Перузійська війна (41–40 рр. до н. е.) — військовий конфлікт у Давньому Римі в період громадянських війн між одним з тріумвірів Октавіаном Августом та братом і дружиною Марка Антонія — Луцієм та Фульвією.
Передумови Перебуваючи в 42–41 рр. до н. е. в Кілікії Марк Антоній викликав до себе з Єгипту Клеопатру. Готуючись до нових воєнних дій в Парфії він вимагав від цариці пояснень (начебто вона допомагала республіканцям грошима). Плутарх досить багато уваги приділяє опису краси цариці та тих подарунків, з якими вона відправилась до Тарсу.
Після першого прийому Антоній був вражений єгипетською царицею настільки, що, за свідченнями того ж ПлутархаПлутарх. Антоній. 28 вирушив за нею в Александрію. Там він з півроку розважався та витрачав непомірну кількість грошей, поки його дружина Фульвія в Італії примирилася з Луцієм Антонієм. Підготовка до війни з парфянами також затягувалася, а Секст Помпей нападав на Бруттій.
Конфлікт з Октавіаном
Луцій Антоній почав набирати собі особисту охорону, апелюючи присланою Октавіаном кавалерією, начебто для замаху на нього, а не захисту італійських берегів, а Фульвія кинула всі сили, щоб вирвати чоловіка з Єгипту. Коли від Луція зажадали розпустити його особисту гвардію — він відмовився і далі продовжував всіляко агітувати проти Августа. Армія намагалася вирішити цей конфлікт через суд, на який Октавіан з'явився, але сам Луцій не прийшов. Натомість, на сцену виходить ще один прихильник Марка Антонія — Маній. Він виголосив промову з дуже різкими обвинуваченнями, які однак були достовірними, та сильно образив Октавіана.
На півдорозі від Пернесте до Риму загін розвідників Октавіана дивно зустрівся з загоном Антонія, після чого останній почав відкрито стверджувати, що громадянська війна вже йде, а Октавіан всіх вводить в оману. Після цього Октавіан відсилає до Фульвії її дочку КлодіюСветоній. Діяння Божественного Августа. 62. 1, з якою мав одружитися (вони були заручені в Бононії). Восени 42 року до н. е. Луцій безперешкодно входить в Рим.
Привід Приводом стало повстання італіків, незадоволених конфіскацією земель на користь солдат Октавіана, яке підтримав Луцій Антоній.
Хід військових дій
Маневри Агріппи. Луція Антонія заманюють до Перузії
Коли Сальвідієн зі шістьома легіонами виступив у похід з Галлії на допомогу Октавіану, він, природно, вибрав основний шлях, що пролягав від річки Пад до Аріміну на Адріатичному морі. За ним на досить безпечній відстані слідували Вентідій і Азіній Полліон, які були союзниками Антонія. Полліона Антоній призначив легатом (або промагістратом) з сімома легіонами в Цизальпійській Галлії, де Азіній розподіляв між ветеранами землюВеллей Патеркул. Римська історія . II, 76. А Вентидій в 43 році до н. е. став консулом-суфектом (не без згоди тріумвірів).Аппіан. Римська історія 16. 2
Коли Сальвідієн дійшов до перетину Арміна, то звернув з Емілієвої дороги і рушив по Фламінієвій, яка йшла через Італію горами від Фанума-Фортуні до Риму. Вентідій Басс і Азіній Полліон, все ще слідуючи за ним, тоді захопили Армії і блокували його відхід. План Луція полягав в тому, щоб вийти з Риму і зустріти Сальвідієна на Фламінієвій дорозі, де Сальвідієн, за його розрахунками, повинен бути знищений до того, як Отавіан з'єднається з ним. Цей план зруйнував Агріппа, відправившись маршем на Сутри, одне зі стародавніх міст-фортець, розташованих на півдні Етрурії, охороняючи Кассіеву дорогу, що веде до Флоренції. Як тільки Луцію стало про це відомо, він зупинився. Агріппа повинен був рухатися вперед, і якщо він досягне Флоренції через гірський прохід, то зуміє відрізати Вентидій і Полліона від Галлії. Тому Луцій зробив привал і розбив табір позаду потужної фортеці Перузії, сучасної Перуджі, над долиною Тибру і Фламінієвої дорогою. Тут він відчував себе у відносній безпеціДжордж Бейкер. Август. Перший імператор Риму. с. 35
Агріппі треба було тільки затримати Луція, і це йому вдалося. Тепер він залишив Кассіеву дорогу на Клузій і повернув до Перузії, в той час як Октавіан рухався туди ж по Фламінієвій дорозі. Оскільки Сальвідієн був на тій же дорозі, тільки значно позаду Луцій залишався одинАппіан. Громадянські війни V. 32. Більш того, це оточення (яке можна було передбачити заздалегідь) справило враження і на Вентидія з Азінія Полліона (у них пропала охота діяти рішуче).
Облога Перузії
Роботи з оточення Перузії були масштабними. Вал з огорожами і окопами був довжиною в шість з половиною миль і йшли аж до Тибру, на що Луцій почав будувати контрвалАппіан. Громадянські війни V.33.
Фульвія намагалася допомогти союзникам, але прихильники Антонія не сильно поспішали.
