Рушничний набій — це набій, який зазвичай споряджений великою кількістю «дробу», зазвичай дрібного, сферичної форми. Набій складається з корпусу який встановлено на латунній основі з капсулем. Набій зазвичай має маленький контейнер всередині гільзи. Набій зазвичай роблять зі свинцю, але через обмеження свинцю можуть використовувати сталь, вольфрам або бісмуту. Рушничний набій може містити один, великий метальний предмет який має назву куля для рушниці або жакан. Набої можуть також мати спеціальні нелетальні кулі, наприклад, «бобові» або гумові кулі. Ефективна дальність стрільби рушниць становить 45 м. Старі нелетальні набої містили кам'яну сіль, яка може викликати сильний біль, але рідко був смертельним, наносив рани і був популярним для відлякування порушників.
Більшість рушничних набоїв були розроблені для стрільби з гладкоствольної зброї, але є спеціальні нарізні стволи які можуть стріляти жаканами з піддонами. Жакан може сам робити нарізи при проходженні через нарізний ствол, тому таку кулю можна використовувати і у гладкоствольній зброї.
Історія Перші рушничні набої мали латунні гільзи, на відміну від гвинтівкових та пістолетних гільз того часу. Ці латунні корпуси були схожі на гвинтівкові набої, за параметрами, а також за розташуванням кулі та капсулю. У різні часи використовували пижі, які робили з фетру, шкіри та короку, а також з картону. Для утримання пижу у латунній гільзі використовували силікат натрію. У перших латунних гільзах не використовували катане або загнуте обтискання, хоча катане обтискання почали використовувати деякі виробники для надійного кріплення пижа. Капсулі на перших рушничних набоях були такими самими як пістолетні капсулі такого ж діаметру.
Починаючи з 1877 почали використовувати паперові корпуси замість латунних. Паперові корпуси залишалися популярними майже століття, до кінця 1960-х. Ці рушничні набої з паперовими корпусами мали катане обтискання, хоча популярним було і загнуте обтискання. Капсулі на цих паперових корпусах на відміну від гвинтівкових та пістолетних мали також опорний стрижень, що робило рушничний набій більшим за набої гвинтівок та пістолетів. Пижі зроблені з фетру та короку, а також паперові, були замінені на пластикові. Починаючи з 1960-х, паперові гільзи почали витіснятися пластиковими; до 1980-х пластикові корпуси стали майже універсальними.
Типова конструкція Сучасні рушничні набої загалом складаються з пластикової гільзи, з основою яка зроблена зі сталі з тонким шаром латуні. Паперові гільзи були загальнопоширеними і випускаються зараз, як і суцільно-латунні. Деякі компанії випускають повністю пластикові набої, які містять невелике металеве кільце у закраїні для зміцнення структури. Також існують більш потужні, так звані «high brass» набої, де збільшено заряд пороху, а тому мають смужки латуні з боків корпусу. Фактично латунь не підсилює корпус, але різниця у товщині корпусу допомагає стрільцю швидко відрізнити потужний боєприпас від звичайного.
Основа рушничного набою доволі товста щоб утримувати великий капсуль, який довший за капсулі які використовують у гвинтівкових та пістолетних боєприпасах. Сучасні бездимні порохи більш ефективні за чорний порох який використовують у рушничних набоях, тому у рушничних набоях порох займає мало об'єму. Після заряду пороху йде пиж. Основним призначенням пижа є запобігання змішуванню дробу та пороху, а також забезпечує обтюрацію газів які могли просочитися через дріб. Пиж може мати амортизатор та ковпачок який утримує дріб до того моменту, як дріб покине ствол.
Сучасний пиж складається з трьох частин, пороховий пиж, підкладка і ковпачок, який може розпадатися на частини або вилітати однією частиною. Пороховий пиж слугує для обтюрації, а тому розташовується над зарядом пороху; він може бути паперовим або пластиковим. Далі йде повітряна подушка, яка створена для компенсації над тиску, і виконує роль амортизатора і зменшує деформацію дробу; він також заповнює надлишкове місце між пороховим пижом та дробом. Підкладку зазвичай роблять з пластику з зонами деформації, хоча в районах де випасають худобу або у дикій природі надають перевагу тканинним пижам які розкладаються. Ковпачок є останньою частиною набою і слугує для утримання дробу, при проходженні через ствол. Ковпачок має щілини з боків, щоб він руйнувався після виходу заряду зі ствола. Ковпачки також зазвичай роблять з пластику. Дріб заповнює ковпачок (який повинен бути правильної довжини щоб утримувати потрібну кількість дробу), а потім набій обтискається або закатується.
