Іва́н Ві́кторович Базиле́вич — український лікар-терапевт, дослідник фізіології старіння. Доктор медичних наук (1928), професор (1938).
Біографія Народився в сім'ї мирового судді. Дід та прадід Івана були священиками. Навчався в Луцькій українській гімназії. Під час Першої світової війни 1915 року родина переїхала до Ставрополя. Там Іван закінчив з золотою медаллю. У 1917 році вступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира. З 3-го курсу працював фельдшером у терапевтичному відділенні Київського військового шпиталю. Закінчив уже Київський медичний інститут у 1922 році. Залишився працювати на кафедрі Феофіла Яновського, а також у новоствореній кафедрі внутрішніх хвороб ВУАН.
У 1928 році захистив дисертацію доктора медичних наук на тему «Поверхневий натяг сечі та його клінічне значення». Опонентами дисертації були Микола Стражеско, Василь Чаговець та Валентина Радзимовська. У 1928—1934 роках працював також консультантом-терапевтом Київської психіатричної лікарні.
Взимку 1930 року його було заарештовано разом з членами родини. Надалі Базилевича звільнили, але на роботу до інституту та ВУАН повернутися не дали. У 1931 році вдалося влаштуватися доцентом до Київського інституту вдосконалення лікарів. Паралельно працював в Інституті патології та гігієни праці.
У 1934 за рекомендацією Миколи Стражеска Олександр Богомолець взяв Івана Базилевича на роботу до Інституту клінічної фізіології АН УРСР. У 1936 році стає завідувачем відділу в Інституті експериментальної біології та патології НКОЗ УРСР. У кінці 1938 року призначений завідувачем кафедри шпитальної хірургії 2-го Київського медичного інституту. У тому ж році був серед організаторів Всесоюзного конгресу зі старіння.
Під час німецько-радянської війни лишився в окупації. У вересні 1943 року емігрував до Німеччини, де працював у шпиталі для іноземних робітників у місті Єна. Після капітуляції Німеччини працював керівником медичного відділу УНРРА в Швайнфурті, Ашаффенбурзі та Ансбаху до 1949 року. З 1949 року — в США. Працював у Лікарні нервових захворювань штату Род-Айленд (нині — ).
Член Української вільної академії наук з 1946 року, член НТШ.
Публікації Базилевич І. В. До питання про застосування жіночої праці на тракторах. Профілактична медицина. 1932. № 1–2. С. 26 Базилевич І. В. Нарис клінічної ферментології. К., 1936, 312 с. Базилевич І. В. Недокрів'я. К., 1937; Синдром нормальной старости // Старость. К., 1939; Спостереження таборового лікаря // Сьогочасне й минуле. НТШ. Мюнхен. 1949. Ч. 1–2; В. В. Радзимовська // Свобода. 1954. Ч. 55; 23 березня, с. 7 Теофіл Яновський (1860—1928) // Лікарський Вісник. 1955. Ч. 2(4); The medical aspects of natural old age // Introduction to clinical gerontology. Munich, 1959; Міокардіяльний інфаркт: Істор. огляд // Лікарський Вісник. 1961. Ч. 21; Біологічний процес старіння // Лікарський Вісник. 1968. Ч. 69.
Примітки
Джерела Я. В. Ганіткевич, П. Пундій. Базилевич Іван Вікторович. Ганіткевич Я. В. Іван Базилевич — український клінічний фізіолог, терапевт-геронтолог: До 100-річчя від дня народження // Фізіологічний журнал. 2000. Т. 46, № 4 Іван Базилевич Енциклопедія НТШ