Бессарабія (у межах, визначених імперською адміністрацією в 1812 році за Бухарестським мирним договором) була створена як Молдовська Демократична Республіка наприкінці 1917 року, проголосивши свою автономію в складі Російської республіки, а потім, після Жовтневого перевороту, незалежність від більшовицької Росії. Зрештою після декількох місяців — 27 березня (9 квітня) 1918 р. Молдовська Демократична Республіка уклала унію з Румунським королівством, у рамках якої стала провінцією. Цей стан тривав протягом 22 років до 28 червня 1940 року, коли радянський уряд висунув Королівству Румунія спрямований на реалізацію пакту Гітлера-Сталіна ультиматум, вимагаючи поступитися Бессарабією на користь Радянського Союзу. Румунське королівство поступилось і протягом 48 годин територію колишньої Бессарабської губернії окупувала Червона Армія, а румунська адміністрація та армія, залишивши у драматичному хаосі територію, відступили на захід від річки Прут.
Передісторія Через Бухарестський мирний договір 1812, частина Молдовського князівства, яка була розташована на схід від Прута, увійшла до складу Російської імперії. В той час, для жителів цього регіону створили Бессарабську область, тут існували дві протилежні концепції ідентичності: «румунізм», що сприяє політичному і культурному об'єднанню всіх носіїв східно-романських мов незалежно держав, чиїми частинами вони були (Австрійська імперія, Російська імперія або Османська імперія), і «молдовенізм» підтриманий російською владою, що сприяв культурному та політичному відмежуванню носіїв східно-романських мов підданих «Імператора всеросійського», від інших. Унія Бессарабії з Королівством Румунія прийнята 27 березня (9 квітня) 1918 Сфатул Церієм, (парламентом Молдовської Демократичної Республіки), являє собою конкретизацію і перемогу руху «румунізму» на цій території.
Після Лютневої революції , і припинення військових дій між Росією і Центральними державами, в Бессарабії були проведені численні збори і з'їзди представників різних соціальних класів або професійних організацій для обговорення майбутнього краю. В період 6—7 лютого 1917 року După stilul vechi. , був скликаний з'їзд селянських представників, які проголосували за резолюцію, яка вимагала автономії та формування законодавчих зборів. За цим були інші конгреси: духовенства, вчителів і солдатів, усі вимагали автономії для губерніїIon Nistor, Istoria Basarabiei, Editura Humanitas, 1991, ISBN 973-28-0283-9, pag. 278.. Від 3 (16) березня 1918 року на загальне зібрання земства в Бєльцах вимагало "унії Бессарабії з королівством Румунії". Аналогічне рішення проголосовано 13 (26) березня у земських установах в Сорока. З іншого боку, Генеральна Асамблея, депутатська меншість зажадали від 16 (29) березня заарештувати тих, хто в земствах проголосували за унію, змушуючі Сфатул Церій заборонити земствам приймати такі рішення.Petre Otu, România în primul război mondial.
5 (18) квітня 1917, була створена Молдовська Національна Партія, під головуванням Василя Строеску, серед провідних членів були Павло Гор і Володимир Херца, заступник голови — Пантелімон Халіппа, генеральний секретар Онісіфор Гібу, секретар Даніель Чигуреяну. Партія, яка вперше проводила кампанію за автономію Бессарабії, мала друкований орган — газету "Молдовське слово", для появи якого важливий внесок зробила величезна кількість біженців з Трансільванії та Герцогства БуковинаNistor, ibid, pp. 278-279..
На 16 липня 1917, центральний комітет Кишинева постановив створити раду провінції (за зразком рад), в якій буде видана Пропозиція закону про національну і територіальну автономі. 4 вересня, комітет випустив свою власну газету "Румунський солдат", редактор Іоргу Тудор.
У той же час, українська Центральна Рада постановила, що Бессарабія є частиною України, що призвело заклики молдован по захист до Тимчасового уряду Росії в Петрограді.Nistor, ibid, pag. 279. Детально, в примітка від 16 (29) березня 1918 українська влада показала, що в північній частині території Бессарабії живуть українці, а в південній (між гирлами Дунаю та Дністра та чорноморського узбережжя) вони становлять відносну більшість.
