Бен Айк Багдикян (; 26 січня 1920, Кахраманмараш, Османська імперія — 11 березня 2016, Берклі, Каліфорнія, США) — вірмено-американський вчений і публіцист, професор , автор книги «Монополія засобів інформації» (The Media Monopoly, 1983).
Біографія Бен Багдикян народився в 1920 році в Мараші, в Османській імперії — сучасної Туреччини. Почавши працювати в 1941 році як репортер у газеті Morning Union (Спрінгфілд, штат Массачусетс), згодом став провідним журналістом США, працюючи в The Saturday Evening Post, The Washington Post, Fortune, Post публікуючи матеріали про гігантів нафтового бізнесу і отримавши Пулітцерівську премію.
Багдикян займався вивченням ЗМІ. Він зібрав багатий фактичний матеріал, який давав змогу аргументовано, з великим знанням справи характеризувати роль мас-медіа в суспільно-політичному житті США, вказувати на основні тенденції їх розвитку. Він велику увагу приділяв проблемі взаємодії ЗМІ з представниками влади, їх впливу на світогляд своєї аудиторії, а також пов'язаної з цим відповідальності.
Бен Багдикян помер 11 березня 2016 року.
У фільмі Стівена Спілберга Секретне досьє Багдикяна зіграв Боб Оденкірк.
Кар'єра
The Washington Post Багдикян почав працювати у The Washington Post у 1970 та згодом працював там помічником головного редактора, а у 1972 — заступником омбудсмена новин, представляючи читачів.
В червні 1971 Багдикян, на той час перебуваючи на посаді заступника головного редактора відділу національних новин, зустрівся з Деніелом Елсбергом, військовим аналітиком, який передав йому 4000 сторінок Документів Пентагону, уривки з яких були почали публікуватися The New York Times за кілька днів до того (згодом публікація була зупинена федеральним судом.
Керівництво та юристи "The Washington Post" виступили проти, однак Багдикян виступав за публікацію документів, незважаючи на тиск адміністрації президента Ніксона з міркувань національної безпеки. Багдикян знаменито заявив: «[єдиним] способом відстояти право на публікацію є публікація».
Перша частина документів була опублікована у опублікована "The Washington Post" 18 червня 1971 року. Вільям Ренквіст зателефонував головному редактору газети і погрожував йому переслідуванням, якщо "The Washington Post" не припинить публікацію документів. 30 червня 1971 року Верховний суд виніс рішення по справі New York Times проти Сполучених Штатів (6 голосами проти 3), що «для попередньої заборони уряд повинен надати достатньо доказів того, що публікація може спричинити «згубну і невиправну () небезпеку».
«Монополія засобів інформації» Написана ним у 1982 році «Монополія засобів інформації» є однією з великих публікацій автора на цю тему. Властивий цій роботі живий стиль викладу, вміння в широкодоступній, яскравій формі, на великій кількості конкретних прикладів висвітлити різні аспекти функціонування того вельми складного соціального організму, яким є сучасні засоби масової інформації США, роблять книгу цікавою для широкого кола читачів.
Але справа, звичайно, не тільки у формі. Американські видавці 1982 року забезпечили книгу підзаголовком «Приголомшливий звіт про п'ятдесят корпорацій, які контролюють те, що бачить, чує і читає Америка». Це звичайно ж прояв певного стилю американських видавців, але «приголомшливі» тут висловлювання, оцінки діяльності американських ЗМІ, що представляють собою, що називається, свідчення з перших рук. Важливі висновки, до яких приходить автор — людина, що знає предмет свого аналізу зсередини.
Головний з висновків полягає в тому, що ЗМІ у США все більшою мірою перетворюються в інститут, що підриває корінні принципи демократії, що функціонує в інтересах вузької групи, а не широкої громадськості.
Одним з основних тез, висунутих у книзі, є твердження про якісно новий етап концентрації влади у сфері ЗМІ в США.
Американські дослідники давно вже звернули увагу на процес неухильного зменшення числа незалежних джерел масової інформації і зосередження все більшої їх кількості в руках великих власників.
Існувала на рубежі століть ситуація, коли житель майже будь-якого американського міста міг черпати відомості про події місцевого і загальнонаціонального характеру з газет, що належать різним людям, вже до середини нашого століття практично повністю змінилася. Жителі величезної більшості міст позбавлені такої можливості. Питома вага міст, що мають тільки одну газету (від загального числа міст з газетами), зросла до 79 % у 1945 році, а в 1954 році міста, що мають тільки одну газету або тільки одного видавця газет, склали 94 %.
Писалося про те, що поряд зі скороченням числа міст, що мають конкуруючі газетні видання, зменшується і кількість газет в тих містах (як правило, великих), в яких ще зберігається газетна конкуренція (наприклад, Нью-Йорк).
Бібліографія
In the Midst of Plenty: A New Report on the Poor in AmericaBoston: Beacon Press, 1964. The Information Machines: Their impact on Men and the Media, New York: Harper & Row, 1971, ISBN 0-06-090258-2 The Effete Conspiracy and Other Crime by the Press, New York: Harper, 1974. ISBN 0-06-090343-0 Caged: Eight Prisoners & Their Keepers, New York: Harper, 1976. ISBN 0-06-010174-1 The Media Monopoly, Boston: Beacon Press, 1983. ISBN 0-8070-6179-4 New Edition with extensions The New Media Monopoly, Boston: Beacon Press, 2004. ISBN 0-8070-6187-5 Double Vision: Reflections on My Heritage, Life, and Profession, Boston: Beacon Press, 1995. ISBN 0-8070-7066-1
Примітки
Посилання http://la.indymedia.org/news/2003/01/27081.php