Нафтохімічний комплекс в Ангарську — виробництво нафтохімічної промисловості в Іркутській області Росії.
У 1967 році в Ангарську ввели в дію установку з виробництва бутилових спиртів (н-бутанолу та ізобутанолу), яка використовує процес оксо-синтезу – отримання альдегідів, а потім спиртів шляхом приєднання моноксиду вуглецю та водню до олефінів. У випадку Ангарська сировиною став пропілен, що утворювався під час роботи Ангарського нафтопереробного заводу.
У 1968-му стало до ладу ще одне нафтохімічне виробництво полістирену, яке первісно працювало на привозній сировині. Надалі в Ангарську послідовно запустили ряд установок з метою створення власної сировинної бази:
– у 1974 році відкрилось виробництво мономеру — стирену, що відбувається шляхом дегідрування етилбензену;
– у 1976—1977 роках ввели в експлуатацію виробництво етилбензену через реакцію бензену (який також є серед супутніх продуктів НПЗ) з етиленом, та установку парового крекінгу (піролізу) ЭП-60, що продукувала етилен та пропілен. Частину етилену при цьому виділили для запущеної в 1978-му лінії полімеризації у поліетилен;
– з 1982-го почала роботу призначена для виробництва бензену установка каталітичного риформінгу Піротол.
Так само 1982 року запустили найбільший об'єкт ангарського майданчика — типову для пізнього періоду розвитку радянської нафтохімічної промисловості піролізну установку ЭП-300 з проєктною річною потужністю по етилену 300 тис. тонн. Це дало змогу розпочати постачання цього олефіну на хімічні заводи у Саянську (продукування мономеру вінілхлориду) та Усольї-Сибірському (випуск дихлоретану), для чого проклали етиленопровід Ангарськ — Зима.
Сировиною передусім використовується naphta (суміш легких рідких вуглеводнів фракції С5 — С9), яку отримують з Ангарського нафтопереробного заводу (як і піролізне виробництво належить компанії «Роснефть»). Крім того, можливе використання певного об'єму зріджених вуглеводневих газів, так, у 2016-му ввели в експлуатацію залізничну естакаду для їх розвантаження потужністю 300 тис. тонн на рік. Утім, навіть при її повному завантаженні головною сировиною повинна залишатись naphta: у 2008—2015 роках зафіксована переробка від 644 до 705 тисяч тонн сировини, при цьому піролізна установка ЭП-300 діяла зі суттєво зниженою проти проєктної потужністю — близько 200 тисяч тонн етилену та 100 тис. тонн пропілену на рік, тоді як старішу ЭП-60 взагалі вивели з експлуатації. Також на підприємстві виробляли близько 60 тисяч тонн бензену.
Серед інших продуктів можливо назвати бутилен-бутадієнову фракцію, фракцію рідких продуктів піролізу С9 (використовується заводами, що виробляють лакофарбові матеріали), важку піролізну смолу, а також діциклопентадієн.
Лінії полімеризації мають потужність у 15 тисяч тонн полістиролу та 77 тисяч тонн поліетилену на рік, а потужність виробництва бутилових спиртів станом на 2000 рік становила 50 тисяч тонн на рік.
Можливо відзначити, що у 2016 році виникла суперечка щодо цін на етилен між власником виробництва в Ангарську та головним споживачем цієї сировини Саянськхімпластом, яка в майбутньому могла призвести до зменшення або припинення поставок у цьому напрямку.
Примітки