Протягом століть християнські церкви розглядали гомосексуальні стосунки як гріх, спираючись на соборне розуміння природного права й традиційні тлумачення певних уривків Біблії.
Таке розуміння гомосексуальних стосунків міститься в офіційній позиції Римо-католицької церкви, т. зв. канонічнихOn Marriage, Family, Sexuality, and the Sanctity of Life // Ortodox Church in Amerika і орієнтальнихEthiopian faith leaders call for constitutional ban on homosexuality // Pinknews, 2 лютого 2009Homosexuality and ordination of women by H.H. Pope Shenouda III // Tasbeha.org православних церков, а також частини протестантських деномінацій (головним чином, євангельських), як-от Асамблеї Божі (67 млн) та Південна баптистська конвенція (16,3 млн). Реставраціоністські групи на зразок Церкви Ісуса Христа святих останніх днів (13 млн), а також Свідки Єгови (8,4 млн) здебільшого теж вважають гомосексуальні стосунки за гріховні.
Історичні аспекти
Раннє християнство
Вплив юдаїзму Старий Завіт містить кілька фрагментів, де мова може йти про дії гомосексуального характеру. Один з найвідоміших міститься у книзі Левит: А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, — гидота воно! .А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, — гидоту вчинили обоє вони, — будуть конче забиті, кров їхня на них! .
Слова «як із жінкою» — традиційний переклад , що дослівно означає «з ложами жінок; при ложах жінок» (у множині). наводить альтернативні переклади цієї фрази: «І не лягай з чоловіком, що з ложами жіночими…» або «І з чоловіком не лягай при ложах жіночих…». Щедровицький вважає, що йдеться або про сексуальні практики з гермофродитами, або про групове злягання двох чоловіків з однією жінкою, що мало поширення в ханаанській ритуальній практиціД. В. Щедровицкий. Введение в Ветхий Завет. III том, Книги Левит, Чисел и Второзакония. — М., «Теревинф», 2000. стр. 82 .
Щедровицький також звертає увагу на конкретні заборони «відкривати наготу» (евфемізм, що позначає статевий акт) батька та батькового брата (). Ці окремі заборони осмислюються лише в разі відсутності табу на гомосексуальні стосунки.
Іще з апостольських часів християнські уявлення про сексуальність формувалися на засадах ортодоксальних юдейських приписів і характеризувались антагоністичним ставленням до гомосексуального статевого акту, вважаючи його, як і гетеросексуальні перелюби, гріхом, Author(s): David F. Greenberg and Marcia H. Bystryn; Source: American Journal of Sociology, Vol. 88, No. 3 .
Юдейська література часів Другого Храму суголосно виступає проти практики гомосексуальних стосунківТомас Р. Шрайнер. Новозавітній погляд на гомосексуалізм . Те саме сказано і в книгах єврейських авторів, наприклад Йосипа Флавія та Філона АлександрійськогоRomano Penna. Homosexuality and the New Testament .
Формування християнського віровчення відбувалося в умовах сильного впливу юдаїзму, водночас християнство сприймалося як один із напрямів юдаїзму. Звичаєві й ритуальні норми останнього визначалися Законом Мойсея. Християнство та юдаїзм мають спільні першоджерела (Старий Завіт, він же Танах), і між ними багато спільного в уявленнях про моральність і сексуальні норми, зокрема й ставлення до гомосексуальної поведінки.
Спадкоємність звичаєвих норм Старого Завіту в християнстві пов'язана з прийняттям моральних заповідей Закону в їхньому християнському розумінні (у контексті вчення Ісуса Христа й апостолів)Стенлі Дж. Ґренц, Джей Т. Сміт. Християнська етика. Кишеньковий словник. Ст. «Закон, його застосування», «Заповіді». Ця спадкоємність простежується при порівнянні праць істориків та богословів перших віків нашої ери і, зокрема, праць Отців Церкви.
