Антоній Васильович МатеюкВійськові священики Армії Української Народної Республіки // Тинченко Я. Ю., «Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921)» кн. 2. — С.2. (, †листопад 1919 р., м. Жмеринка) — головний військовий священник Дієвої Армії УНРМихалевич Віктор, , 2012 р. // «Волинь і волиняни у Другій світовій війні: збірник наукових праць». —— С.129. і керівник головної управи військового духовенстваТинченко Я. Ю., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2 // «Військові священики Армії Української Народної Республіки: Біографічні дані найвідоміших військових священиків Армії УНР», протопресвітер Православної Церкви, капелан, генерал-хорунжий; політичний і військовий діяч.
Життєпис Народився у с. Угнин Володавського повіту Холмської губернії Російської імперії на Підляшші.
Отримав освіту Холмській духовній семінарії РПЦ МП. Почав служити священником на Холмщині. До 1914 р. служив священником у с. Хижовичі Томашівського повіту Холмської губернії.
Під час Першої світової війни евакуювався до Києва та був призначений військовим священником 248-ї ополченської дружини (248-го запасного полку, що дислокувався в Києві від 1915 р..
З 1917 р. о. Антоній став капеланом Запорізького загону генерала К. Прісовського, який боронив Київ, відступав до Житомира й повернувся в столицю навесні 1918 р.. Навесні 1918 р. в Києві цей підрозділ був розгорнутий у Окрему Запорізьку дивізію, а відтак о. А. Матеюк став дивізійним благочиннимЗабзалюк Дмитро, Душпастирська служба українських військових формацій першої половини ХХ ст. (Монографія), Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2012. — С.15, 58, 62, 67, 70. — ISBN 978-611-511-089-6..
25–27 серпня 1917 р. був організатором З'їзду мешканців Холмщини й Підляшшя у м. Києві, обраний на заступника голови Холмського губернського Виконавчого Комітету, був одним з його представників до Української Центральної Ради УНР, член Центральної Ради від 1917 р..
Наприкінці 1917 р. — на початку 1918 р. був капеланом Другої Сердюцької Дивізії Армії УНР.
У листопаді 1918 р. приєднався до керівництва Антигетьманського повстання (проти Скоропадського П. П.) та був призначений протопресвітером спочатку військ Директорії.
У грудні 1918 р. за Наказом Головного Отамана військ і флоту УНР призначений на посаду Головного військового священника Армії УНРЗабзалюк Д. Є., Організація інституту військового духовенства Армії Української Народної Республіки // Історія держави та права. — С.85-86., зі званням генерал-хорунжого.
Під час Директорії УНР — головний священник, православний протопресвітер. Зусиллями Духовної управи під керівництвом отця А. Матеюка військові частини укомплектовувалися капеланами. За Директорії був обраний до складу Українського Священного Синоду, брав активну участь у становленні національної Церкви та розбудови структури військового духовенства. Він розробив штат українського військового духовенства: При штабі кожного корпусу (чи групи) — один священинк, у розпорядженні якого був псаломщик-регент (він же й секретар) та церковник; корпусні священники мали підпорядковуватись ієреям полків, гарматних бригад і військових шпиталів (по одному на частину); кожному з полкових священників аналогічно допомагали псаломщик-регент і церковник; старший з ієреїв виконував обов'язки благочинного, протопресвітераВійськові священики Армії Української Народної Республіки // Тинченко Я. Ю., «Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921)» кн. 2. — С.5..
У листопаді 1919 р., хворого на тиф захопили у полон і розстріляли денікінці у м. Жмеринці. Головну управу військового духовенства Армії УНР у листопаді 1919 р. очолив протопресвітер о. Павло Пащевський.
10 листопада 2019 року у храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Жмеринці встановили меморіальну дошку в пам’ять про Матеюка Антонія.
Примітки
Джерела
Борщевич Володимир, «» // часопис «Сурмач». Ч.1-4 (131—134), Лондон, 1997. —— С.37. (Рік 1919) // Національна академія наук, Інститут історії України, , 2005 — ISBN 966-02-3649-2. «Матеюк Антоній » // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1962. — Т.4. — С.1482-1495. Забзалюк Дмитро, Душпастирська служба українських військових формацій першої половини ХХ ст. (Монографія), Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2012. — С.15, 58, 62, 67, 70. — ISBN 978-611-511-089-6. , м. Миколаїв, МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2015. — С.134. Тимченко Роман, , Інститут історії України НАНУ, , 2013. — 69. — ISBN 978-966-02-6912-5. Військові священики Армії Української Народної Республіки // Тинченко Я. Ю., «Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921)» кн. 2.
Посилання 5 (141) Вересень Жовтень 2015 Nr 5 (141) Wrzesień Październik Український часопис Підляшшя Над Бугом і Нарвою І вони будували українську державність (ст. 21) На Вінниччині відкрили меморіальну дошку на честь головного військового священика Армії УНР.