Розміри Калібри(кількість свинцевих кульок на фунт)Діаметр однієї кульки100.78" (19.7 мм)120.73" (18.5 мм)160.66" (16.8 мм)200.62" (15.6 мм)280.55" (14.0 мм) Набої для дробовиків вимірюють у «gauge» (калібр), який являє собою вагу в частках фунта чистої свинцевої круглої кулі, який має той же діаметр, що і внутрішній діаметр ствола; у Британії і деяких інших країнах за межами США використовують схожий термін «bore». У цьому полягає відмінність від нарізної зброї, де набої вимірюють у «калібрах», замірюється внутрішній діаметр ствола, в міліметрах або дюймах, а тому калібр приблизно дорівнює діаметру метального снаряду який проходить стволом.
Наприклад, дробовик має назву «12-gauge» (12 калібр) тому, що свинцева сфера яка дорівнює внутрішньому діаметру має вагу фунта. Таке вимірювання походить з часів перших гармат які визначали схожим способом— «12 pounder» (12 фунтова) це гармата яка стріляла 12-фунтовими (5,5 кг) ядрами; у той же час, дріб «12 калібру» повинен важити фунту (38 гр). Отже, рушниця 10 калібру має ствол який більший за діаметром, ніж рушниця 12 калібру, яка має ствол більшого діаметру, ніж рушниця з 20-го калібру тощо.
Найбільш популярним дробовим калібром є 12 калібр. Більший 10 калібр, використовують для полювання на великих птахів таких як гуси або індички, став менш популярним після появи довшого набою 12 калібру «magnum», схожої продуктивності. Також популярним є набій середнього розміру 20-го калібру, через невелику віддачу. Іншими менш поширеними є 16 та 28 калібри. Зустрічаються і інші калібри, але вони вважаються застарілими. Калібри 4, 8, 24 та 32 є колекційними. Калібри деяких дробовиків вимірюють за діаметром, а не за калібрами. Це .410 (10 мм), .380 (9 мм) та .22 (5,5 мм); тому їхня правильна назва «.410 bore», а не «.410-gauge».
Калібр .410 bore є найменшим калібром серед дробовиків які широко продаються у США. Якщо порівнювати калібр .410, зі стандартним дробовим калібром, то він буде складати 67- або 68-gauge (точно 67.62-gauge). Часто калібр .410 помилково називають 36-gauge. Калібр 36 це фактично набій діаметра .360 який мав довжину 1.5 дюйми і зараз є застарілим.
У Європі 9 мм набої Флобера є поширеним серед так званої зброї «GardenGuns» та рушниць які складаються. 9 мм набій Флобера є одним з найстаріших набоїв, а також одним з простіших у використанні. 9 мм набій Флобера є набоєм кільцевого запалювання, розроблений для стрільби дробом. По суті 9 мм набій Флобера є надзвичайно малим набоєм для дробовика кільцевого запалення. 9 мм набій Флобера створено для дуже легкої та дуже простої контрольованої стрільби. 9 мм набій Флобер розроблений для використання будь-ким.
9 мм набій Флобер підпадає під так звані садові рушниці. Вони розроблені для того щоб відганяти птахів будь-ким від дорослих чоловіків до старих жінок. Садові рушниці не заборонені у Європі навіть у тих країнах де дуже жорстке законодавство відносно зброї.
9 мм набій Флобер має не велику далекобійність, а тому на відстані у 15-20 ярдів дріб вже втрачає свою забійну силу. 9 мм набій Флобер унікальний і допомагає знищувати у садах та дворах шкідників, хижих птахів та змій. Також набій 9 мм Флобер не несе загрози руйнування двору через невелику кількість дробу в заряді.
