Великоновосілкі́вський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Донецької області з центром у смт Велика Новосілка. 2020 року територія району ввійшла до складу Волноваського району. Був розташований у південно-західній частині області. Утворено район 7 березня 1923 року. Населення району становило 41 073 осіб (на 1.08.2013). Площа району — 1,9 тис. км².
Загальні відомості Межує на півночі з Покровським районом Донецької області, на північному заході — з Дніпропетровською областю, на південному заході — із Запорізькою областю, на сході — з Мар'їнським районом Донецької області, на південному сході — з Волноваським районом Донецької області.
Дата заснування району — 7 березня 1923 року. 10 жовтня 1959 року район збільшено шляхом об'єднання зі Старомлинівським районом.
Першими та найстарішими населеними пунктами на території району стали села Андріївка та Олексіївка, які були засновані в 1660 році запорожцями. У XVIII—XIX століттях виникла більшість великих селищ та сіл району: Комар, Костянтинопіль, Багатир, Улакли, Великий Янісоль (Велика Новосілка). Нинішнє смт Велика Новосілка засноване у 1779 році греками-переселенцями з Криму.
Між Великоновосілківським районом та обласним центром Донецьком відстань 90 км. Площа району — 190130 га, в тому числі сільгоспугідь — 172240 га. Кількість населення на 01.01.2007 — 45 тисяч осіб.
Площа с/г угідь — 171,9 тисяч га, з них: в державній власності — 44,1 тисяч га, в приватній — 127,8 тисяч га.
Населених пунктів: селище міського типу — 1 — смт Велика Новосілка (до 1946 року — Великий Янісоль), засноване в 1779 році греками-переселенцями з Криму. 51 село, селищ — 15.
Адміністративний устрій
Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну раду та 16 сільських рад, які об'єднують 67 населених пунктів та підпорядковані Великоновосілківській районній раді. Адміністративний центр — селище міського типу Велика НовосілкаАдміністративно-територіальний устрій Великоновосілківського району на сайті Верховної Ради України.
Населення Населення району — 44,3 тисяч осіб в тому числі міського 6,6 тисяч осіб, сільського 37,7 тисяч осіб. За статтю: чоловіки — 46,6 %, жінки — 53,4 %. Розподіл населення за віком та статтю (2001)
Національний склад населення району за переписом 2001 року чисельністьчастка українці31 85064,6 греки9 73019,7 росіяни6 56813,3 білоруси2400,5 турки1680,3
Етномовний склад сільських та міських рад району (рідна мова населення) за переписом 2001 року, % українськаросійськагрецькавірменська Великоновосілківський район50,347,41,40,1 смт Велика Новосілка17,181,80,90,1 Андріївська сільрада92,27,10,4 Багатирська сільрада45,853,30,7 Євгенівська сільрада92,08,0 Зеленопільська сільрада 86,612,0 Іскрівська сільрада91,87,90,10,1 Комарська сільрада33,661,34,90,1 Костянтинопільська сільрада17,571,13,4 Краснополянська сільрада12,480,37,1 Новопетриківська сільрада90,49,60,0 Керменчицька сільрада 75,224,80,1 Піддубенська сільрада69,227,90,1 Роздольненська сільрада37,761,40,7 Старомайорська сільрада 62,836,90,00,1 Старомлинівська сільрада 32,965,70,60,2 Шахтарська сільрада 84,815,1 Шевченківська сільрада87,811,80,10,0
Пам'ятки
Одним із пам'ятників історії національного значення на Донеччині є меморіальний музей-садиба Немировича-Данченка в селі Нескучне.
Меморіальний музей-садиба ім. В. І. Немировича-Данченка заснований у 1992 році рішенням Донецької обласної ради народних депутатів, як відділ Донецького обласного краєзнавчого музею. Садиба заснована в 50-х роках XIX століття та пов'язана з життям і діяльністю видатного педагога й просвітника, земського діяча барона М. О. Корфа (до 1883 р.) та його зятя Володимира Івановича Немировича-Данченка, всесвітньовідомого театрального діяча, засновника Московського художнього театру, народного артиста СРСР (з 1886 до 1917 рр.).
Створення і відкриття постійної композиції здійснено за підтримки Олега Миколайовича Єфремова, народного артиста СРСР, художнього керівника Московського художнього театру ім. А. П. Чехова та родини Василя Миколайовича Немировича-Данченка (онука В. І. Немировича-Данченка).
