Randorn — другий студійний альбом українського співака Івана Дорна, що вийшов 2014 року.
Іван Дорн з'явився на музичній сцені наприкінці 2000-х років, співаючи в дуеті «Пара Нормальних». По закінченні контракту він залишив проєкт та розпочав сольну діяльність. 2012 року вийшов дебютний альбом Дорна Co’n’dorn, після якого співака визнали одним із відкриттів музичної сцени.
Другий альбом записувався понад півтора року разом зі знайомими діджеями та продюсерами музиканта. Нову роботу Дорна очікували з нетерпінням, заздалегідь називаючи однією з головних подій року. Платівка вийшла 11 листопада 2014 року, отримавши назву «Randorn», та вигідно вирізнялася з-поміж тогочасної російськомовної попмузики завдяки нетиповому звучанню, характерному для західних виконавців, стилістичному різноманіттю, експериментальному та «неформатному» характеру та легковажним юнацьким текстам. Музичні критики визнали Randorn одним із найкращих альбомів року в українській та російськомовній музиці.
Оригінальне видання Randorn 2014 року складається з шістнадцяти композицій, серед яких «Невоспитанный», «Мишка виновен» та «Танец пингвина». 2015 року вийшла розширена версія альбому Randorn Deluxe, яка додатково містила вісім реміксів.
Передумови
Музична кар'єра Івана Дорна розпочалася 2007 року, коли талановитий дев'ятнадцятирічний хлопець, який в дитинстві поєднував захоплення спортом та музикою, приїхав в Москву на кастинг телевізійного шоу «Фабрика зірок». На відбірковому етапі співак потрапив до двадцятки найкращих, але провалив співбесіду з Костянтином Ернстом та не зумів потрапити до фінальної шістнадцятки. Засмучений Дорн повернувся до Києва, поступив на факультет тележурналістики, але не залишав мрію стати професійним музикантом. Згодом він дізнався про кастинг до нового проєкту продюсера Андрія Гулика, який шукав музикантів для гурту, схожого на Maroon 5. Врешті-решт концепція гурту змінилася, створено дует «Пара Нормальних», членами якого стали Іван Дорн та Ганна Добриднєва. 2008 року вийшов перший альбом «Я придумаю happy end», де артисти виконували типову попмузику, співаючи пісні інших авторів, та багато гастролювали. Проте Дорн розглядав свою участь в «Парі Нормальних» виключно як проміжний етап для подальшої кар'єри. За час перебування в гурті він навчився писати власні пісні та познайомився з основами звукозапису. Вже на другому альбомі «Пари Нормальних» вплив Дорна став більш помітним, співак став виходити на перший план в дуеті, а після закінчення контракту залишив проєкт, щоб розпочати сольну діяльність.
Подальша кар'єра Івана Дорна продовжувалася із власною командою, яку очолювала директор музиканта, його мати Лідія Дорн, долучаючи агентів, маркетологів, стилістів, юристів тощо. Навколо Дорна сформувався творчий колектив, так звана «Дорнобанда», до складу якої увійшли діджеї Пахатам (Євген Яременко), Лимонадний Джо (Юрій Грицак) та продюсер Роман Бестселлер (Роман Мясников), відомий по роботі з Quest Pistols та NikitA. 2012 року вийшов дебютний альбом Івана Дорна Co’n’dorn, який отримав премії Муз-ТВ та YUNA «Альбом року», а самого співака визнали одним із відкриттів російськомовної музичної сцени, що виконував чи не «ідеальну попмузику», більш західний варіант поп-мейнстриму, який містив елементи соула та фанка.
Запис альбому
Робота над другим альбомом Івана Дорна розпочалася в будинку його батьків на початку 2013 року. Співак відправив рідних на місяць відпочивати у Домініканську Республіку, а сам разом з колегами по «Дорнобанді» облаштував у підвалі імпровізовану студію, куди перевезли необхідне обладнання для звукозапису. Друзі не ставили за мету писати хітові композиції, а замість цього створювали такі пісні, які подобалися їм самим. Музику та аранжування робили вчотирьох — Іван Дорн, Роман Бестселлер, Пахатам та Лимонадний Джо, а за тексти відповідав сам Дорн. Саме за цей місяць і створено більшість матеріалу для нового альбому.
