Анатолій Сергійович Штейгер, барон ( , с. Миколаївка Черкаського повіту Київської губернії — 24 жовтня 1944, Лейзан, Швейцарія) — російський поет, один з найбільш значних поетів «першої хвилі» еміграції. Вірші, зберігаючи авторську індивідуальність, великою мірою виражають естетику «паризької ноти».
Походження та навчання
Анатолій Штейгер походив зі старовинного швейцарського роду. Батько — барон Сергій Едуардович Штейгер (1868—1937), земський діяч, ватажок дворянства Канівського повіту, депутат IV Державної думи (1913). Мав двох сестер, одна з яких — Алла (в шлюбі Головіна) була поетесою, відомою в Російському Зарубіжжі.
Еміграція
Сім'я емігрувала до Константинополя в 1920 році. Потім Анатолій Штейгер жив у Чехословаччині, у Франції та (з 1931 року) у Швейцарії. Під час Другої світової війни пасивно брав участь в Русі Опору, писав антинацистські памфлети.
Творчість Важливим літературним і людським документом є листування Анатолія Штейгера та Марини Цвєтаєвої (особиста зустріч між ними відбулася лише один раз). Штейгер є адресатом віршованого циклу Цвєтаєвій «Вірші сироті» (серпень-вересень 1936 р.).
Анатолій Штейгер — автор збірки віршів «Цей день» (1928), «Це життя» (1931), «Невдячність» (1936); посмертно виданий підсумковий збірник «Двічі два чотири» (1950; під тією ж назвою в 1981 році опубліковано і найбільш повне зібрання віршів у Нью-Йорку).
Здобув популярність в основному як один з представників так званої «Паризької ноти» — літературної течії в поезії Російського Зарубіжжя, що існувала у середині 1930-х років. Творчість Штейгера пропагував духовно близький йому літературний критик Гергій Адамович. У поезії, що зазнала впливу Михайла Кузьміна, Георгія Іванова, Георгія Адамовича, але в той же час глибоко індивідуальній, переважає лірична мініатюра (одна або кілька строф, часто з додатковим «сверхсхемним» останнім рядком), мотиви самотності, ностальгії, крихкість світу, передчуття смерті. У метриці в основному розробляв класичні розміри, використовував також 3-іктний дольник.
Смерть З дитинства був хворий на важку форму туберкульозу, від якого і помер у віці 37 років.
Особисте життя Був геєм або бісексуалом.Russian Gay Literature. This text was prepared for The Encyclopedia of Homosexuality, 2nd Edition, Garland Press.
Твори
Этот день, Paris, 1928 Эта жизнь, Paris, 1931 Неблагодарность, Paris, 1936 2x2 = 4, Paris, 1950, 2-е изд. — New York, 1982 Самоубийство. Рассказ // «Русская мысль», 1984, 24.5., 7.6. Детство. Воспоминания // «Новый журнал», № 154, 1984 Мертвое «да»: Стихотворения, проза, воспоминания, письма. — Рудня-Смоленск: Мнемозина, 2007. — 488 стр. (Серия «Серебряный пепел») Этот день: Избранное / Сост. В. Кудрявцева. — М.: Престиж Бук, 2017. — 480 с. — (Серия «Золотой Серебряный век»).
Примітки
Посилання
Вірші Анатолія Штейгера