Нумантинська війна — військовий конфлікт між кельтіберійським племенем ареваків та римлянами, основні події якого були пов'язані з облогою міста . У античній літературі відомий також як «Вогняна війна»Полибий, XXXV, 1,2-5–Пер. Ф. Г. Мищенко. Протистояння тривало 10 років та закінчилося знищенням римлянами Нуманції.

Початковий етап війни Похід Квінта Цециллія Метелла проти кельтіберійських племен У 143 році до н. е. консулами було обрано Аппія Клавдія Пульхра та Квінта Цециллія Метелла, обидва були обрані за жеребом: першому з них дісталась Італія, тоді як Метеллу — Ближня Іспанія. У розпорядженні Квінта Цециллія Метелла знаходилося значне за кількістю військо, кістяк якого складався з набраних полководцем ще в Італії добровольців та вже досить досвідчених солдатів минулорічного претора Гая Нігідія, тому, без значних затримок та підготувань, консул розгорнув бойові дії по всій провінції.

До наших днів збереглося небагато свідчень про перший рік війни, проте у античних авторів Євтропія та Іоанна Антіохійського дії Метелла дістали достатньо схвальні відгуки. Достеменно відомо, що вояки Метелла захопили декілька кельтіберських міст та поселень, серед яких була Кентобріга (місцезнаходження станом на зараз невідоме). Протягом війни Метелл зарекомендував себе як далекоглядний стратег та мудрий командувач, який постійно тримав військо у дисципліні, що вдавалося далеко не кожному з тодішніх римських полководців.

Незважаючи на низку звитяг, здобутих римлянами, станом на кінець 143 року до Р. Х. Ближня Кельтіберія все ще не була підкорена. Для остаточної перемоги у регіоні римське військо мало зайняти велике місто , що було столицею кельтіберів. Перша спроба захопити Контребію за допомогою облоги завершилася для римлян невдачею, тому Метеллу довелося застосовувати військову хитрістьГельмут Симон. Войны Рима в Испании. 154—133 гг. до н.э., Издательский центр «Гумаанитарная Академия». Санкт-Петербург.2008., с.150-151: знявши облогу, полководець почав, як здавалося, без чіткого плану подальших дій вести свою армію всією Кельтіберією у різних напрямках. Ані іспанські племені, ані саме військо Метелла не мало й гадки про задум консула. За легендою на питання одного з офіцерів щодо його плану Метелл відповів сентенцією: Трохи згодом, переконавши ворогів у своїй «розгубленості» Метелл неочікувано атакував столицю та за лічені години завоював місто, яке до того не міг взяти протягом місяців.

Підкоренням Контребії Метелл поклав край будь-яким проявам опору у Ближній Кельтіберії, після чого полководець провів блискавичну військову операцію проти племен ареваків, які у цей час займалися збором урожаю та не були готові до війни. Опір продовжували чинити лише укріплені міста Терманція та , число захисників якої Аппіан оцінював у вісім тисяч осіб. У 141 році до Р. Х. Метелл передав командування військом Квінту Помпею. За два роки перебування у Кельтіберії Квінт Цециллій Метелл домігся значних успіхів, за що навіть отримав прізвисько «Кельтіберійський» та все ж йому не вдалося покорити Нуманцію, захисники якої протягом наступної декади років завдадуть римлянам безліч ганебних, на думку римських істориків, поразок.