Новий Завіт і апостольське християнство Моральні норми християнства в ділянці сексуальних стосунків засновано на текстах Старого й Нового Завітів. Нагірну проповідь вважають сконцентрованим описом мораліСтенлі Дж. Ґренц, Джей Т. Сміт. Християнська етика. Кишеньковий словник. Ст. «Нагірна проповідь» , що пов'язує заповіді та вчення Нового Завіту із заповідями Закону.
У Нагірній проповіді Ісус використовував класичні цінності юдаїзмуВикревлене уявлення про етику юдаїзму в християнській культурі // Євреї та християнство: несумісність двох підходів до світу / укл.: П. Полонський. — М.; Єрусалим: Культурно-релігійний центр для євреїв з Росії «Маханаїм», 1995. — 80 с. , проповідуючи, з точки зору християнських богословів, навіть суворіші моральні норми, ніж вимоги старозавітнього юдаїзму і юдаїзму часів ІсусаА. П. Лопухин. Товмачна Біблія. Євангелія від Матвія. 5:17-29 Вільям Барклі. Коментарі до Нового Завіту. Мат. 5:17-28 Вільям МакДоналд. Коментарі до Нового Завіту. Мат. 5:17,18 . Сприймаючи моральні сексуальні норми старозавітнього юдаїзму як розлогіший виклад принципів сексуальної моралі Десятислів'я (заповідь «не чини перелюбу»), християнство водночас наголошує на вимогах перш за все внутрішньої моральної чистоти (думки та бажання людини)Стенлі Дж. Ґренц, Джей Т. Сміт. Християнська етика. Кишеньковий словник. Ст. «Етика Ісуса», «Заповіді» .
У Новому Завіті гомосексуальні дії згадано в посланнях апостола Павла: Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, — бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, — щоб чинили непристойне. . Уривок з Послання до Римлян — найбільш дискусійний, адже містить положення, пізніше використані для конструювання дискурсу «природності» не тільки в моральній теології, а й взагалі в антропологічному вченні християнських церков (особливо, у вченні Римо-католицької церкви). У нинішній час дослідники вважають, що в цьому фрагменті може йтися про людей з гетеросексуальною орієнтацією, які експериментують зі своєю сексуальністю й обирають сексуальну поведінку, що суперечить їхній природіЩедровицкий Д. Введение в Ветхий Завет: Пятикнижие Моисеево. М.: Оклик, 2010. С. 683. Водночас Джон Босвелл вказує на неприродність гетеросексуальної поведінки для гомосексуалів, а отже заперечує стосунок цього фрагмента до гомосексуальностіBoswell, John. Christianity, Social Tolerance, and Homosexuality: Gay People in Western Europe from the Beginning of the Christian Era to the Fourteenth Century. University of Chicago Press, 1980.. Щедровицький зауважує, що слова «чоловіки» і «жінки» тут мають форму множини, — це може вказувати на те, що автор говорить про групові сексуальні акти чи зґвалтування. Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки — Царства Божого не вспадкують вони! .А ми знаємо, що добрий Закон, коли хто законно вживає його, та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців, розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці, за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена. .
Отці Церкви Окрім біблійних текстів, православна та католицька церква посилаються на висловлювання Отців Церкви, святих і (у католицькій традиції) Вчителів Церкви, що їхнє розуміння віри належить до царини Святого Передання. У протестантизмі цю ранньохристиянську літературу розглядають як історичне свідчення про погляди християн того часу.
Деякі св. Отці та Вчителі Церкви висловлювалися про гомосексуальні стосунки у вкрай різкій осудливій формі та вважали їх одним із найтяжчих гріхів, спираючись на Святе ПисьмоDidache. 2. 2; Theoph. Antioch. Ad Autol. I 14; Clem. Alex. Strom. III 18; Macar. Aeg. II 4. 22; Theoph. Bulg. Exp. ad Rom. 1. 26-27; idem. Exp. ad 1 Cor. 6. 9-10; Феофан Затворник, свт. Толкование на 1 Кор // Творения: Толкования Посланий ап. Павла. М., 1998. С. 224—227.
