Топорі́вці — село в Україні, у Городенківській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської області.

Заселення За місцевими переказами, територія сучасних Топорівців у давнину була вкрита густими лісами, у яких переважали тополі. Значну частину місцевості займали болота та водойми, що згодом були осушені й освоєні.

За однією з версій, перші поселенці оселилися поблизу природних джерел, поступово вирубуючи ліс і освоюючи землю. Існує також припущення, що первісна назва поселення була пов'язана з тополиними лісами, які колись росли на цій території. На ранньому етапі розвитку в селі вже існували церква та кладовище, про що збереглися місцеві перекази.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Городенківської міської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городенківського району, село увійшло до складу новоутвореного Коломийського району.

Чисельність та етнічний склад населення Населення села Топорівці:РікВсі жителіУкраїнціПолякиЄвреїНімціВірмениУгорці1892 1 633 http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XII/4001 45767 Статистика показує, що в 1892 році в селі проживало 67 осіб польської національності.

https://evrika.if.ua/wp-content/uploads/downloads/2011/08/mokhoruk-selo-moe-toporivtsi-1.pdf76 У 1892 році, за даними книги “Шематизм”, у Топорівцях проживало 76 євреїв.

https://evrika.if.ua/wp-content/uploads/downloads/2011/08/mokhoruk-selo-moe-toporivtsi-1.pdf23 У “Словнику Географічному королівства Польського” (1892 р. – Т. 12, С. 400) сказано, що в селі Топорівці проживало 23 німці.

https://evrika.if.ua/wp-content/uploads/downloads/2011/08/mokhoruk-selo-moe-toporivtsi-1.pdf10 У Топорівцях також поселилась одна родина вірменів

https://evrika.if.ua/wp-content/uploads/downloads/2011/08/mokhoruk-selo-moe-toporivtsi-1.pdf? як ми вже знаємо, Галичина перебувала під пануванням Угорщини. В той час теж було переселення угорцівмадярів у Галичину. У селі Тополі поселилося кілька угорських сімей. Угри (так називали мадярів) 19211 938 1 6012208514135 Рананьки і Ракочі. Рананьки ще жили в селі в 1930-х роках. Ці два прізвища зникли з угорського родоводу.19312 189 1 66440297915219392 4131 7295501152 В 1940 році в селі проживали лише брат і сестра Йоганни.17 -19891 9221 900 - - -22 -20012 0181 993 - - -25 -20121 890? - - -? -20241 799? - - -? -

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська2 018100%

Географія і топоніміка Топорівців

Село Топорівці, розташоване в південних широтах помірного поясу, зазнає впливу повітряних мас, що приходять з північного заходу. Це переважно північно-західні вітри, менше їх східного та південно-східного напрямків. Абсолютний максимум температури +35°С, абсолютний мінімум — 28°С. Середня тривалість морозного повітря (періоду) 160–165 днів, вегетаційного 210–220 днів. Найпізніші приморозки можуть спостерігатися в третій декаді травня. Перші приморозки настають у другій декаді вересня. Середньорічна кількість опадів 710–720 мм.

Знаходиться село на віддалі від Городенки, районного центру, за 12 км, від Снятина — за 20 км. Воно розташоване переважно в долині. Південно-східна і північно-західна частини села — на вищій, горбистій місцевості.

Топорівці межують: на півночі — із Глушковом. на північному заході — Торговицею, на південному заході — Задубрівцями, на півдні — Красноставцями, на південному сході — Підвисокою (всі три останні села є Снятинського району), на північному сході — із Ясеновом-Пільним.

Головна вулиця через село прямує із сходу — з села Підвисоке і на захід — в село Торговицю. При в'їзді в Топорівці зі сходу — направо відгалужується дорога в урочище «Козинець», де з'єднується із дорогою Снятин — Городенка. У центрі села відгалужується дорога на південь, яка веде в село Красноставці. Дальше дорога спадає вниз і перетинає річку-потічок Вікнянку, яка зараз осушена. Зразу за мостом, на північ, відгалужується дорога на Глушків, на Городенку. Це колись була головна дорога до повітового центру.

На південному заході відгалужується ця дорога від центральної дороги села на Задубрівці, хоча у XIII–XV століттях вона була головним шляхом на Ганьківці; а пізніше від гостинця відгалужилась дорога на Торговицю. Але часи змінились, і дорога на Торговицю стала однією із центральних.

У населений пункт впадають дві невеличкі річки-рівці: Тополівка і Вікнянка. В північній частині села зливаються і утворюють річку Белелуйку, яка пливе через Топорівці, Красноставці, Белелую, Устя і в кінці села Устя впадає у річку Прут. У селі є ще кілька потічків-рівців, які своїми водами підтримують рівень води в Белелуйці. Ці потічки майже ніколи не висихають.

Село потопає у зелені садів, добротних ланів, маєвих квітів. Як колись, так і тепер, Топорівці є одним із наймальовничіших сіл Городенківщини.

Вони багаті рослинністю. На городах, подвір'ях, крім плодових дерев, росте багато верб, білих акацій (в селі говорять «лакації»), ясенів, лип, беріз, берестів, тополь, дубів, каштанів і інших дерев.

Церква

Церква відігравала важливу роль у духовному та громадському житті Топорівців протягом усієї історії села.

За місцевими переказами, на території сучасних Топорівців у різні періоди існувало кілька храмів. Один із найдавніших, за легендою, був розташований в урочищі Колопнище, інший — в урочищі Сливкова. Згодом церкву перенесли до центральної частини села.

За даними австрійської військової карти 1779 року, храм уже знаходився на сучасному місці. Існуюча церква освячена на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

Села-сусіди

Сусідами Топорівців є такі села: Торговиця, Глушків, Ясенів-Пільний, Підвисоке, Красноставці, Задубрівці.

Відомі люди Стефанів Гнат — командант Української Галицької Армії Гумінілович Степан Володимирович — український музикант, композитор, диригент хорів, старшина дивізії «Галичина» та Першої Української Дивізії Української Національної Армії. Стефурак Степан Степанович (* 4 серпня 1995 — † 22 вересня 2014) — боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу. Загинув у боротьбі з окупаційними російськими військами біля селища Піски під ДонецькомСтепан Стефурак. Ми не забудемо!.

Галерея

Примітки

Джерела Д. Мохорука. Село моє Топорівці  — S. 400.