У період 23—27 жовтня 1917 проголошено автономію Бессарабії і створено Сфатул Церій, як законодавчій орган. Були обрані 44 депутата з лав солдатів, 36 депутатів від селян, 58 депутатів були обрані муніципальними комісіями та губернськими і професійними об'єднаннями. Із загального числа 156 депутатів, 105 були молдовани, 15 українців, 14 євреїв, 7 росіян, 2 німців, 2 болгар, 8 гагаузів, 1 поляк, 1 вірменин і 1 грекNistor, ibid, pp. 280..
Перше засідання Сфатул Церія відбулося 21 листопада (4 грудня) 1917 і обрано президентом Йона Інкулця. Молдовська депутатська більшість в Сфатул Церії проголосила створення Молдовської Федеративної Демократичної Республіки між Прутом і Дністром.Mihai Bărbulescu, Dennis Deletant, Keith Hitchins, Șerban Papacostea, Pompiliu Teodor, Istoria României. Протягом свого існування, Сфатул Церій збирався на дві сесії (з 83 пленарними засіданнями і двома приватними сесіями). Перша сесія була підготовлена Консультативним бюро Сфатул Церія і проведена в період з 21 листопада 1917 р. — 28 травня 1918 року.
В контексті розпаду Російської республікиCharles Upson Clark - The creation of Bessarabian Republic., анархії і насильства російських військ під час звинувачень, спонукало Сфатул Церій, 13 січня 1918 року закликати румунську армію до Бессарабії, щоб покласти край крадіжкам. Більшовицька рада в Кишиневі, дізнавшись про покликання румунських військ, заявила, що не буде підкорятися Сфатул Церію і оголосила премію за голови керівників уряду Республіки. Врешті-решт, більшовики були змушені залишити Бессарабію. 24 січня (6 лютого) 1918 року Сфатул Церий проголосив незалежність Республіки Молдова, а 27 березня (9 квітня), молдовська більшість Сфатул Церію проголосувала за унію з Королівством Румунія за певних умов.
На початку березня 1918 року делегація Сфатул Церію, що складалась з Йона Інкулеця, Пантелімона Халіппи і Даніеля Чугуряну — голова Ради Міністрів, прибули до Ясс, маючи розмову з новим прем'єр-міністром, Александру Марґіломаном. У ході зустрічі з делегацією в Кишиневі, Марґіломан звернувся до представників Сфатул Церію висловитися з приводу унії, підкреслюючи факт нездатності Бессарабії існувати самостійно. Халіппа і Чугуряну були за безумовну унію Бессарабії з Румунським королівством, але Інкулеця попросив відстрочку у 24 годин, після чого запропонував "унію з певною автономією". В цей час, Марґіломан зустрівся з міністрами країн Антанти, які перебували у Яссах. Міністр Королівства Італія барон Карло Фасціотті ухилявся, Сер Джордж Барклай, британський міністр заявив, що Велика Британія не буде заперечувати проти унії, Чарльз Вопіка, американський міністр, також погодився з актом унії, і Граф Сент Олер, міністр у французькій делегації зажадав, щоб об'єднання відбулось якомога швидше. Марґіломан обговорював проблему унії і з дипломатами Центральних Держав. 12 (25) березня 1918 року, він зазначав: "Розмова з [Ріхардом фон] Кюльманном. Дивлюся питання по Бессарабії; він обіцяє свою руку, але, щоб не створювати труднощі з Україною". (Alexandru Marghiloman, Note politice, vol. III, 1995, p. 114). 22 березня (4 квітня) відбулося засідання уряду, де відбулась дискусія з приводу проблеми Бессарабії. "Довести до вашого відома, написав Марґіломан, що депеша Хорстманна підтверджує свою руку від Кюльманна. Ентузіазм з боку генералів Харєу, Мехединці, Саулеску" (Marghiloman, Note politice, 1995, p. 120). Ріхард фон Кюльманн був у той час Міністром закордонних справ Німецької імперії.
