Гайдаров Володимир Георгійович

Володимир Георгійович Гайдаров (, 1893–1976) — український, німецький та радянський актор.

Біографія Володимир Гайдаров народився 13 (25 липня) 1893 року в Полтаві. З шести років навчався грі на скрипці. У третьому класі першої гімназії організував літературний гурток, а у п'ятому — захопився філософією. У 1912 році Володимир Гайдаров приїхав до Москви, і був прийнятий на філософське відділення історико-філологічного факультету Московського університету. В 1914 році, ще будучи студентом університету, успішно склав іспити до студії МХТ. У 1915 році дебютував у кіно в епізодичній ролі в циганському хорі у фільмі «Мара Крамська». З 1916 року Володимир Гайдаров знімався в головних ролях, в тому числі у фільмах Якова Протазанова. Наприкінці 1920 року в складі трупи художнього театру, у якій грала і його дружина Ольга Гзовська, емігрував через Прибалтику до Німеччини. Частина трупи працювала в берлінському кабаре «Блакитний птах» (Blauer Vogel), Гайдаров ставив спектаклі з участю дружини. Знімався у фільмах провідних режисерів Німеччини, таких як Мурнау («Палаюча рілля», 1922), Карл Теодор Дреєр («Затавровані», 1922), Джое Май («Трагедія любові», 1924), Ріхард Освальд («Жінка сорока років», 1925). У 1930 році поставив як режисер німецько-естонський фільм «Хвилі пристрасті» (Wellen der Leidenschaft), заснувавши для цього в Берліні власну виробничу фірму «Володимир Гайдаров Фільм ГмбХ».

Володимир Гайдаров підтримував зв'язки з радянським посольством у Берліні, і в 1932 році повернувся до Москви. У 1933 році знявся разом з Ольгою Гзовською у фільмі «Степові пісні». У 1934 році він переїхав до Ленінграду. Виступав з концертами і лекціями. Тільки у 1938 році його зарахували до трупи Ленінградського академічного театру імені О. С. Пушкіна, де він працював до 1968 року.

Помер Володимир Гайдаров 17 грудня 1976 року в Ленінграді. Похований на кладовищі селища Комарово.

Пам'ять У 2003 році у Полтаві, на вулиці Гоголя на фасаді кінотеатру «Колос» була встановлена меморіальна дошка пам'яті актора (демонтована 10.01.2026)Деколонізація. Україна. Jan 10 at 18:06.

Фільмографія

В Росії 1915 — Мара Крамская — циган в хорі 1916 — Аромат гріха 1916 — Коли вмирає любов 1916 — На крилах смерті — князь Іполит Златогорський 1916 — Панна Мері — піаніст Стріжекні 1916 — Ти до мене не повернешся — мільярдер Старк і принц К. 1916 — Ураган 1916 — Шквал — Володимир 1917 — Її жертва 1917 — І таємницю поглинули хвилі 1917 — Коли його час настане 1917 — Не треба крові — Сергій Глаголін 1917 — Пісня свободи 1918 — Отець Сергій — цар Микола I 1918 — Метель — Володимир 1918 — Грішна Дженні — Жорж Анжер 1918 — Іола — скульптор Арно 1919 — То надія, то ревнощі сліпа 1919 — Правда — коханець 1919 — Люди гинуть за метал 1919 — Голгофа жінки

У Німеччині 1922 — Засуджені / Die Gezeichneten 1922 — Палаюча рілля / Der brennende Acker 1923 — Людина в залізній масці / Der Mann mit der eisernen Maske 1923 — Трагедія кохання / Tragödie der Liebe 1924 — Олена / Helena 1924 — Любіть життя / Liebet das Leben 1925 — Авантюрист мимоволі / Hochstapler wider Willen 1925 — Жінка сорока років / Die Frau von vierzig Jahren 1926 — Роман молодого бідняка / Le Roman d'un jeune homme pauvre 1926 — Манон Леско / Manon Lescaut 1926 — Боротьба підлог / Kampf der Geschlechter 1926 — Втеча в цирк / Die Flucht in den Zirkus 1927 — Мадонна спальних вагонів / La Madone des sleepings 1927 — Альпійська трагедія / Alpentragödie 1927 — Біла рабиня / Die weiße Sklavin 1927 — Альпійський спеку / Alpenglühen 1928 — Викрадення жінок в Марокко / Frauenraub in Marokko 1928 — Жінка на тортурах / Die Frau auf der Folter 1928 — Дама під маскою / Die Dame mit der Maske 1928 — Тернистий шлях княгині / Dornenweg einer Fürstin 1929 — Свята або повія / Heilige oder Dirne 1930 — Хвилі пристрасті / Wellen der Leidenschaft (режисер і актор) 1931 — Луїза, королева Пруссії / Luise, Königin von Preußen  — цар Олександр I 1932 — Нічна колона / Nachtkolonne

В СРСР 1933 — Степові пісні — Данила Рогозний 1946 — Клятва — генерал Фрідріх Паулюс 1950 — Сталінградська битва — генерал Фрідріх Паулюс 1955 — Герої Шипки — лорд Солсбері 1968 — Всього одне життя — англійський посол 1968 — Помилка Оноре де Бальзака — генерал Бібіков

Нагороди та премії Заслужений артист РРФСР (1940) Сталінська премія першого ступеня (1950) — за виконання ролі генерала Паулюса у фільмі «Сталінградська битва».

Посилання Володимир Гайдаров, біографія

Література Вишневский Вен. Художественные фильмы дореволюционной России. Фильмографическое описание. — М.: Госкиноиздат, 1945. Гайдаров В. Г. В театре и в кино. — М-Л.: Искусство, 1966. Jörg Schöning (Red.): Fantaisies russes. Russische Filmemacher in Berlin und Paris 1920—1930. edition text + kritik, München 1995.

Примітки