Володи́мир Станісла́вович Огри́зко (нар. 1 квітня 1956, Київ, Українська РСР, СРСР) — український дипломат, міністр закордонних справ України з грудня 2007 до березня 2009. Надзвичайний і повноважний посол України (1996). Дійсний член (академік) Української академії геополітики та геостратегії (2024).
Освіта 1978 — закінчив Київський державний університет ім. Шевченка, спеціаліст з міжнародних відносин, референт-перекладач з німецької мови. Кандидат історичних наук, володіє німецькою та англійською мовами.
Дипломатична кар'єра У Міністерстві закордонних справ України з 1978: 1978–1980 — аташе Відділу преси МЗС УРСР. 1980–1981 — 3-й секретар Відділу преси МЗС УРСР. 1981–1983 — служба в Збройних Силах СРСР. 1983–1985 — 3-й секретар Відділу преси МЗС УРСР. 1985–1988 — 2-й секретар Відділу преси МЗС УРСР. 1988–1991 — 1-й секретар Відділу головного радника МЗС УРСР. Червень-липень 1991 р. — радник Відділу головного радника МЗС України. Липень 1991 — березень 1992 p. — радник Відділу політичного аналізу і координування МЗС України. 1992–1993 — радник Посольства України у ФРН. Одна з перших дій: влаштував дружину, яка доглядала однорічну доньку і сина, позаштатною співробітницею посольства з виплатами у валюті, при цьому «працювати» вона мала з дому. У подальшому вступив у конфлікт із тодішнім послом Іваном Пісковим через недопущення до корупційної схеми постачання в Україну списаних радянських вантажівок, очолив публічну кампанію проти нього. Після рішення міністра Анатолія Зленка про відкликання з закордонного відрядження, умовив посла України в Австрії Юрія Костенка ініціювати його переведення до Відня. 1993–1994 — радник Посольства України в Австрії. 1994–1996 — радник-посланник Посольства України у ФРН, куди повернувся вслід за призначенням послом Юрія Костенка, до якого тим не менше зневажливо ставився через незнання ним німецької мови. 1996–1999 — керівник Управління зовнішньої політики, керівник Головного управління з питань зовнішньополітичної діяльності Адміністрації Президента України. 1999–2004 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австрії та Постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні. 2004–2005 — Посол з особливих доручень Управління євроатлантичної співпраці МЗС України. 2005 — грудень 2007 — 1-й заступник міністра закордонних справ України. 18 грудня 2007 р. — 3 березня 2009 р. — міністр закордонних справ України.
Політична кар'єра
Перша номінація на міністра 1 грудня 2006 Верховна Рада відправила у відставку міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. Президент Ющенко не прийняв цього рішення, і продовжував вважати Бориса Тарасюка міністром, таким чином увійшовши в конфронтацію з парламентом і урядом. Тарасюк не допускався на засідання уряду, і зрештою 30 січня 2007 подав у відставку. 31 січня президент Ющенко подав у Верховну Раду на затвердження міністром закордонних справ кандидатуру Володимира Огризка, який на той момент був першим заступником і фактично виконував функції міністра. Але парламент не затвердив пропозиції президента.
21 березня 2007 р. Верховна Рада призначила міністром Арсенія Яценюка, кандидатура якого була внесена після двократної відмови затвердити Огризка.
Міністр закордонних справ 3 18 грудня 2007 — Міністр закордонних справ України в уряді Юлії Тимошенко, призначений за поданням президента Віктора Ющенка. На посаді, зокрема, займався питаннями правової регламентації перебування Чорноморського флоту Росії в Україні і переведенням питань організації його виводу в практичну площинуДТ. Володимир Огризко: «Підготовку до виведення ЧФ Росії треба починати вже сьогодні». Активно підтримував Грузію під час збройного конфлікту з Росією у 2008, чим теж викликав незадоволення в Москві. Міністр закордонних справ України Володимир Огризко і його заступник Костянтин Єлісєєв нагороджені грузинським Орденом Честі за підтримку Грузії у війні з Росією.
У лютому 2009 українська преса повідомлялаОгризко доручив послам трубити про «брехню» Тимошенко, що керівники дипломатичних представництв України при Європейському союзі, в країнах ЄС, США, Росії, Балканських країнах і Молдові отримали доручення терміново проінформувати офіційних осіб країн перебування на максимально високому рівні про «недобросовісні й неадекватні ситуації» дії прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко.
17 лютого 2009 р. на сайті МЗС України з'явилася інформація про те, що в міністерство запросили посла Російської Федерації в Україні Віктора Черномирдіна. Під час зустрічі Огризко висловив Черномирдіну протест стосовно «недружніх і вкрай недипломатичних оцінок, коментарів і висловів на адресу України та її керівництва».
