Марія Ізраїлівна Грінберг ( 6 вересня 1908, Одеса — 14 липня 1978, Таллін) — радянська піаністка та педагог українського походження. Виконавський рівень Марії Грінберг був надзвичайно високий, але в силу цілого ряду причин ця піаністка зазвичай залишалася в тіні. За межами СРСР у професійних та аматорських колах піаністка отримала високу оцінку (Голландія, Польща, Чехословаччина, НДР).
В даний час спостерігається відродження інтересу до спадщини Марії Грінберг, як в Україні, так і за кордоном (Російська Федерація, Японія, Ізраїль, Америка, Європа).
Біографія
Одеса Марія Грінберг народилася в Одесі в інтелігентній єврейській родині. Її батько був єврейським ученим, учителем івриту. Мати — Фаня Данилівна Носкіна — давала приватні уроки фортепіанної гри. Родина існувала більш ніж скромно, рояль для 10-річної Мусі Грінберг купили одеські меценати. До 18 років Марія брала уроки фортепіано у відомого одеського викладача Давида Айсберга. З курсу гармонії навчалася у видатного педагога — професора Одеської консерваторії, композитора Миколи ВілінськогоН. Н. Михайлов , Н. Н. Вилинский (на украинском языке). Советский Композитор, Киев 1962, стр.27, 31.. Брала також уроки у професора Берти Рейнгбальд.
Навчання в Москві, перший шлюб До Московської консерваторії Марія Грінберг поступила у клас професора Фелікса Блуменфельда, де була помічена на вступних іспитах Генріхом Нейгаузом. Після смерті Блуменфельда продовжувала заняття з його асистентом Володимиром Бєловим і з Костянтином Ігумновим. У 1933 році взяла участь у Першому всесоюзному конкурсі піаністів. Особливо була відзначена критиком Григорієм Коганом. У 1935 році Марія Грінберг стала володаркою другого місця на Другому всесоюзному конкурсі піаністів. Деякий час перебувала у шлюбі зі співаком Петром Киричеком, виступала і як його акомпаніаторАйзик Ингер. Пианистка Мария Гринберг: К портрету музыканта в советском интерьере // «Знамя», 1999, № 5..
Другий шлюб, репресії У 1937 році її другий чоловік Станіслав Станде разом з її батьком були заарештовані як «вороги народу» і страчені. Молода піаністка, яка увійшла до числа найбільш перспективних радянських піаністів, була звільнена з усіх державних установ і знайшла собі роботу лише акомпаніатора аматорської хореографічної групи. Однак в той період заради шматка хліба Марія Ізраїлівна іноді нелегально брала участь в концертах, граючи на литаврах. Пізніше їй знову дозволили виступати як солістці. Більш того, завдяки видатному виконавському рівню гри Грінберг, її виступи здобули великий успіх і піаністку знову стали радо приймати в концертних залах Москви, Ленінграду, Риги, Таллінна, Воронежа, Тбілісі, Баку та інших міст Радянського Союзу.
50-60-ті роки Уже після смерті Йосипа Сталіна, коли Марії Грінберг виповнилося 50 років, влада не стала заперечувати проти її виступів за кордоном. Всього Грінберг виконала 14 виконавських турів — 12 східноєвропейськими країнами та 2 — Голландією, де вона стала улюбленицею публіки. Критики порівнювали, і не без підстав, її гру з мистецтвом Володимира Горовиця, Артура Рубінштейна та Клари Хаскіл. Звання Заслуженого артиста РРФСР Марія Грінберг отримала лише у віці 55 років. Коли їй виповнилося 62, вона стала професором Гнесінського інституту.
Останні роки У 1968 році фірмою «Мелодія» був випущений альбом із 13 платівок з усіма 32 сонатами Бетховена (33Д-023459-84). Запис було здійснено у Великому залі Московської державної консерваторії на роялі фірми «Stelnway» в 1964—1967 роки (звукорежисер Валентин Скобло). Стереофонічний варіант був випущений у 1975 році (С10-05573-98). Таким чином, Марія Грінберг виявилася першою радянською піаністкою, яка винесла на суд публіки повний цикл фортепіанних сонат Бетховена. Альбом отримав захоплену оцінку Дмитра Шостаковича. Радянська музична преса ж замовчувала про цю титанічну працю. До першої рецензії піаністка не дожила трьох місяців, а в 1978 році в радянському журналі «Музика» критик Юденич назвала цей грамзапис «істинним подвигом мистецтва». Також були проігноровані і не опубліковані численні обробки піаністки. Особливою цінністю є обробки для двох роялів і сольна версія Фантазії f-moll Шуберта.
