Харука — сучасний японський цитрусовий фрукт, який переважно вирощують у префектурах Хіросіма та Ехіме . Плоди жовті при дозріванні (лютий) і солодкі.
Походження Рослина відкрита в 1980 році Токуо Ішії. Була результатом успішного посіву насіння Citrus tamurana з його саду в Нідзьо-чо, Ітошіма , префектура Фукуока . Вирощування датується 1993 роком. Сорт зареєстрований в 1996 році , з 2014 року його розмноження є безоплатним . Японське виробництво незначне: у 2013 , у 2017 р. Погана слава Haruka не поширилася за межі її виробничих зон. Рідкісні екземпляри саджанців знаходяться за межами Японії в приватних колекціях .
Опис Харука — гарний плід вагою , , діаметром , яскраво-жовтий , помірно соковитий і виразно солодкий . Термін дозрівання з кінця лютого по березень.Публікація Центру сільськогосподарських досліджень Фукуока (2000) описує етапи дозрівання плодів. Зменшення кислотності відбувається рано, з листопада вона нижча, а рівень лимонної та яблучної кислоти нижчий, ніж у більшості цитрусових. Рівень цукру досягає у березні, сахарозний коефіцієнт дуже високий (70%) . Лимонно-жовтий колір фруктів і солодкість м'якоті створюють контраст, додаючи післясмак, який описують як елегантний .Плід сферичний, злегка приплюснутий, на верхівці позначений шийкою або соском (піднята ділянка у верхній частині плоду, як у декопона ), більш-менш імпозантний залежно від сорту . Біля основи верхівка оточена добре помітним увігнутим кільцем. Колір м'якоті біло-жовтий з численними (поліембріональними) насінням , що містяться в . Мезокарпій (альбедо) прилягає, що ускладнює очищення плодів руками . Ось чому японські джерела радять різати його як хюганацу ножем, повертаючи серединку та насіння . Його також можна очистити від шкірки та витягнути з м’якоті, як грейпфрут .
Використання Фрукт їдять в сирому виді, з нього роблять клейкі та солодкі цукерки Puccho .
Список літератури