Хмелева́ — село в Україні, у Чернелицькій селищній громаді Коломийського району Івано-Франківської області.
Географія Адміністративно належить до Чернелицької селищної громади, етнографічно — до регіону Покуття.
На протилежному (лівому) березі Дністра розташоване однойменне село Хмелева Тернопільської області. Для того, щоби розрізняти поселення, у поточному мовленні вживають назви: Хмелева Городенківська, Покутська, Франківська, Правобережна, Долішня (на правому березі) та Хмелева Заліщицька, Подільська, Тернопільська, Лівобережна, Горішня (на лівому). Умовним кордоном між однойменними селами є ріка Дністер.
Відстань до найближчих населених пунктів Івано-Франківської області: Чернелиця — 7 км, Кунисівці і Вільхівці — 10 км, Копачинці (Копаченці) — 11 км, Дубка — 12 км. До м. Городенка — 30 км, до м. Коломия — 80 км, до обласного центру — 105 км.
Відстань до найближчих населених пунктів Тернопільської області: с. Хмелева — 1,5 км, Свершківці — 2,5 км, Дорогичівка, Литячі, Берем'яни — 5 км, Товсте — 40 км, Чортків — 60 км (через Устечко та Товсте). До м. Тернопіль — 140 км (через смт Товсте, м. Чортків, м. Теребовля).
Відстань до м. Чернівці — 92 км.
На сучасних картах часто помилково позначено автомобільний міст через Дністер, який нібито з'єднує Хмелеву Івано-Франківської області та Хмелеву Тернопільської області. Насправді мосту тут нема й ніколи не було. Доїхати в Хмелеву (івано-франківську) з боку Тернопільської області можна через міст біля села Устечко в напрямку селища Чернелиця.
Хмелева Покутська розташована на території природного заповідника «Дністровський каньйон» (у долині Дністра, на пологих схилах каньйону). Тут мальовнича природа, м'який теплий клімат, багата флора та фауна. У навколишній місцевості є цікаві пам'ятки геології, історії, археології та культури.
На околицях села ростуть листяні ліси (дуб, граб, ясен, липа, береза, шипшина, терен, ліщина, ґлід, інші дерева та кущі. Багатими на рослинність є схили Дністровського каньйону, прибережні луки та поля (горицвіт, сон великий, ковила, первоцвіт, ясенець білий, мигдаль степовий, ромашка лікарська, молодило руське тощо).
Дністер дугою омиває Хмелеву, утворюючи півострів. Це добре видно, якщо піднятися на пагорб Щовб гори Причіва (Хмелівська Стінка, Червона гора), яка височіє над поселенням на лівому березі річки.
На вершині гори, розташованої між Хмелевою та с. Свершківці, крізь товщу білого каменю пробивається джерело. У мешканців навколишніх сіл його вода вважається надзвичайно помічною та корисною.
Біля Хмелеви, на лівому березі Дністра до 1940-х рр. були виноградники та винарня. З місцевого винограду виготовляли соки та вино, які йшли на продаж. У радянський період виноградники були знищені. Згодом на полі над Дністром вирощували помідори, огірки, цибулю й інші овочі.
Загальна характеристика села Населення — менше 300 осіб. За етнічним складом всі вважають себе українцями. Найпоширеніші прізвища: Лаврів, Давимука, Кловатий, Харук, Головецький, Нагірний, Випасняк, Василик.
Спілкуються мешканці села покутським діалектом. Старші люди користуються «місцевим часом», не переводячи годинники на літній чи зимовий.
Переважна більшість мешканців працює у приватних господарствах, частина — на будівництві, у сфері послуг і на різних сільськогосподарських роботах. Деякі хмелівчани влаштувались на роботу в країнах Євросоюзу.
У селі діяла школа-садок (1-4 клас) до 2017 року, клуб, бібліотека, медпункт, два магазини, туристичний комплекс. Також при бібліотеці діє музей, створений бібліотекарем Галиною Лаврів, у якому представлені різноманітні варіанти стародавньої покутської вишивки.
У селі є 5 вулиць, які крім офіційних назв (Незалежності, І.Франка, Т.Шевченка, Л.Українки, Дністровська), мають народні назви: Коржівка (Попри Церкву), Нагорінка, Цісарська, Семенівка, Долина.
