Лічебне

Ліче́бне (до 1948 року — Катирша́-Сара́й, ) — село в Україні, у Білогірському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Мічурінській сільській раді.

Географія Село Лічебне розташоване на північному сході Білогірського району, у межах внутрішньої гряди Кримських гір, біля південно-західного підніжжя хребта Кубалач, у долині річки Кучук-Карасу, яка є притокою річки Біюк-Карасу. Висота над рівнем моря — 243 м. Найближчі села: Багате — 1  км і Мічурінське — 3  км. Село знаходиться за великим скіфським курганом, який видно ліворуч з автошляху Сімферополь — Феодосія, на під'їзді до села Багатого. Відстань до райцентру — близько 15  км, до найближчої залізничної станції Сімферополь — понад 60 км.

Історія Комонім села Катирша-Сарай , (нині — Лічебне), цілком можливо, походить від «палац шаха Кадира». За переказами, саме сюди, у старий ханський палац, яка слугувала літньою резиденцією, у кінці березня 1777 року, прибув останній кримський хан калга-султан Шагін Гірей. Він, ставши, нарешті, кримським ханом, жорстоко розправився зі своїми політичними противниками, сповна помстившись їм за своє невизнання, загибель своїх прихильників і захоплення гаремних красунь.

Проте, перша документальна згадка щодо села зустрічається дещо пізніше, а саме — в Камеральному Описі Криму 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства, Катирша-Сарай входило до Ширинського кадилику Кефінського каймаканства, а після утворення на території колишнього Кримського Ханства Таврійської області, село було приписане до Феодосійського повіту Таврійської області.

За різними відомостями, станом на жовтень 1805 року, у селі Катирша-Сарай значилося 38 дворів і 223 жителя, виключно кримських татар. На військово-топографічній карті 1817 року, також було позначене велике село Катирша-Сарай, але без зазначення числа дворів. На карті 1842 року, у селі Катирша-Сарай було позначено 95 дворів, а згідно з документами перепису 1849 року, у Катирша-Сараї було — 428 жителів.

Після земської реформи, у звіті, складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Катирша-Сарай — це общинне грецько-татарське село зі 75 дворами, 290 жителями і мечеттю понад річкою Кучук-Карасу.

За результатами Х ревізії 1887 року, у Катирша-Сараї було записано 107 дворів і 577 жителів. Перепис 1897 року зафіксував в селі — 603 мешканців, виключно кримських татар.

На 1915 рік, у Статистичному довіднику Таврійської губернії, у Салінській волості Феодосійського повіту значаться село Катирша-Сарай і маєток місцевого поміщика В. І. Дубса за тією ж назвою. Саме такі відомості зазначені в енциклопедичному виданні Історія міст і сіл Української РСР, під головною редакцією Тронька П. О.

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року, волосна система була скасована і село Катирша-Сарай увійшло до складу новоствореного Карасубазарського району Сімферопольського повіту, а в 1922 році повіти отримали назву округів. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких округи були ліквідовані, Карасубазарський район став самостійною адміністративною одиницею, і село було включено до його складу.

Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, у селі Катирша-Сарай, значилося 133 двори, з них — 132 селянських, населення становило 592 особи, з них — 487 татар, 44 вірменина, 31 грек, 19 німців, 10 росіян та 1 болгарин, діяла єдина татарська школа.

Після звільнення Криму від німецької окупації, згідно з постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, всі кримські татари були депортовані до Середньої Азії.

12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму», згідно з якою у Карасубазарський район з Тамбовської та Курської областей (Росія) переселяли 8100 осіб. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18 травня 1948 року село Катирша-Сарай було перейменоване в село Лічебне.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 637 осіб, з яких 307 чоловіків та 330 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 705 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток кримськотатарська 47,80 % російська 43,69 % українська 7,38 % вірменська 0,43 % білоруська 0,28 % інші 0,42 %

Економіка Економіка села Лічебне представлена виключно сільським господарством. До 1954 року село входило до колгоспу ім. Орджонікідзе. По сусідству були розташовані землі колгоспу ім. Мічуріна з центральним селом Мічурінське. Після об'єднання два колгоспи злилися в один — ім. Мічуріна. На кінець 1980-х років (в складі колгоспу ім. Мічуріна, правління якого знаходилося в селі Мічурінське), у селі Лічебне існував великий тваринницький комплекс з новітніми, на той час, технологіями, у складі якого були: Молочно-товарна ферма (дійне стадо налічувало — понад 400 голів). Телятник. Свиноферма. Конюшня. Вівчарня. Пташник. Фруктові сади (на північно-західній та південній околиці села). Виноградники. Овочеві поля. Тютюнові (промислові) посіви.

Об'єкти соціальної сфери На кінець 80-х — початок 90-х років 20-го століття в селі функціонували: Сільський клуб. Магазин (станом на 2014 рік, у селі — 3 сільські магазини приватної форми власності). Поштове відділення. Дитячий садок. Медичний пункт (станом на 2014 рік — фельдшерсько-акушерський пункт). Лазня.

Пам'ятки На півдорозі від райцентру Білогірськ до села Лічебне, обабіч автошляху, розташована скеляста гора Ак-Кая (відома ще як Біла Скеля), що височіє у вигляді стрімчака висотою до 325 метрів.

Неподалік села також розташована скеля «Синій камінь» (за іншими назвами: до 1948 року Кокта́ш; , , Кокташ — «Синій камінь»), висотою 80 метрів, яка за ствердженнями вчених є кораловим рифом (біогермом).

На околиці села є сірчане джерело з цілющою сульфатною водою. Ще на початку XX століття місцевий поміщик В. І. Дубс обладнав доступ до нього, куди у свій час масово приїжджали лікуватися люди. За радянських часів вивченням джерела в селі Лічебне займався академік Обручев В. П. Зараз джерело перебуває в напівзанедбаному стані.

Значення З 10 травня 2016 року у рамках проекту Міністерства інформаційної політики України «Крим. Декомунізовані» в ефірі радіостанції «Радио Вести» транслювалися ролики з розповідями про історичні назви кримських міст та сіл, у тому числі слухачі дізналися про такі села, як Улакли, Орталан, Катирша-Сарай, Шейх-Кой та Кокоз. За словами журналіста «Радио Вести», кандидата філологічних наук Ксенії Туркової, метою даного проекту стала необхідність якомога більше розповідати українській та світовій аудиторії про Крим.

Також Житловий сектор села Лічебне складається з приватних домогосподарств. Із розбудовою села були сформовані вулиці Мічуринська, Гагаріна, Південна, Сільська, Черкаська, Підгорна, Нова. В Лічебне можна дістатися з м. Сімферополя — від автостанції «Східна» (маршрутне таксі в цьому напрямку прямує п'ять разів на день), з м. Білогірська — автобусом, від автостанції. Власним автотранспортом — по феодосійській трасі (Р-23), до покажчика село «Лічебне», потім — кілометр в гору, перший спуск праворуч — до села.

Джерела Історія міст і сіл Української РСР. Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. (під головною редакцією Тронько П. О.). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 803 с.

Примітки