Ще однією значущою пам'яткою архітектури в районі є Церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка розташована в селі Андріївка Великоновосілківського району.
Була збудована у 1795 році. Будівля церкви розташована на узвишші села, навкруги у радіусі 100 метрів територія вільна від забудови.
На вигляд церква — однобанна дерев'яна будівля розміром 10*30 м. з допоміжними спорудами. Внутрішнє оздоблення церкви — фрески по штукатурці, різний іконостас, декоративна люстра, розпис.
«Братська могила учасників громадянської війни, підпільника і Радянських воїнів» смт Велика Новосілка, вул. Центральна
- Рішення виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих від 17 грудня 1969 р. № 724 1 грудня 1918 р. у с. Великий Янісоль був обраний волосну Раду селянських депутатів, створений Військово-Революційний комітет з керівництва повстанськими загонами. У січні 1919 р. ці загони були перетворені у 8-й Радянський інтернаціональний полк 2-ї бригади 3-ї Задніпровської дивізії. В 1918—1920 рр. полк брав активну участь у боротьбі проти білогвардійців, денікінців, махновців. У боротьбі за встановлення радянської влади загинули бійці полку Чермалих О. В., Маліч В. Ф., Балабан П. І., Халабузарь П. І. та ін
У роки тимчасової нацистської окупації у Великому Янісолі діяла підпільна комсомольсько-молодіжна група. Наприкінці травня 1942 р. майже всі її члени були заарештовані. 3 червня 1942 р., напередодні розстрілу, троє підпільників здійснили втечу. Піти з села зміг лише Леонід Тимиренко, але і його було піймано у полі і розстріляно.
13 вересня 1943 р. при вигнанні німців із села воїнами 40-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир-Герой Радянського Союзу, гвардії полковник Козак Д. В.) з 31-го гвардійського стрілецького корпусу генерал-майора Утвенка А. І. та 65-ї танкової бригади полковника Шевченко А. М. з 11-го танкового корпусу генерал-майора танкових військ Радкевича Н. Н., загинули 13 воїнів, серед них командир дивізії Козак Д. В. (похований в р. Донецьк), гвардії підполковник Чумаков П. Я., гвардії майор Баталін Н. Р.
У березні 1959 р. і травні 1966 р. останки загиблих були поховані в одну братську могилу.
У 1966 р. встановлені меморіальні плити.
«Братська могила підпільників, в якій похований Герой Радянського Союзу Бєлогуров», смт Велика Новосілка, вул. Азовська
- Рішення виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих від 17 грудня 1969 р. № 724
З листопада 1941 р. в с. Времьевка діяла підпільна комсомольсько-молодіжна група. Організував її Герой Радянського Союзу (удостоєний звання за участь у Радянсько-фінляндській війні 1939—1940 рр.), комуніст, військовий льотчик А. В. Бєлогуров. (Будучи збитим у вересні 1941 р. в районі Херсона, він втік з німецького полону і дістався до рідного села). Крім нього в групу входили 12 осіб: вчитель Акритов В. Ю., комуніст Р. А. Жуков, комсомольці-сестри Л. Ф. і Ю. Ф. Темиренко, їх брати Л. Ф. Темиренко і Р. Ф. Темиренко, В. К. Дегтяренко, сестри М. К. і Л. К. Дегтяренко, А. В. Мірошниченко, Я. І. Червоненко та В. О. Дерев'янченко.
Учасники групи на конспіративній квартирі у Дегтяренко Віри Михайлівни створювали плани диверсій, слухали повідомлення Радінформбюро, готували листівки, вишивали червоний прапор. Група проводила антифашистську пропаганду, розклеювала листівки, збирали зброю, здійснювала диверсії, мала намір створити великий партизанський загін для збройних дій в тилу ворога.
Але наприкінці травня 1942 р. з допомогою провокаторів, які проникли в групу, підпільникив вислідили і майже всіх заарештовалі.
3 червня 1942 р. після звірячих катувань заарештовані члени групи були розстріляні на околиці с. Великий Янісоль. За втечу з в'язниці одного з підпільників — Леоніда Темиренко — були розстріляні також його батько і мати і Ю. Акрытов, який за завданням підпільників працював в поліції і допоміг Л. Темиренко бігти.