Об'єднання 26 березня (8 квітня) 1918 року, прем'єр-міністр Марґіломан вирушив до Кишинева, в супроводі генерал Костянтин Харєу, міністра військових справ, і інших високопоставлених осіб, де він був урочисто прийнятий владою.
До засідання від 27 березня 1918 Сфатул Церія, в комітетах областей у Бєльцях, Сороках і Оргееве були проведені консультації з приводу Унії з Румунським королівством. Таким чином, на 13 (26 березня) 1918 року "Загальні Збори управи в районі Сорока" одноголосно проголосував за приєднання Бессарабії. На користь унії з Королівством Румунія висловився і Загальні Збори від 25 березня Управи повіту Орхей, під головуванням Бейбюк-Мелікова, представника вірменського етносу в Сфатул Церії.Octavian Țicu, Unirea Basarabiei cu România. În revista Historia special, nr. 22, martie 2018, p. 52
На урочистому засіданні Сфатул Церія від 26 березня був присутній і Марґіломан, який виступив з промовою, в якій підкреслив необхідність об'єднання. У той же час, Александру Марґіломан підкреслив бажання румунського уряду дотримуватися завойованих прав і свобод, а Сфатул Церій буде займатись "вирішення аграрного питання у відповідності з потреб народу."Manuel Stănescu, Armata română și Unirea Basarabiei. În: revista Historia special, nr.22, martie 2018, p. 42. Після виступу, Марґіломан покинув зал, залишивши Сфатул Церій для обговорення пропозицій уряду Королівства Румунія.
Від імені Молдовського Блоку, депутат Іон Буздуган прочитав румунською мовою декларацію, яка пропонувала унію, цей документ прочитано російською депутатом Василем Чижевським.
27 березня, Сфатул Церій проголосував номінальним голосуванням на користь Унії з Королівством Румунія, в декларації Сфатул Церія зазначалось, що: "Молдовська Демократична Республіка (Бессарабія), у своїх кордонах між Прутом, Дністром, Чорним Морем і старими кордонами з Австрією, відірваної від Росії сто і більше років, з тіла старої Молдови, в силу історичного права і права народу, на основі принципу, що народи самі мають вирішувати свою долю, з сьогоднішнього дня і назавжди об'єднується З МАТІР'Ю РУМУНІЄЮ".Florin Constantiniu, O istorie sinceră a poporului român. Ed. Univers Enciclopedic, București, 1997, p. 290, ISBN 973-9243-07-X Декларація закінчувалося словами: "хай живе унія Бессарабії з Румунією навічно і назавжди!". Від імені Сфатул Церія, Декларацію Унії було підписано Йоном Інкулецем, президентом, Пан. Халіппою, віце-президентом і Йоном Буздуганом, секретарем Сфатул Церію. Умови унії, представлені румунською більшістю, зазначені у Декларації Сфатул Церія, полягали у наступному:
Сфатул Церій повинен довести до кінця аграрну реформу, яка повинна була бути прийнята без заперечення румунським урядом; Бессарабія, залишається автономною, має свій власний законодавчий орган, Сфатул Церій, обраний демократичним шляхом; Сфатул Цэрий, буде голосувати за місцевий бюджет, контролювати раду земств і міст та призначити посадових осіб місцевого самоврядування; Набір на работу повинен був здійснюватись на територіальній основі; Місцеві закони і форми управління можуть бути змінені тільки за згодою місцевих представників; Права меншин повинні бути гарантовані законом і поважатись Румунською державою; Двоє представників Бессарабії мають бути частиною центрального уряду Румунії; Бессарабія повинна відправити у Парламенті ряд депутатів пропорційно населенню регіону; Всі вибори повинні бути організовані на базі демократичних, спираючись на голоси прямого, рівного, таємного і загального виборчого права; Нова Конституція повинна гарантувати свободу слова і релігії; Повинна бути проголошена амністія для всіх осіб, які здійснили політичні злочини під час революції.
Ці вимоги/умови означали відмову політичної системи від імперської політики і культурної русифікації, а також рішення поставити населення провінції на новий курс демократичного розвитку.Keith Hitchins, România 1866-1947.