Концертна діяльність Протягом багатьох років Грінберг виступала також у фортепіанному дуеті зі своєю дочкою Нікою Забавніковою.
Педагогічна та методична діяльність. Приватна практика Викладати Грінберг почала ще в юнацькому віці, в Одесі. Життя було нелегким, тому викладання стало для Мусі мало не головним стабільним джерелом заробітку на довгі роки, практично до самої смерті. Взаємини з приватними учнями часто переростали в людську дружбу на довгі роки. Яскравий приклад тому — Наум Штаркман. Грінберг «опікувалась» піаністом з часу смерті Костянтина Ігумнова. Безоплатні заняття тривали десятиліттями.
Марія Ізраїлівна в процесі своєї приватної педагогіки істотно піднімала виконавський і художній рівень гри молодих піаністів, які досягали згодом великих успіхів на концертній естраді. Вони отримували закордонні гастролі і кращі вітчизняні зали для виступів. Саме гіркоту свідомості своєї незатребуваності і постійні фінансові турботи привели Грінберг до відмови від занять з уже знаменитим Дмитром Башкіровим. На заняттях наполягала близька подруга Грінберг Левінсон. Приводом послужила невдача Башкірова із записом сонат Бетховена.
У 1960 році Олена Фабіанівна Гнесіна запросила Марію Грінберг викладати в заснованому нею інституті.
У списку учнів Марії Ізраїлівна ми можемо знайти Міхаеля Бішоффбергера, Сергія Доренського, Рудольфа Керера, Анну Клас, Бруно Лукка, Дмитра Паперно, Олексія Скавронського, Римму Скороходову, Віссаріона Слоніма, Зельм Тамаркіна, Наума Штаркмана та .
Оточення, друзі, висловлювання Марія Грінберг мала велике почуття гумору. Так, в 1967 році, в період арабо-ізраїльського конфлікту, коли радянська влада називала Ізраїль не інакше як «ізраїльські агресори», піаністка представлялася як «Марія Агресорівна».
Доля спадщини
Переважна більшість записів Грінберг було ліцензовано та опубліковано в Японії фірмами Denon і Triton (оцифровка студійних магнітних стрічок). Також в Італії була зроблена спроба неліцензійного видання записів Грінберг фірмою Arlecchino (оцифрування вінілу). В Росії фірмою «Мелодія» випущені 32 сонати Бетховена на компакт-дисках. Особливо слід відзначити діяльність фірми Vista Vera, яка випускає всі вцілілі звукозаписи піаністки, включаючи її методичні праці. Видання відрізняється добрим науково-дослідним та реставраційним рівнем.
Численні обробки піаністки не видані. Є дані, що багато хто з них вціліли в архіві піаністки професора Юлії Туркіної.
Нащадки
Донька: Ніна Станіславівна Забавнікова, померла в 2005 році.
Зять: Забавніков Микола Миколайович, педагог, професор, заслужений артист РРФСР, друга скрипка квартету Бетховена (1965—1990).
Онук: Станіслав Миколайович Забавніков (нар. 1961), піаніст, помер 30 травня 2007 року.
Література
Мария Гринберг: статьи, воспоминания, материалы. Авторы: Мария Израилевна Гринберг, Айзик Геннадьевич Ингер, Валентина Конен. Изд. «Сов. композитор», 1987 О. Черников. Свет ушедшей звезды. Журнал «Музыка и время» № 2/2002 и журнал «Студенческий меридиан» № 8-9/1998 О. Черников. Две великие Марии. Журнал «Музыка и время» № 4/2002, журнал «Фортепиано» № 4/1999 О.Черников. Рояль и голоса великих. Серия: Музыкальная библиотека. Издательство: Феникс, 2011 г. Твердый переплет, 224 стр. ISBN 978-5-222-17864-5 M. Lobanova. Maria Israilewna Grinberg. https://web.archive.org/web/20131217204232/http://mugi.hfmt-hamburg.de/A_lexartikel/lexartikel.php?id=grin1908
Примітки
Посилання Європа аплодувала Марії Грінберг стоячи