Один із авторів альбому, діджей Лимонадний Джо, порівнював роботу над платівкою з рибальством:
Загалом робота над записом — від першої зустрічі до виходу першої пісні з альбому — тривала 669 днів. Окремі напрацювання поступово об'єднувалися в пісні, а пісні — в цілісну платівку. Демо-матеріалу вистачало приблизно на тридцять пісень, але музиканти розуміли, що якби довелося записувати їх всі, то робота тривала б занадто довго. Через те, що пісні писали чотири різні людини з власними смаками, приблизно посередині роботи стало зрозуміло, що об'єднати все в межах одного стилю не вдасться, і було вирішено відмовитись від будь-яких стилістичних обмежень. Іван Дорн визнавав, що на звучання пісень вплинула велика кількість співавторів, але вважав, що альбом вийшов послідовним та концептуальним, бо всі автори намагалися дотримуватись гармонії.
Окрім четвірки членів «Дорнобанди», до зведення альбому долучалися відомі українські продюсери Євген Ступка, Віталій Телезін та The Maneken. Співавтором та виконавцем пісні «Весна» став Дмитро Шуров, також відомий як «Pianoбой». Крім цього, за ініціативи Дорна композиція «Ты всегда в плюсе» отримала прихований фрагмент у виконанні репера Ліона.
Запис альбому відбувався в Києві під час Революції гідності, в студії неподалік Майдану Незалежності. Музиканти «Дорнобанди» мали різні політичні погляди, тому нерідко сперечалися та навіть призупиняли студійну роботу, коли чули чергові новини. Пахатам визнавав, що працювати в таких обставинах було важко: «Вбивають мирних людей, а тобі треба писати веселі пісні. Але це дуже хвора ситуація, якщо хтось хворий, йому треба лікуватись. А ми не можемо на це вплинути, ми робимо музику». В той самий час, Іван Дорн наголошував, що музиканти свідомо не збиралися втручатися в громадські процеси та впливати на них своєю музикою: «Багато хто намагається на цьому виїхати, якось знову виникнути в зоні уваги. Я не хочу спекулювати».
Зміст альбому
Назва та обкладинка
Назва альбому «Randorn» містить відсилання до прізвища співака, як і його попередня робота Co’n’dorn. На письмі вона схожа на слово «Random» (), тому що саме такою була робоча назва платівки. За словами Івана Дорна, «випадковість» відіграла велику роль у створенні альбому, бо він випадково зустрів своїх майбутніх колег по «Дорнобанді», вони випадково створили саме такі пісні з такими текстами, тому концепція альбому полягала саме у його випадковості.
Обкладинка альбому складалася із різноколірних букв R A N D O R N на білому фоні, дещо нагадуючи оформлення дебютної платівки Spice Girls 1996 року Spice. На сторінках буклета Іван Дорн був представлений у незвичному образі чорношкірого співака. Співак пояснював, що всередині душі вважав себе чорним, бо «білі не можуть так відчувати музику, як це дано чорношкірим»
Музика Randorn вирізнявся серед більшості російськомовних альбомів того часу своєю еклектичністю. Іван Дорн сміливо змішував різні стилі, що було більш притаманним для західної музики, аніж для вітчизняної. Поєднувати музичні напрямки Дорн почав ще на попередній платівці Co’n’dorn, але цього разу його стилістичний діапазон став ще ширшим. Створена його командою попмузика не була підпорядкована правилам або забаганкам продюсерів і виходила за межі усталених форматів радіостанцій. Щось схоже, хоча й меншою мірою, до нього вже намагалися зробити такі українські та російські виконавці, як Onuka, Джамала, Монатик, «Вінтаж», Serebro, Нюша або Pinballsound, але Дорну вдалося інтегрувати західну та вітчизняну музичні традиції більш природно.