Не дробові калібри
Дробові набої також є не дробових калібрів, пристосовані для використання у нарізних стволах від .22 Long Rifle до .38 Special та .44 Magnum; їх часто використовують у револьверах для вбивства змій на дуже коротких відстанях або для вбивства малих шкідників таких як щурі. Деякі однозарядні пістолети та гвинтівки створені під зброю калібру.45 Colt зі спеціальними чок-борами, що дозволяє використовувати набої калібру .410—зазвичай чок-бори розроблені з великими канавками які паралельні стволу щоб зупинити обертання заряду дробу, тому що ствол зброї калібру .45 Colt нарізний. Taurus продає модель під назвою The Judge, яка може використовувати набої .45 Colt та .410. Smith & Wesson також випускає схожий револьвер під назвою «Governor,» який може стріляти набоями .45 Colt та .410, а також .45 ACP за допомогою обойми.
Формула розрахунку калібру дробовика Стандартне визначення калібру дробовика передбачає використання свинцевої кулі. У формулі обраховується відношення діаметру ствола (bore diameter) dn (в дюймах) до калібру (gauge) n:
Наприклад, діаметр ствола dn = 0.410 inches (.410 bore) дорівнює калібру n = 67.6.
Без свинцю На початку 21-го століття боєприпаси почали споряджати не свинцевими зарядами, а сталевими, бісмутовими або вольфрамовими композитними кульками.
В зв'язку з екологічними нормами, мисливці повинні обережно використовувати свинцеві боєприпаси в Європі. Наприклад, у Франції, не можна стріляти поряд зі ставами. Насправді, закони настільки складні, що деякі мисливці у Європі використовують композитні заряди у будь-яких ситуаціях. Використання свинцевого дробу заборонено у Канаді та США при полюванні на мігруючих птахів, таких як качки та гуси. Тому мисливці змушені використовувати не токсичний дріб у цих країнах при полюванні на водоплавних птахів (свинцевий дріб можна легально використовувати у США для полювання на не водоплавних птахів). Тому виробники випускають, як нові не токсичні безсвинцеві набої, щоб відповідати екологічним вимогам так і старі дешеві свинцеві набої, щоб мати змогу конкурувати з іншими світовими виробниками.
C.I.P. забезпечує затвердження всіх боєприпасів, які виробник або імпортер має намір продавати у будь-якій (загалом європейській) країні-члені C.I.P. Заводи з виробництва боєприпасів зобов'язані перевіряти свою продукцію під час виробництва через специфікації C.I.P. Звіт про відповідність треба робити для кожної виробничої партії та архівувати для подальшої перевірки, якщо це необхідно.
Окрім випробувань на тиск, рушничні набої які містять сталеві гранули повинні проходити випробування на твердість за Віккерсом. Твердість VH1 повинна бути меншою за 100 при використанні сталевих гранул, але, навіть в такому випадку сталь, як відомо, при використанні сталевих гранул на високій швидкості, що приводить до зносу ствола. В результаті проводять також додаткові вимірювання швидкості сталевих гранул рушничних набоїв 12-, 16- та 20-калібрів у звичайних та посилених версіях боєприпасів. Швидкість гранул повинна бути меншою за , та відповідно для стандартних версій. Іншим недоліком сталевих гранул є їхня схильність до непередбачуваного рикошету після влучання у будь-яку тверду поверхню. Це створює серйозну небезпеку в приміщеннях або при стрільбі по металевим мішеням або при використанні жорстких упорів. Тому сталевий дріб заборонено використовувати у внутрішніх тирах. Будь-які стрільці які збираються купувати боєприпаси, які споряджені сталевими гранулами, і збираються використовувати їх не лише на полюванні, повинні з'ясувати про ступінь небезпеки для себе та для інших.
Проте слід зазначити, що дані, які підтверджують небезпеку стрільби високошвидкісними набоями, які заряджені сталевим дробом і спричиняють знос ствола, не опубліковані, а американський еквівалент CIP, SAAMI, не має жодних обмежень щодо швидкості комерційних рушничних набоїв зі сталевими гранулами, які продаються в США. Таким чином, виробники дробовиків, які продають рушниці в Сполучених Штатах, вибирають свої власні відповідні стандарти для визначення твердості сталі для стволів дробовиків і для швидкостей боєприпасів зі сталевими гранулами.