Бори́сівка (до 1948 — Суі́н-Елі́, ) — село Керченського району Автономної Республіки Крим. Орган місцевого самоврядування — Мар'ївська сільська рада.
Назва Історична назва села — Суїн-Елі. Сучасна назва «Борисівка» була присвоєна у 1948 році в межах кампанії з ліквідації кримськотатарської топонімії після геноциду кримськотатарського народу. Назва дана на честь радянського льотчика Михайла Борисова.
У 2023 році у проєкті Постанови Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів Автономної Республіки Крим» селу запропоновано повернути назву Суїн-Елі.
Опис Село розташоване в південно-східній частині Керченського півострова, біля одного з витоків Джилкеджелинської балки (ліва притока балки Шаклар). Висота центру над рівнем моря — 50 метрів. Відстань до колишнього районного центру (селище Єди-Кую) становить близько 59 км, до районного центру Керч та залізничної станції Керч — близько 38 км.
У селі збереглися залишки старовинної мечеті (фіксувалася у 1914 році). У сусідній Мар'ївці встановлено пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, серед яких є імена жителів Борисівки.
На 2009 рік село займало площу 9,5 га, у ньому було 22 мешканця та 8 дворів.
Історія Наприкінці існування Кримського ханства Гусеїн-Елі входив до Дін-Керченського кадилика Кефинського каймаканства. Перша документальна згадка про поселення міститься у «Камеральному описі Криму» 1784 року.
Після анексії Криму Російською імперією у 1783 році, село було приписане спочатку до Левкопольського, а з 1787 року — до Феодосійського повіту Таврійської області. У 1805 році в селі (тоді записаному як Суїнель) налічувалося 14 дворів та 95 жителів.
Через масову еміграцію кримських татар до Османської імперії через політику російської адміністрації у XIX столітті село поступово занепадало. За даними 1864 року, Суїн-Елі згадується як власницьке село з 5 дворами, 64 мешканцями та мечеттю. Професор А. М. Козловський у 1860-х роках зазначав наявність у селі колодязів із якісною прісною водою.
Станом на 1915 рік у селі Суїн-Елі Сараймінської волості нараховувалося 35 дворів із населенням 233 особи (з яких 75 — приписні, переважно кримські татари). Мешканці володіли значною кількістю худоби (коні, воли, корови, вівці).
У 1920-х роках, після радянської окупації, село увійшло до складу Керченського району. За даними перепису 1926 року, у Суїн-Елі проживало 229 осіб: 124 кримських татар, 59 українців, 44 росіян, 11 білорусів. У селі діяла кримськотатарська школа.
Під час Другої світової війни 15 мешканців села загинули на фронтах. У 1944 році, після відступу німецьких військ, радянська адміністрація здійснила депортацію кримськотатарського населення. Порожні будинки заселяли переселенцями з Тамбовської області РРФСР, а згодом — з різних областей України.
18 травня 1948 року указом Президії Верховної Ради РРФСР село Суїн-Елі було перейменовано на Борисівку.
У лютому 2014 року окуповане Росією. З 2023 року у складі Керченського району.
Населення
1805 рік — 95 осіб 1864 рік — 64 особи 1889 рік — 108 осіб 1915 рік — 233 особи 1926 рік — 229 осіб 1939 рік — 206 осіб 1989 рік — 31 особа 2001 рік — 37 осіб 2009 рік — 22 особиЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 31 особа, з яких 20 чоловіків та 11 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 37 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток гагаузька 37,84 % російська 21,62 % українська 13,51 % інші 27,03 %
Примітки