«Чёрный Обели́ск» — радянська і російська метал-група, яка існувала у період 1986—1988 і 1990—1997 років під лідерством бас-гітариста, вокаліста, автора текстів і музики Анатолія Крупнова, а після його смерті колектив був реорганізований у 1999 році кількома колишніми учасниками.
Історія
Передісторія Становлення групи розпочалося наприкінці 1985 року, коли ряд учасників гурту "Проспект" (Анатолій Крупнов — бас, вокал, Микола Агафошкін — барабани, Костянтин «Костиль» Дєнєжкін — гітара, Євген Чайко — звукооператор, Андрій «Батюшка» Дєнєжкін — світлооператор) відділились задля створення власного колективу. До них приєднався гітарист Микола Коробов. Цей склад під керівництвом Крупнова створив чотири композиції у рок-н-рольно-хардовій стилістиці, котрі були записані на двоканальний магнітофон.
Однією з багатьох пробних назв гурту була «Монумент». Але у 1986 році Анатолій Крупнов придумав назву за однією зі своїх улюблених книг Еріха Марії Ремарка «Чёрный обелиск».
1986—1988 Літом 1986 року Крупнов, незадоволений рівнем музикантів, починає шукати нових гітаристів. Наприкінці червня 1986 року він знайомиться з гітаристом Юрієм «Алексісом» Алєксєєвим і пропонує йому стати учасником новоствореного «Чёрного обелиска». Юрій записує кілька соло на старі пісні, але від пропозиції приєднатися до колективу поки відмовляється.
У результаті пошуків першими гітаристами стають Михайло «Ботанік» Свєтлов і Юрій «Жах» Анісімов. Офіційною датою народження колективу «Черный обелиск» вважається 1 серпня 1986 року.
Склад «Черного обелиска» літа 1986 року: Анатолій Крупнов — бас-гітара, вокал; Микола Агафошкін — барабани; Михайло Свєтлов — гітара; Юрій Анісімов — гітара; Євген Чайко — звукооператор; Андрій Дєнєжкін — світлооператор. Безумовним лідером гурту стає Анатолій Крупнов.
Упродовж майже двох місяців наступних репетицій Анатолій Крупнов пише для колективу п'ять пісень («Апокалипсис», «Чёрный обелиск», «Троянский конь», «Абадонна», «Болезнь») і вже 23 вересня 1986 року на репетиційній базі (в клубі «Шерсть-сукно») відбувся перший виступ колективу «Чёрный обелиск». Після цього концерту групі надходить пропозиція стати учасником «Московської рок-лабораторії», яку вона приймає. Колектив отримує можливість давати регулярні концерти і «Черный обелиск» активно набирає популярність (до цього моменту у репертуарі «Черного обелиска» появилась ще одна, яка стала справжнім хітом групи, пісня «Полночь»).
Після концерту у ДК «ім. Войтовича» місце Михайла Свєтлова у групі займає гітарист Юрій Алєксєєв.
Наприкінці 1986 року у руки Анатолію Крупнову потрапляє збірник французького поета-символіста Шарля Бодлера, на вірші котрого він пише нові пісні: «Вступление» і «Фантастическая гравюра». Спочатку на концертах, вступ до «Фантастичної гравюри» Крупнов виконував на скрипці. На початку грудня 1986 року у ДК «Червоний жовтень» записує концертний магнітофонний альбом гурту «Черный Обелиск», який представляв першу програму групи, з заголовком «Апокаліпсис».
З цього періоду звукооператор Евгеній Чайко почав записувати практично всі концертні виступи «Чёрного Обелиска».
Часті виступи і магнітофонні записи зумовлювали активний ріст популярності «Чёрного Обелиска».
На початку 1987-го колектив спробував записати у студії програму «Апокаліпсис», але через відсутність належного досвіду запис не вдався і занедбався. Тоді гурт налаштував звук і на репетиційній базі «у живому режимі» записав композиції з концертного «Апокаліпсиса», додавши до них пісні «Чёрный обелиск» і «Литании Сатане».
У 1987 році Анатолій Крупнов продовжує створювати цикл пісень на вірші Шарля Бодлера. Пишуться пісні «Литании Сатане», «Сплин», інструментальна композиція «Неотвратимое» (котра у силу своєї складності на концертах виконувалась лише одного разу). Згодом створюється інструментальна п'єса «Цветы зла», яка містила у своїй середній частині музичні фрагменти всіх композицій з циклу пісень на вірші Бодлера.