У селі зафіксовано понад 60 топонімів: Горобки, Залужки, Березина, Дикунок, Сага, Котовиці, Чубури, Согрудок, Зарваниці, Рідке, Корчованка, Причіва, Сутки, Шкулко, Підпічірі, Каминовачка, Щовб, Пужєрниці, Козацький Брід, Жидівський Ліс, Панське Пійло, Червона гора, Загінский Провал та інші.
Майже всі сільські будинки стоять вікнами на південь. Від початку виникнення села хати будували з глини (інколи з дерева, каменю), використовуючи для кріплення дерев'яні стовпи. Дах робили зі солом'яних снопів. Тепер житлові будинки та господарські споруди збудовані з цегли та каменю, покриті бляхою та шифером. В селі збереглися старі кам'яні мури та елементи покутського архітектурного стилю.
Історія
Від праісторичних часів до козацьких Хоча наукові археологічні дослідження у Хмелеві не проводились, проте підйомний археологічний матеріал (оброблені вручну кременеві пластини, скребачки, проколки, камені-нуклеуси) підтверджують, що люди селилися тут декілька тисяч років тому.
Поселення племен трипільської культури (5-3 тис. до н. е.) відкриті в сусідніх селах Чернелиця та Кунисівці.
Одним із перших поселенців, про якого згадує історичний документ (1447), був Іоан (Іван) Хмель — Johann Chmiel. Згідно з місцевим переказом, він збудував на березі Дністра дерев'яну хатину, розчистив невелику лісову ділянку для обробітку землі та почав господарювати. На запитання подорожніх «Чия це земля?» відповідали: «Хмелева».
Ще одне село під назвою «Хмелева» є у Золочівському районі Львівської області.
Хмелева (Городенківського району) вперше згадується 1456 року в «Актах гродських і земських»Д.Бучко. Походження назв населених пунктів Покуття. Однойменне село, розташоване на лівому березі Дністра (за 1,5 км від берега Дністра), датується 1456 і 1424 роками. Визначити, котре з сіл є давнішим, складно, бо за даними археологів, люди селилися на Придністров'ї з часів палеоліту, причому найперше освоювали землі в долинах річок, а вже згодом — на відкритих полях і луках.
У письмових джерелах 17-19 ст. назву села писали: Chmielowa, Chmielewa, Хмѣлева, Хмелева. Мешканці обох згаданих сіл відносно один одного використовують також топонім «Хмелівка». Тут, напевно, відіграє роль топонімічний фактор применшення жителями кожного зі сіл важливості однойменного населеного пункту.
Як і решта покутян, хмелевчани вели натуральне сільське господарство. Із ремесел розвивалося ткацтво, були поширені писанкарство та вишивка. Місцеві селяни їздили на ярмарки до Чернелиці та Золотого Потоку.
Найтрагічнішими сторінками історії Покуття були татарсько-турецькі напади 15-17 ст. Дотепер у Хмелеві зберігся переказ про селянина, який потрапив у полон і повернувся до рідної хати лише через 30 років.
У часи Хмельниччини запорозькі козаки переправлялися через Дністер Козацьким бродом біля Хмелеви (1648 року вони взяли штурмом замок у Городенці, а 1657-го — взяли в облогу Раковецький замок).
За даними історика В.Грабовецького, у козацькому реєстрі 17 ст. були прізвища Давимука та Мелимука, дуже поширені тепер у Хмелевій та Чернелиці. Можливо, вихідці з цих сіл служили у козацькому війську або ж хтось із козаків оселився на Дністрі. У Хмелеві дотепер збереглись три «козацькі» могили з кам'яними хрестами. Під час будівельних робіт селянин Давимука Іван Гнатович знайшов на своєму подвір'ї останки двох людей, при яких були шабля, металева люлька, два перстені, сережки, намисто. Це могли бути козаки.
XVII—XIX століття У Хмелеві зі 17 століття діяла греко-католицька парафія. Історичних даних про старий храм не збереглося. За переказом, він був дерев'яний, покритий ґонтом, привезеним із Гуцульщини. Можливо, він стояв поряд або на місці сучасної церкви Покрови Пресвятої Богородиці (Покрови Пресвятої Діви Марії). Теперішній храм збудовали 1859 року. За розповідями старожилів, церкву будували кілька років із місцевого каменю. На горищі храму знайдено дерев'яний хрест з написом «1821». Ця знахідка є певним підтвердженням, що храм у селі існував до 1859.