Тоді Луцій спробував пробити кільце загоном гладіаторівСветоній. Божественний Августа. 14 і це йому майже вдалося, але гладіаторів було занадто мало, Нестача продовольства в місті переросла в голод. Рим також потерпав через нестачу провіантуАппіан. Громадянські війни V.34 і підняв повстання. Термін консульських повноважень Луція Антонія спливав, тому він вирішив знову прорвати облогу, але — марно.
Здача міста Ситуація погіршувалася. Луцій заборонив давати їжу рабам та випускати їх із містаАппіан. Громадянські війни V.35, Антонія починають вмовляти здатися, на що він відповідає:
Мирні настрої підкріплювала і милість Октавіана до втікачів, що переходили на його сторону. Луцій починає боятися, що його видадуть ворогу.
Він проголошує промову перед військом, та відправляє трьох вершників для переговорів.
Далі Аппіан розповідає про зустріч Октавіана та Марка Антонія, та про договір про здачу міста. Наступного дня захисники Перезії стали проходити до табору переможців, де були зовсім не вороже зустріті.
Октавіан віддав місто, як здобич своїм солдатам, але деякі місцеві жителі підпалили свої домівки. Вітром вогонь перекинувся далі, і так на всі вулиці.
Наслідки Азиній Полліон та Вентидій відійшли з значними силами аж до Адріатики. Почалася втеча з табору Марка Антонія; Фульвія відправилася в Афіни. Помер Кален, а Октавіану дісталися його одинадцять легіонів. Слава Марка Антонія після битви при Філліпах трохи згасла. Армія жадає примирення двох своїх полководців.
Марк Антоній, що тільки но прибув від Клеопатри з Єгипту, був дуже невдоволений тим, що вчинила його дружина Фульвія. Після зими, проведеної в компанії цариці Єгипту, він з відчаєм побачив, що в будь-якому випадку він нічого не міг зробити, власні дії заганяли його в пастку. Між подружжям відбулася сварка, і схоже, це вбило Фульвію. Невдовзі після цієї зустрічі вона загинула в Сикіоні.
Обставини, за яких він повернувся в Італію, зробили його схожим на зрадника. Його мати після переїзду з Перузії знайшла притулок у Секста Помпея, який відразу відправив матрону до свого сина в Афінах, у супроводі великої кількості оптиматів і ескортом військових кораблів. Були здійснені спроби допомогти Антонію налагодити дружні відносини з Секстом. Той відповів, що постарається відплатити добром за послугу і, якщо йому доведеться битися проти Октавіана, буде вітати союз з ним, але, якщо вони з Октавіаном залишаться друзями — він спробує примирити Октавіана з Секстом.
Відгуки в римській традиції про Луція та Фульвію
Згадки про Фульвію та Луція в римській літературі досить неоднорідні.
Сучасник Цицерон оцінює Луція Антонія, ще до кампанії в Перузії, різко негативноЦицерон, Філліпіки. V, 30Цицерон, Філліпіки. VII, 17, а от Аппіан називає його «поборником демократії»Аппіан. Громадянські війни V. 35.
Діон Кассій вважає, що в Перузійській війні Луцій відстоював інтереси брата. Однак, в більшості вважають, що війну спровокувала Фульвія, і саме її образ отримує більш негативне забарвлення.
Цицерон називає Фульвію «найжорстокішою з усіх»Цицерон, Тринадцята Філліпіка. 18 та жінкою, що приносить нещастя всім своїм чоловікамЯзык Цицерона и шпильки Фульвии, 2006, с. 304—305. На пізніші твори істотно повпливали спогади Октавіана Августа, що, безперечно, характеризував цю жінку негативно. Діон Кассій наголошую на тій владі, яку мала Фульвія над чоловіками та її впливу на нихДион Кассий, XLVIII, 28, 3. Цікава інтерпретація причин Перузійської війни наведена у Марціала:
Примітки
Джерела Плутарх. Антоній. Аппіан. Римська історія. Аппіан. Громадянські війни V. Светоній. Божественний Август/ Цицерон, Філліпіки. V, Цицерон, Тринадцята Філліпіка. Діон Касій, XVIII, Марціал. Епіграмми. Кн. 11.
Література Белкин М. Фульвия — фурия римской революции // Мнемон. — 2009. — № 8. — С. 233—248. Белкин М. Фульвия: в начале пути // Мавродинские чтения. — 2009. — С. 369—372. Белкин М. Фульвия — матрона-воительница // История. Мир прошлого в современном освещении. — 2008. — С. 274—281 Парфёнов В. Из предыстории Перузинской войны и Брундизийского мира // Античный мир и археология. — 1983. — № 5. — С. 46—64. Ферреро Г. Величие и падение Рима. — СПб.: Наука, Ювента, 1998. — Т. 3. — 747 с. Broughton R. Magistrates of the Roman Republic. — New York, 1952. — Vol. II. — P. 558. Babcock C. The Early Career of Fulvia // AJPh. — 1965. — Т. 86. — С. 1-32. Emilio Gabba: The Perusine War and Triumviral Italy. In: Harvard Studies in Classical Philology 75 (1971), S. 139—160.