У цей період група набуває величезної популярності, що межує з ажіотажем, і дає по 8-10 концертів у місяць, як в Москві так і на виїзних гастролях СРСР.
У березні 1987 року у «Чёрный обелиск» повертається гітарист Михайло Свєтлов, котрий замінив Юрія Анісімова. Колектив набуває свій, «класичний» для того часу, склад: Анатолій Крупнов — бас-гітара, вокал; Микола Агафошкін — барабани; Юрій Алєксєєв — гітара; Михайло Свєтлов — гітара.
Починаючи з середини 1987 року, концертна програма групи складається з пісень Крупнова: «Апокалипсис», «Абадонна», «Полночь», «Чёрный обелиск» і композицій на вірші Бодлера: «Литании Сатане», «Сплин», «Фантастическая гравюра», «Цветы зла». Лише зрідка виконується «Вступление», «Болезнь», «Троянский конь».
З'являється знамените містичне театралізоване шоу «Чёрного обелиска», з потужним світлом, піротехнічними ефектами, скелетом на барабанній установці і «Татом» — фосфоресцуючим величезним черепом посередині сцени, котрий водив очима-лазерами. Пауз між піснями на концертах не було, замість цього звучали різні звукові ефекти: рев вогню, удари дзвона, гомін натовпу, шум дощу, бій годинника. Перед піснею «Абадонна» Анатолій Крупнов цитував речення з книги Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». А перед виконанням прикінцевого декамування «Чёрный обелиск» звучав його фірмовий викрик: «Чёрный обелиск вітає своїх уболівальників!!! (рос. Чёрный обелиск приветствует своих болельщиков.)»
Укінці виступу звучали вибухи, а глядачів засліпював потужний магнієвий спалах, через що перед очима у них виникала світлова пляма, а коли очі адаптувалися, то на сцені уже нікого не було, — створювалося враження, що музиканти з неї просто зникли у один момент.
На афішах групи було написано «Тяжкі ритми, яскраве шоу, світлові ефекти, висока майстерність, видовище, доведене до драматизму, метал, метал і ще раз метал пропонує Вашій увазі ЧЁРНЫЙ ОБЕЛИСК».
У 1987 році при підтримці французів «Черный обелиск» робить свій перший професійний студийний запис, нею стала пісня «Полночь» (вона видана у Франції на збірній платівці радянських рок-груп «De Lenine a Lennon»). Також прі підтримці французької сторони на «Полночь» знімається видео-кліп.
У 1987 році Крупнов пише пісню «Женщина в чёрном».
У 1987-му «Черный обелиск» видав свій другий магнітофонний альбом. Запис був змонтований з п'ятьох концертів, котрі відбулися у травні у «Центральному домі туриста».
Так як половина програми була створена під враженням від віршів Бодлера, то назвали її «Цветы зла» (не плутати магнітофонний альбом «Цветы зла» зі схожим записом «Концерт у Центральному домі туриста»!).
У 1988 році у репертуарі «Чёрного обелиска» з'являються пісні «Серый святой» і «Цезарь», йде робота над новими композиціями і концертною програмою «Серый святой». Група практично постійно перебуває на гастролях. Однак у колективі назріває конфлікт.
У липні 1988 року під час гастролей Молдовою виникає інцидент, який призвоить до того, що по поверненні у Москву Анатолій Крупнов розформовує «Черный обелиск» і переходить на роботу бас-гітаристом у московський треш-металевий колектив «Shah».
Останнім записом «Черного обелиска» того періоду є магнітоальбом, названий просто «Последний концерт в Кишинёве».
Відродження 1990—1997 Літом 1990 року Анатолій Крупнов йде з «Shah» і ухвалює відродити «Чёрный обелиск». Колектив був відновлений 1 серпня 1990 у складі: Анатолій Крупнов — бас-гітара, голос; Юрій Алєксєєв — гітара; Михайло Свєтлов — гітара; Сергій Комаров — барабани (екс «Легион», «Триумфальная арка»).
Крупнов пише пісні «Стена» і «We Got Enough», котрі гурт записує на репетиційній базі.
23 вересня 1990 року оновлений «Чёрный обелиск» вперше з'явився на сцені як хедлайнер фестивалю «Железный марш» у Палаці Культури «Крылья Советов». Група виконала чотири пісні: «Стена», «We Got Enough», «Полночь», «Чёрный обелиск».
Після цього концерту Анатолій Крупнов, незадоволений рівнем гри Михайла Свєтлова замінює його на колишнього гітариста групи «Е. З. Т.» Василя Білошицького.