При церкві діяла початкова парафіяльна школа («дяківка»).
Відомий науковець і священик Яків Головацький з 1846 року проживав у лівобережній Хмелеві. Збираючи місцевий фольклор, він бував у Хмелеві Покутській. У сусідньому селі Свершківці поховані два його сини, померлі 1847 року. У Хмелеві Городенківській багато жителів мають подібне прізвище — Головецький.
У Хмелеві на вулиці Незалежності зберігся кам'яний хрест, встановлений з нагоди скасування (знесення) панщини 1848 року.
На високій лівобережній горі навпроти села видніється кількаметровий хрест. Його встановили на місці давнього язичницького святилища. Місцеві мешканці здавна відвідували це місце, вважаючи його святим. І в наші дні, коли довго нема дощу чи є інша потреба, селяни Хмелеви (Горішньої) зі священиком ідуть сюди з хресним ходом і проводять богослужіння.
У Хмелеві з 2-ї половини XIX ст. діяли читальня «Просвіти» та філія товариства «Рідна школа». Хмелівчани створили аматорський драматичний гурток, проводили вечорниці. Також у Хмелеві діяли невеликі спортивні гуртки, які свої тренування та змагання проводили на великому піщаному острові вище села, на крутих схилах каньйону і на річці Дністер.
Від початку Першої до початку Другої світової війни З початком Першої світової війни у 1914 Хмелева та її околиці стали ареною боїв російської й австро-угорської армій. На берегах Дністра було вирито багатокілометрові окопи, збудовано залізобетонні доти, 4 з яких досі збереглися на околиці села. Внаслідок воєнних дій багато хат у селі було поруйновано та спалено.
Навесні 1915 року (під час австро-угорського наступу) в село вступила австро-угорська рота, частина її солдатів розквартирувалась у селянських хатах. У пам'ять тих подій одна з вулиць Хмелеви до тепер має місцеву назву Цісарська.
Декілька хмелівчан вступили у легіон Українських Січових Стрільців. Деякі січовики загинули на фронті, інші повернулись в рідне село, дехто прийшов додому інвалідом.
У 1922 зусиллями громади збудовано нове приміщення початкової школи. Навчання проводилось польською мовою, хоча основну більшість населення села становили українці.
Після 1925 молодь місцевого товариства «Луг» проводила культурно-мистецькі заходи і «Лугові свята» спільно з молоддю містечка Чернелиця та сусідніх сіл.
У Хмелевій в 1920—1930 рр. тривало активне життя української громади, зокрема діяло товариство «Сільський господар». Жінки та дівчата об'єднались у спілку «Союз українок», яка організовувала курси крою та шиття одягу, вишивання, писанкарства, кулінарії. Хмелівчанки щомісяця влаштовували концерти, вечорниці. Особливо популярними були «Свято матері», великодні гаївки, Свято Урожаю. Під час польових робіт жінки організовували дитячий садок.
Молодь Хмелеви створила театрально-драматичний гурток (понад 30 членів). Ставили переважно п'єси українських класиків: «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Наталка-Полтавка» І.Котляревського, «Украдене щастя» І.Франка, «Безталанна» І.Карпенка-Карого тощо.
1925 — на Городенківщині утворили відділення УНДО. До цієї партії вступили декілька мешканців Хмелеви.
У 2-й половині 1930-х — на поч. 1940-х рр. понад два десятки хмелівчан вступило до ОУН.
Основним видом діяльності хмелівчан у 1920—1930 рр. залишалося сільське господарство. У цей час з'явилися механічні молотарки та січкарні. Мололи зерно жорнами або їздили через Дністер до млина на хуторі Стрипа або до Чернелиці.
Великий панський господарський двір на полі «Рідке» був зруйнований у роки Першої світової війни, відтак двір пана Стригавки стояв на Лугах. Багато місцевих селян працювало в пана в наймах. Власницею хмелівських земель у 1930 рр. була також поміщиця Петровичка з Чернелиці.
Великий піщаний острів вище села належав селянам. На ньому вирощували тютюн. Тепер тут громадське пасовище. На березі висохлої річечки Сага ростуть старезні верби, вік яких — понад 300 років.