Св. Іван Золотоустий у 4-й бесіді на Послання Павла до Римлян каже про це так:Язичники не вважали цю річ за безсоромну, але, як щось почесне й вище, ніж стан рабів, надавали її лише вільним. Так думав мудрий народ афінський і великий з афінян Солон. Можна знайти багато й інших філософських творів, що заражені тією ж хворобою. Проте ж, внаслідок цього, ми не назвемо цього діла законним, а, навпаки, — визнаємо жалюгідними та гідними багатьох сліз тих людей, які ухвалили цей закон. Що роблять блудниці, те саме, а краще сказати — потворніше, коять і мужоложники. Змішання з блудницями, хоч і беззаконне, проте природне, а мужолозтво і протизаконне, і протиприродне. Якби не було геєнни й не погрожувало покарання, то це було б гіршим за всяке покарання. Коли ж вони насолоджуються, то це свідчить лише про посилення покарання. Я стверджую, що ці (мужоложники) гірші за вбивць, адже краще померти, ніж жити після такої наруги. Вбивця відторгає душу від тіла, а цей губить і душу разом з тілом. Хай який назви гріх, жоден не дорівнюватиме цьому беззаконню. Нічого, нічого немає безрозсуднішого й важчого за таку наругу. Якщо Павло, міркуючи про розпусту, сказав: «Всякий гріх, який робить людина, є поза тілом, а розпусник грішить проти власного тіла» (1 Кор. 6: 18), то що сказати про це безумство, яке настільки гірше за розпусту, що не можна й виразити? Не кажу, що ти тільки зробився жінкою, але більше: ти згубив своє існування, як чоловік, ти ні в жіноче єство не змінився, ні того, яке мав, не зберіг, а зробився загальним зрадником того і того єства, та гідний вигнання і від чоловіків, і від жінок, та побиття камінням, оскільки ти образив ту і іншу стать.Згідно з правилами свт. Василія Великого, гомосексуали мають зазнавати того ж церковного покарання, що і перелюбники (відлучення від причастя на 15 років): Хто явив шаленство на чоловічому тілі, час для покаяння нехай справджується відповідно до часу покаяння перелюбника62 правило Василія Великого.
Згідно зі свт. Григорієм, єп. Ніським, мужолозтво — це перелюб «супроти єства, оскільки заподіюється образа чужому роду, і до того ж всупереч єству». За цей гріх слід відлучати від причастя на 18 років4 правило Григорія Ніського.
Правила свт. Іоанна IV Постника допускають пом'якшення епітимії до 3 років за умови щирого покаяння того, хто згрішив. Гомосексуалам відмовлено також бути в церковному клірі29-30 правила Іоанна Постника.
Сьогочасне переосмислення У XX ст. ліберальні теологи, як-от Юрґен Мольтманн, Ганс Кюнг, , , , та інші піддали сумніву традиційне на той час розуміння Святого Письма. Тому деякі з них припустили, що уривки Біблії, де згадано певні гомосексуальні дії, неправильно перекладені або не мають стосунку до сучасного визначення «гомосексуальності»Див. загалом http://www.religioustolerance.org/hom_bibl.htm і підсторінки там же. Клей Вітт, священник Метропольної общинної церкви, пояснює, що коментатори й теологи (Джон Шелбі Спонґ, Джордж Едвардс, Майкл Інґланд) інтерпретують заборони на певні статеві акти як первісно призначені для виокремлення з язичницької культової системи, у межах якої гомосексуальні акти фігурують як частина ідолянських релігійних практик: Інґланд стверджує, що ці заборони треба вважати спрямованими проти сексуальних практик культу родючості. Як і в ранішому посиланні Стронґа, він зазначає, що згадане тут слово гидота безпосередньо пов'язано з ідоловірством у всьому Старому Завіті. Едвардс висловлює аналогічне припущення, зазначаючи, що контекст двох заборон у та передбачає не засудження одностатевої діяльності поза культом, як у сучасному світському розумінні, а осуд діяльності всередині культу, ідентифікованого як ханаанський.