Вже після публікації списку пісень з альбому та півторахвилинного рекламного відео, стало зрозумілим, які виконавці надихали Івана Дорна та його команду. Назва другої композиції з Randorn — «3000», — відсилала до американського репера Андре 3000, учасника гурту Outkast. Крім цього, у відеоролику на честь виходу альбому Іван Дорн виступив в образах лідера гурту Jamiroquai Джей Кея, американського співака Фаррелла Вільямса, фронтмена Queen Фредді Мерк'юрі та рок-музиканта Ленні Кравіца.
Якщо до цього Дорн позиціював себе як «російськомовний Jamiroquai», виконуючи фанк та соул, то на Randorn різноманітність матеріалу помітно зросла. В піснях був відчутним вплив танцювальної електронної музики та діп-хаузу, що нагадував творчість дуету Disclosure. Зустрічався на альбомі й новий «ритм-енд-блюз», притаманний The Weeknd та Френку Оушену, а дискотечний фанк у виконанні Дорна змушував згадувати про зірок світового рівня, на кшталт Прінса та Бейонсе. Є на платівці й хіп-хопова композиція «Безмато», а також прихований реп-скіт у виконанні Ліона. Аранжувальні рішення, як і музичні стилі, також свідомо відрізнялися одне від одного, нагадуючи звучання Disclosure, Андре 3000 та того ж Фаррелла Вільямса. Крім цього на альбомі знаходили елементи трип-хопу, геріджу, сінті-року, ню-диско, соулфул-хаузу, та відзначали вплив Каньє Веста, Джастіна Тімберлейка, Джеймса Блейка, How to Dress Well та Jamie xx, проте у вигляді ледь помітних посилань, а не прямого копіювання. Сам Дорн пояснював різноплановість платівки поєднанням футуристичності та власним захопленням музикою вісімдесятих: «Звучання нашої платівки — це синтез, а там і „мотоун“, і „кадилак рекордс“, і „студія 54“, і „фанк“, „стриктлі рітм“… Все це проходить через м'ясорубку сучасності й виходить ось такий фарш різносортного м'яса».
Тексти Основним автором текстів на альбомі став сам Іван Дорн (за винятком «Весни», написаної разом з Pianoбой, а також «Танцю пінгвіна» «Скрябіна»). Його підхід до написання текстів відрізнявся від стандартів тогочасної попмузики, бо він намагався передати загальний настрій за допомогою не тільки слів, але й вигуків та нісенітних фраз, таких як «лова-лова». Навіть в піснях з цікавим та зв'язним сюжетом, накшталт «Номер 23», де йшла мова про конкурс бальних танців, співак додавав влучні емоційні вигуки: «В спорте! Восемь лет! И ничего!» В цілому, тексти Дорна були ближчими до юнацької та клубної творчості, аніж до «дорослої» поезії. З іншого боку, співак намагався уникати матюків, бо розумів, що серед його слухачів багато дітей.
Хоча музична складова частина Randorn створена під істотним впливом західної культури, тексти пісень мали яскраво виражений місцевий колорит. Зазвичай, їхнім головним героєм був звичайний хлопець з Києва, а не мешканець умовного Лос-Анджелесу. На альбомі не було пісень про любов та закоханість, але деякі з них описували спогади про вже закінчені романтичні стосунки. Дорн неодноразово торкався теми спорту, згадуючи своє спортивне минуле, а також критикував шоубізнес, відтворюючи власний невдалий досвід «Фабрики зірок». Серед інших тем, до яких автор повертався неодноразово: протистояння сильних та слабких, реалії сучасної клубної культури, плин часу та погляд у майбутнє.
Усі власні тексти Івана Дорна написані російською мовою. Відповідаючи наприкінці 2014 року на запитання журналістів щодо критики з боку слухачів, Дорн зауважив:
Список пісень