У складі: Анатолій Крупнов — бас-гітара, вокал; Юрій Алєксєєв — гитара; Сергій Комаров — барабани; Василь Білошицький — гітара, у жовтні 1990 року на репетиційній базі записує демо «Життя після смерті» з чотирьох пісень.
13 листопада від кулі грабіжника трагічно загинув барабанщик Сергій Комаров. «Чёрный обелиск» знову перебуває на грані розпаду. Тим не менше команда відновлює прослуховування барабанщиків. На одне з них прийшов вісімнадцятирічний хлопець на ім'я Володимир Єрмаков (екс «Кантор», «Stainless»), котрий у результаті і став новим ударником гурту.
Уже наприкінці листопада відбувся перший виступ з участю Володимира Єрмакова — це був концерт пам'яті Сергія Комарова. 1 грудня колектив знов з'явився на великій сцені — на фестивалі «Треш-епідемія». Після цього «Черный обелиск» став готуватися до запису нового альбому.
Робота над записом нової програми походила наприкінці 1990 — початку 1991 років, і нарешті 28 березня 1991 року відроджений «Чёрный обелиск» випускає свій довгоочікуваний магнітофонний альбом «Стена».
Альбом «Стіна» був першою повноцінно-якісним записом «Черного обелиска». Він містив три нові пісні: «Стена», «We Got Enough», «Игрок»; чотири перероблені старі: «Серый святой» (1988), «Аве, Цезарь» (1988), «Меч» (1988), «Полночь» (1986); а також кавер-версію пісні AC/DC «Touch Too Much».
Альбом був концептуальним і всі пісні на записі, як і на концертах 1987—1988 років, йшли без пауз, — їх зв'язували різні звукові ефекти: бій годинника, шум вітру, звуки натовпу та ін. При цьому музика гурту стала набагато потужнішою, щільнішою і динамічною, ніж раніше, а тексти більш конкретними і реалістичними. Володимир Єрмаков відмінно зігрався з Анатолієм Крупновим, Юрій Алєксєєв повністю взяв на себе відповідальність за ритм-гітариста, а всі гітарні соло-партії на альбомі були виконані Василем Білошицьким.
Одна з головних відзнак та особливостей альбому «Стіна» — віртуозна гра на бас-гітарі Анатолія Крупнова, котрий вважався на той момент одним з найкращих бас-гітаристів СРСР. Після виходу альбому «Чёрный обелиск» взявся за активну концертну діяльність.
На відміну від 1987—1988 років, тепер на сцені під час концертів не було ніякої мистичної атрибутики — тільки група, світло і шоу. При цьому більше стало спілкування Анатолія Крупнова з залом.
Ведуча на той момент компанія Бориса Зосимова BIZ Enterprises пропонує групі співпрацю. «Черный обелиск» грає на масштабних, багатотисячний фестивалях «Монстри року СРСР» і знімає два видео-кліпи на пісні «Стена» и «We Got Enough».
Тим часом йшла робота над новими піснями. Осінню 1991 року компанія BIZ Enterprises запропонувала «Чёрному обелиску» оперативно записати англомовну демо-стрічку і намагатися відправити її на Захід. Оскільки Юрій Алєксєєв на той момент не був у Москві, запис був здійснений втрьох: Анатолій Крупнов — бас-гітара, вокал; Володимир Єрмаков — барабани; Василь Білошицкий — гітара. Цей демо-запис (лише у 2003 році офіційно виданий на CD), названий «One more day» містив вісім абсолютно нових пісень «Чёрного обелиска».
В цілому 1991 рік був дуже успішним для групи, — відроджений «Чёрный обелиск» не тільки нагадав про своє існування, але і зайняв нові високі позиції у числі лідерів російської металевої сцени тієї пори.
У початку 1992 роки після гастролей Україною Василь Білошицький залишає «Чёрный обелиск» і після чергових пошуків новим гітаристом стає Ігор Жирнов, відомий своєю сесійною роботою з безліччю російських поп рок-«зірок».
У травні 1992 року «Черный обелиск» бере участь у турі «Монстры рока по руинам Империи зла» спільно з гуртами «Sepultura», «Мастер», «Shah», «Э. С. Т.», у ході котрого представляє свою нову російськомовну програму.
Літом 1992 року «Черный обелиск» випускає один з найсильніших своїх альбомів «Еще один день». Він був записаний Євгеном Чайко на студії «Видеофильм» і виданий на вінілі компанією «Alien Records». Основою для цієї платівки послужили сім з восьми перероблених пісень з англомовного демо «One More Day», на котрі були написані російські слова.