Олекса́ндр Ю́рійович Ві́лкул — український політик. Голова Ради оборони Кривого Рогу. Керівник партії «Блок Вілкула»
Народний депутат України V та VI скликань від Партії регіонів, VIII скликання (Опозиційний блок). Голова Дніпропетровської ОДА (2010—2012), віцепрем'єр міністр України (2012—2014) в уряді Миколи Азарова. Кандидат в президенти на президентських виборах 2019. У минулому — член Партії регіонів та Опозиційного блоку.
Син Юрія Вілкула, секретаря Криворізької міської ради, який тимчасово здійснює повноваження Криворізького міського голови.
Життєпис Народився 24 травня 1974 року в Кривому Розі, в родині Юрія Вілкула. Закінчив місцевий Центрально-міський ліцей і Криворізький технічний університет (1991—1996), здобув диплом гірничого інженера за фахом «Відкриті гірничі роботи». В цьому ж виші закінчив і аспірантуру.
У 1991—1996 роках як студент Криворізький технічний університет проходив виробничу практику помічником машиніста екскаватора ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», у 1997—1998 роках— начальник комерційно-фінансового управління, у 1998—2001 роках— заступник генерального директора з комерційно-фінансових питань ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
У 2001—2002 роках працював заступником президента з економіки та зовнішньоекономічних зв'язків ГО «Академія гірничих наук України». З 2002 по 2003 роки — заступник голови правління з комерційних питань ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». З жовтня 2003 — в.о. голови правління, генеральний директор ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». 2004—2006 — генеральний директор ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; генеральний директор (за сумісництвом) ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (обидва входять до Метінвест Холдинг, контрольований компанією олігарха Ріната Ахметова СКМ). З 2006 — почесний директор гірничорудного дивізіону ВАТ «Метінвест Холдинг».
З листопада 2005 — голова Криворізької міської організації Партії регіонів. 2006—2007 — Народний депутат України V скл. від Партії регіонів, № 59 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Заступник голови Комітету з питань промислової i регуляторної політики та підприємництва (з липня 2006). 2007—2010 — Народний депутат України VI скл. від Партії регіонів, № 76 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з грудня 2007). Склав депутатські повноваження 16 квітня 2010.
18 березня 2010 — 24 грудня 2012 — голова Дніпропетровської ОДА.
24 грудня 2012 — 28 січня 2014 — віце-прем'єр-міністр України.
З 28 січня 2014 — виконувач обов'язків віце-прем'єр-міністра України.
Нардепутат України VIII скл. з 27 листопада 2014 року від партії «Опозиційний блок» (№ 2). Член Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції. Як депутат, принципово відмовлявся виступати українською мовою, завжди спілкуючись виключно російською.
У вересні 2015 — висунутий від «Опозиційного блоку» кандидатом у мери Дніпра. У першому турі здобув 37,94 %, у другому — 44,92 % голосів, поступившись Борису Філатову.
Восени 2018 року ГПУ намагалася зняти з Вілкула депутатську недоторканість через звинувачення у махінаціях з землею.
2019 року планував брати брав участь у виборах президента. Проросійський політик Євген Мураєв зняв свою кандидатуру на користь Вілкула, також політики оголосили про об'єднання проросійських партій «Наші» з «Опозиційним блоком».
20 січня 2019 року Опозиційний блок висунув Вілкула кандидатом у Президенти України, де він здобув 4,15 % (764 274 голосів виборців), посівши 8-ме місце.
2020 року балотувався на посаду міського голови Дніпра від партії Блок Вілкула — Українська Перспектива, у першому турі здобув 12,95 % голосів, зайняв третє місце.
З 26 лютого 2022 є керівником військової адміністрації Кривого Рогу.
Громадськість міста порушила питання статусу військової адміністрації Кривого Рогу та Ради оборони міста, які очолює Вілкул; місцевий депутат звернувся до суду із оскарженням створення військової адміністрації та призначення її керівника.
Критика Щонайменше до 2012 року підтримував дружні зв'язки з проросійським і пропутінським активістом Олександром Залдостановим («Хірург»), тодішнім керівником байк-клубу «Нічні вовки». Вілкул неодноразово запрошував байкерів до Дніпра.
Також мав тісні зв'язки з проросійським колаборантом Олегом Царьовим, так званим, «спікером парламенту» «Новоросії», який після початку повномасштабного вторгнення втік до Росії. З 2014 року, після початку російсько-української війни Вілкул не згадує попередніх зв'язків із Царьовим.
Активісти Євромайдану звинувачували Вілкула в організації «тітушок» для боротьби з демонстрантами на підтримку Євромайдану в Дніпрі 26 січня 2014 рокуВилкул и Удод отдали приказ милиции Днепропетровска разогнать Евромайдан. Десятки активистов ранены / Цензор.нет, 26.01.14 21:57.
5 вересня 2019 року прокуратура висунула Вілкулу підозру, разом із Дмитром Колєсніковим. Обох оголосили в розшук. 16 вересня, рішенням Жовтневого суду Дніпра, вимога прокуратури про взяття під варту була відхилена, звинувачених відпущено на поруки за заявою нардепа Дмитро Шпенов.
Нагороди
Заслужений працівник промисловості України (серпень 2005). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2004). Орден «За заслуги» III (червень 2008), II ступенів (серпень 2011). Почесний громадянин Дніпропетровська (2013). Медаль «Золотий тризуб», відзнака Міністерства оборони України (2023)
Родина Дружина — Олена Анатоліївна (1978) — домогосподарка; Донька — Марія; Батько — Вілкул Юрій Григорович. Мати — домогосподарка, уродженка Краснодарського краю РРФСР. Цивільна дружина (станом на 2019 рік) — Ляшенко Марія. Згідно з розслідуваннями, вона володіє майном на $1млн.
Примітки
Посилання Вилкул, Александр Юрьевич на сайті Генштабъ