Бойові дії Квінта Помпея Перейнявши дисципліноване та добре навчене ще під орудою Метелла військо, Квінт Помпей розташував табір на пагорбі Кастільєхо, неподалік від Нуманції та, не вагаючись, пішов у наступ з надією на легку перемогу. Проте вже у першій військовій операції, точна мети якої не встановлена, вершники Помпея занали суттєвих втрат від нумантинців. У низці наступних сутичок з ареваками римляни зазнали поразок, тому на деякий час Помпей облишив Нуманцію, зосередивши зусилля на завоюванні Терманції, але і тут полководець не тріумфував, вже у першій сутичці втративши сімсот людей. Похід у землі едетанів Помпею, незважаючи на втрати, все ж вдалося взяти невелике місто Лагні, що було важливим з стратегічної точки зору. Після цього дещо втомлене військо Помпея попрямувало у землі едетанів, які у той час мали погану славу через господарювання у них банд лузитанського вождя . Без особливих труднощів розбивши розрізнені загони лузитанів, римляни заволоділи великою кількістю військових трофеїв та полонених. У краї едетанів, дружніх до римлян, військо Помпея провело зиму, а повноваження полководця (завдяки його останнім успіхам) були продовжені. Невдала облога Нуманції Попередньо розробивши план із захоплення Нуманції, суть якого полягала в ізоляції міста шляхом відводу річки Мерданко (її відвід перетворив би місто на острів) весною 140 р. до н. е. римське військо знову попрямувало у напрямку Нуманції. По прибутті до аревацького міста римські солдати одразу зайнялися роботами по відводу річки. Однак успішні вилазки нумантинців раз по раз змушували римлян повертатися у табір. Крім того значних втрат зазнавали римські фуражири: результатом однієї з аревацьких засад стало вбивство 400 фуражирів Помпея та народного трибуна на ім'я Оппій App.Iber.,78, 333. Задум Помпея провалився: навіть якщо римлянам і вдалося здійснити відвід Мерданко, це аж ніяк не сприяло захопленню міста. План щодо ізоляції міста вдався лише б у тому випадку, якщо б лінія оточення надійно охоронялася, а вилазки нумантинців відбивати не вдавалось.

Та все ж, вочевидь не бажаючи створювати ганебної картини відступу, римський полководець на зиму вирішив залишитись у таборі. Солдати Помпея страждали від холоду та мору, багато з них сконало від дизентеріїApp.Iber.,78, 335. Нумантинці при цьому не припиняли вдаватися до систематичних вилазок, спровокувавши урешті-решт римлян на відкритий виступ, де останні потрапили у засідку та втратили значну кількість солдат і офіцерів, серед яких було багато аристократів. Таким чином спроба Квінта Помпея перемогти ареваків у відкритому бою завершилася цілковитою невдачею, тому той змушений був відступити. Помпеїв договір Положення жителів Нуманції та Терманції, незважаючи на серію блискучих тріумфів, було близьким до критичного через дефіцит продовольства, спричиненого розореннями полів ареваків, здійснених римлянами ще за Метелла. Тому невдовзі між Помпеєм та ареваками розпочалися перемовини з мирного урегулювання конфлікту. При ухваленні договору, знову ж таки намагаючись показати себе переможцем у очах сенаторів, Помпей де-юре вимагав від захисників міст беззаперечної капітуляції (deditio), адже тільки така домовленість «була б гідною Риму»App.Iber.,79, 340. Безумовно, завдавши війську Помпея кілька значних поразок, ареваки банально не могли бути погодитися на капітуляцію, тому де-факто між Квінтом Помпеєм та ареваками була укладена домовленість, за якою проконсул надавав останнім гарантії, що після виконання низки вимог (виплата 30 тисяч талантів срібла, передача римлянам 9000 плащів, 3000 шкур та 800 бойових коней) жителі Нуманції та Терманції визнавалися «друзями та союзниками Риму» та зберігали б політичну самостійність, що аж ніяк не відповідало характеру deditio.

Повноваження головнокомандувача нумантинської армії у 139 році до н. е. були передані Марку Попіллію Ленату, котрий після першої зустрічі з посланцями нумантинців, які ще передавали римлянам майно, зазначене у договорі, зрозумів, що як сенат, так і ареваки були обмануті ПомпеємГельмут Симон. Войны Рима в Испании. 154—133 гг. до н.э., Издательский центр «Гуманитарная Академия». Санкт-Петербург.2008., с.164-165. Наслідком цього став довготривалий розгляд цієї справи у сенаті, де Помпей цинічно заперечував свою вину, наполягаючи на тому, що у договорі мова йшла виключно про deditio.

