Чогур (; ) — струнний музичний інструмент, популярний в XII–XVI століттях на Кавказі, в Ірані та Анатолії, у суфійських обрядах, меджлісах дервішів та ашугів.
Етимологія Назва «чогур» походить від тюркського слова «чагир» (у перекладі — «клич, звертайся»). Тобто слово означає «музичний інструмент, призначений для того, щоб звертатися до Бога (Аллаха)». Пізніше слово прийняло таку фонетичну форму, як «чогур».
Згадування У старовину чогур, судячи з різних історичних джерел застосовувався як військовий музичний інструмент для підняття бойового духу у воїнів. У літописі «Чаханараї-Шах Ісмаїл Сефеві», яка оповідає про початок XVI століття, йдетьсяМеджнун Тебриз оглы Керимов. ЧОГУР:.
Алі Реза Ялчин у своїй праці «Епоха туркменів на Півдні», розповідає про 9 струн, 15 ладів і прекрасному тембрі чогура. Судячи з історичних фактів можна зробити висновок про те, що в XII–XIII століттях на зміну гопузу прийшов чогур, а у XV–XVI століттях на зміну останньому прийшов саз. Деякі різновиди чогура, що мали поширення на Кавказі, а також серед іракських туркменів дійшли до наших днів.
Будова та виготовлення
Чогур, що зберігається у фонді Музею історії Азербайджану, має три парні струни і 22 лади. Корпус методом складання виготовляється з шовковиці. Верх корпусу має дерев'яне покриття товщиною 4 мм. Шийка і головка інструменту виготовлені з горіха, кілочки з груші. З боків корпусу просвердлені два резонаторні отвори і декілька отворів є на верхній деці.
Довжина 880 мм Довжина корпусу — 400 мм Ширина — 225 мм Висота — 140 мм . Кількість ладів на грифі — 22. Діапазон чогура — від «до» малої октави до «соль» другої октави.
Чогур може використовуватися як сольний та ансамблевий інструмент.
Примітки
Посилання Азербайджанські народні інструменти