У 1959 р. на місці розстрілу встановлено пам'ятник.
«Братська могила мирних громадян» у полі
- перебуває на балансі Старомлинівської сільської ради.
Нацисти захопили с. Старий Керменчик (Старомлинівка) 10 жовтня 1941 року.
5 грудня 1941 р. було заарештовано, а потім розстріляні голова колгоспу «Червона Зоря» Клименко Ю. С., працівник райфінвідділу Делі О. В., колгоспник Хара С. П., Шамдам Я. Х. та ін. Місцем страти стала площа колишнього польового аеродрому.
У лютому-березні 1942 р. тут щодня розстрілювали активістів радянської влади, працівників партійного апарату, міліціонерів, механізаторів, колгоспників.
Після вигнання німців із с. Старий Керменчик (12 вересня 1943 р.) на місці страти було виявлено близько 100 трупів закатованих селян. Встановлені імена 20-ти осіб, серед них: голови колгоспів Клименко Ю. С., Винник В. С., Гончаренко А. В., працівники райкому партії й органів влади, депутати сільської Ради Шамдан Я. Х., Винник Я., Комарів К. І., Тарасенко П. К.
8 вересня 1969 року на місці масових розстрілів відкрито пам'ятник.
«Могила першого голови волосного виконкому Мавроді Г. А.» вул. Шевченка
- Рішення виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих від 5 вересня 1973 року № 18
- знаходиться на балансі СТАРОМЛИНІВСЬКЕ сільської ради.
У листопаді 1917 р в с. Старий Керменчик встановлена радянська влада, створений ревком під керівництвом Тохтамиша В. Ф. До його складу увійшли Авраімов В. Д., Мавроді Г. А., Чельмекчі і ін.
У листопаді 1918 р з жителів навколишніх сіл був створений повстанський загін для боротьби з білими. Командував загоном Тохтамиш В. Ф., комісар - Мавроді Г. А. На початку 1919 р загін видворив з села денікінців. На проведеному в січні 1919 р сході був обраний волосний виконком. До його складу увійшли в основному революційно-настроєні колишні фронтовики. Головою став активний учасник революції Мавроді Г. А. Він же очолив Старокерменчікський районний військово-революційний штаб, який об'єднав повстанські загони навколишніх сіл.
В середині лютого 1919 загони влилися в 9-й Задніпровський Радянський Український піхотний полк 1-ї Задніпровської дивізії. Начальником штабу полку був призначений Мавроді Г. А.
У березні 1919 р полк взяв участь у боях за Маріуполь. В одному з боїв героїчно загинув Мавроді Г. А.
З ініціативи однополчан похований він в рідному селі, в 1961 р на його могилі встановлено пам'ятник.
«Могила Романченка П. С.» С. Нескучне, вул. Плисенко
- Рішення виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих від 17 грудня 1969 р. № 724
У січні 1918 року в селі встановлено радянську владу, було обрано ревком. Його першим головою обрали революційно налаштованого фронтовика Романченко Прокіпа Степановича. Під керівництвом ревкому в селі почалися революційні перетворення: поділена земля, конфісковано і розподілено між селянами майно багатіїв і т. д.
У квітні 1918 р. с. Нескучне окупували австро-німецькі війська. В селі почався терор проти радянських активістів, зокрема в липні 1918 р. був схоплений і розстріляний голова ревкому Романченко П. С.
На могилі в 1938 р. встановлено пам'ятник.
«Братська могила Радянських військовополонених» вул. Маяковського
- Рішення виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих від 17 грудня 1969 р. № 724
- перебуває на балансі Старомлинівської сільської ради.
Захопивши с. Старий Керменчик (Старомлинівка) 10 жовтня 1941 р., німецькі окупанти протягом двох років тероризували і грабували населення. У період окупації на території села нацистами розстріляно близько 100 осіб, більше сотні уродженців села були вивезені на каторжні роботи в Німеччину.
Взимку 1942 р. в приміщенні колишньої школи, розташованої в східній стороні села, гітлерівські окупанти влаштували пересильний концтабір для радянських військовополонених, де постійно перебувало близько 600 осіб. Їх морили голодом, били, а хворих і виснажених тут же розстрілювали, скинули трупи в силосну яму.