки спільних інтересів проти спільних загроз. Інтероперабельність на оперативному та тактичному рівнях — це те, де стратегічна інтероперабельність та технологічна інтероперабельність об'єднуються, щоб допомогти союзникам формувати середовище, управляти кризами та перемагати у війнах. Переваги інтероперабельності на оперативному та тактичному рівнях зазвичай випливають із взаємозамінності елементів сил та підрозділів. Технологічна інтероперабельність відображає інтерфейси між організаціями та системами. Вона фокусується на зв'язку та комп'ютерах, але також охоплює технічні можливості систем і результуючу місійну сумісність між системами та даними партнерів по коаліції. На технологічному рівні переваги інтероперабельності виникають насамперед завдяки їхньому впливу на оперативному та тактичному рівнях з точки зору підвищення гнучкості.Interoperability: A continuing Challenge in Coalition Air Operations - Chapter 2 "A broad Definition of Interoperability", by Myron Hura, Gary McLeod, James Schneider and others, RAND Monograph Report, 2000,

Громадська безпека Оскільки служби швидкого реагування повинні мати можливість спілкуватися під час великомасштабних надзвичайних ситуацій, інтероперабельність є важливим питанням для правоохоронних органів, пожежної охорони, служб екстреної медичної допомоги та інших департаментів охорони здоров'я і громадської безпеки. За останні 12 років це була велика сфера інвестицій та досліджень.Allen, D. K., Karanasios, S., & Norman, A. (2013). Information sharing and interoperability: the case of major incident management. European Journal of Information Systems, 10.1057/ejis.2013.8.Baldini, G. (2010). Report of the workshop on "Interoperable communications for Safety and Security". Ispra: European Commission, Joint Research Centre (JRC), Institute for the Protection and Security of the Citizen. Надзвичайно різне та несумісне апаратне забезпечення перешкоджає обміну інформацією між установами. Інформаційні системи установ, такі як системи автоматизованого диспетчерського управління та системи управління записами, функціонували здебільшого ізольовано, у так званих інформаційних островах. Установи намагалися подолати цю ізоляцію за допомогою неефективних, тимчасових методів, у той час як великі установи почали впроваджувати обмежені інтероперабельні системи. Ці підходи були неадекватними і, у США, відсутність інтероперабельності у сфері громадської безпеки стала очевидною під час терактів 11 вересня 2001 року на Пентагон і вежі Всесвітнього торгового центру. Подальші докази відсутності інтероперабельності з'явилися, коли установи боролися з наслідками урагану Катріна.

На відміну від загальної національної картини, деякі штати, включаючи Юту, вже зробили значні кроки вперед. Дорожній патруль Юти та інші департаменти в Юті створили загальноштатну мережу для обміну даними.