Катастрофа римлян під орудою Гая Гостилія Манціна Наступний після Помпея очільник нумантинської армії Марк Попіллій Ленат, який до цього воював проти Віріата, провів зиму у Новому Карфагені, де на міських воротах, Porta Popilia, збереглося його ім'я. Фактично весь 138 рік до н. е.. Ленат не проводив військових операцій проти Нуманції, що було заборонено на час розгляду справи Помпеєвого договору. Облогу міста полководець поновив лише на другому році свого консульства (137 році до н. е.). Нумантинці довго не вступали в бій, змусивши Лената діяти з максимальною рішучістю – штурмувати місто. Римський командувач занадто пізно зрозумів задум ворогів. Римські солдати були неочікувано атаковані під час вилазки та зазнали суттєвих втрат. Нездатне продовжувати подальші бойові дії, римське військо відступило. Про місце, де армія Лената відновлювала сили взимку невідомо. Весною 137 року до н. е. повноваження командувача нумантинської армії були передані Гаю Гостилію Манціну. В Іспанії Манціну було передано розбите, втомлене та деморалізоване військо, що протягом кількох останніх років не знало смаку тріумфу. Аж ніяк не сприяли підняттю бойового духу хибні чутки про отримання нумантинцями підкріплення від кантабрів та ваккеїв, що поширювалися у таборі римлян. Під началом Манціна римляни знову зазнали низку суттєвих поразок та змушені були відступити. Полководець шукав прихистку у старому римському таборі, залишеного ще з часів Нобіліора (153 рік до н. е.).Liv.per.55, розташованого всього за 8 км від Нуманції. У римлян не було часу аби привести до ладу старі укріплення. На наступний день нумантинці оточили римське військо, поставивши консула перед вибором: продовжити боротьбу або капітулювати. Положення римлян було настільки критичним, що під натиском війська Гай Гостилій Манцин обрав другий варіант.

Манцинів договір

Як перемовник з боку римлян, до нумантинців був відправлений у майбутньому одіозний римський реформатор Тиберій Гракх, що у війську Манцина обіймав посаду квестора. Висунення кандидатури Гракха було безпосередньою ініціативою з боку нумантинців, адже ареваки, пам'ятаючи гіркий досвід договору з Помпеєм, не довіряли римлянам, проте вони могли зробити виняток для Тиберія, батько якого користувався довірою і повагою нумантинців, адже той особисто слідкував за виконанням умов договору 178 року до н. е..App.Iber.,43, 175—179 Цілком ймовірно, що Гракху вдалося суттєво пом'якшити умови домовленості, що спочатку, скоріш за все були, значно жорсткішими у відношенні до римлян. Римське військо отримало дозвіл на вільний прохід разом з обозними служниками, що його супроводжували, при тому, що все майно, спорядження і зброя діставалася переможцям.

Незважаючи на те, що договір не був прийнятий сенатом як «ганебний для римського народу», а сам Гай Гостилій Манцін був виданий нумантинцям, ця домовленість врятувала життя 20-30 тисяч римських та італійських військ під орудою Манціна. Цілий ряд римських істориків віддавав належне честі полководця, на відміну від лицемірного Квінта Помпея. Цицерон високо оцінював манцинову чесність (pudor), порядність (probitas) та відданість слову (fides)Гельмут Симон. Войны Рима в Испании. 154—133 гг. до н.э., Издательский центр «Гумаанитарная Академия». Санкт-Петербург.2008.,с.221. Сам Гай Гостилій Манцин, не прийнятий нумантинцями, був повернений у Рим, де були поновлені його громадянські права, але без права на входження у сенат. Плутарх повідомляє, що полководець вважав свою долю нещасливою, проте не бачив у ній нічого ганебного, адже його честь не була заплямованою. Пізніше він навіть замовив собі статую, яка зображала його видачу нумантинцям.

Командування Марка Емілія Лепіда Порціни та Квінта Кальпурнія Пізона