3 березня 2009 р. Верховна Рада України 250 голосами «за» проголосувала за відставку Володимира Огризка з посади міністра закордонних справ. Зокрема, за його відставку проголосували 174 народні депутати від фракції Партії регіонів, 49 — від БЮТ, 27 — від КПУ.
Після відставки 17 березня 2009 Ющенко призначив В. Огризка першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України (указ президента України № 163/2009), куди він раніше входив за посадою як міністр закордонних справ. За два дні до інавгурації Віктора Януковича, 23 лютого 2010, Огризко подав у відставку з поста заступника голови РНБО. Наступного дня Ющенко прийняв відставку.
У вересні 2010 Огризко вступив до партії «Наша Україна». У липні 2012 він склав повноваження члена президії та заступника голови політради партії і припинив своє членство в ній.
З 2022 року проректор з міжнародної діяльності в Київському університеті імені Бориса Грінченка.
Вибори до Верховної Ради 2014 року На позачергових парламентських виборах 2014 року, балотувався по 223 округу у місті Києві від партії Ми українці. Зайняв третє місце з 10,81 % голосів.https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2014/wp040pt001f01=910pf7331=223.html
Бізнес-кар'єра Станом на вересень 2024 року працює головним радником Голови правління ПАТ «Укрнафта»https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2014/wp407pt001f01=910pf7201=10041.html.
Громадська діяльність Входить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона».
Під час кривавих подій у Києві 18 лютого 2014 під час Євромайдану Володимир Огризко звернувся з відкритим «Зверненням до лідерів Європи та США, які ще в змозі діяти». В ній він звинуватив уряди Західних країн у проведенні пасивної політики бездіяльності та «невтручання» щодо України під час злочинів режиму Януковича проти власного народу. Він також нагадав про красномовне історичне «мовчання» під час Голодомору 1932—1933, Другої світової війни та про «умовляння» політичного керівництва України з боку західних держав кінця 1980-х «залишатися» у складі СРСР.Він також застеріг лідерів Заходу проти передачі України під протекторат Москви. В такому випадку події в Україні можуть вилитися в більш жорстоку та криваву війну, ніж війна в колишній Югославії. Володимир Огризко апелював до совісті й моральних зобов'язань перед українським народом урядів Європи та США.Українська правда: Appeal to those EU and US leaders who still can act Обращение к тем лидерам ЕС и США, которые все еще могут действовать!
Нагороди Орден «За заслуги» III ступеня (2006)Указ Президента України № 578/2006 від 26 червня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 10-ї річниці Конституції України» Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (2010)Указ Президента України № 227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами» Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002)Постанова КМУ від 18 грудня 2002 р. № 1932 Почесна Грамота Центральної виборчої комісії (2006)Постанова ЦВК від 13.06.2006 № 125 Почесна грамота МЗС України, Відзнака МЗС України І ступеня, іноземні державні нагороди Премія імені Павла Штепи (2025)https://nspu.com.ua/aktualno/stali-vidomi-laureati-mizhnarodnoi-premii-imeni-pavla-shtepi/
Сім'я син — Огризко Ростислав Володимирович — директор Першого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України. Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу (2023).
Книги Огризко В. С. «Розпад Росії: загроза чи шанс?» / «The Disintegration of Russia: Threat or Opportunity?» — Київ: ДП «ГДІП», 2021. — 100 с. ISBN 978-617-95108-4-7 Огризко В. С. «Доля недоімперії». — Київ: ДП «ГДІП», 2022. — 212 с. ISBN 978-617-8240-00-4 «Багатовимірний рашизм: початок і кінець» / [укладач: В. С. Огризко] — Київ: ДП «ГДІП», 2023. — 245 с. ISBN 978-617-8240-06-6
Примітки
Інтерв'ю, публікації Огризко: «Україні потрібна нова права партія» Агентство Стратегічних Досліджень, 6 Червня 2013 Володимир Огризко: Влада повелася, як тубільці, що позбулися золота за блискучі цяцьки Україна молода, № 14, 28 січня 2011 Володимир Огризко: далі росіяни творитимуть ще гірші речі, від яких очі вилазитимуть 29.12.2010 УНІАН Огризко: Україна стає країною, яка грає за чужими зовнішньополітичними картами 27.05.2010 Радіо Свобода Огризко: Політична криза не вплинула на євроінтеграційні шанси України 07.10.2008 Deutsche Welle Огризко: Майбутнє Севастополя — не військова база, а туристична Мекка «Дзеркало тижня» № 14, 14 Квітень 2007 Володимир Огризко. «Розпад Росії: загроза чи шанс» (презентація книги; Київ, ГДІП, 27 січня 2022 р.), 27 січня 2022 Розпад Росії: загроза чи шанс? (2) «Українська правда», 24 вересня 2021 Розпад Росії: загроза чи шанс? (3) «Українська правда», 25 вересня 2021
Література В. Матвієнко. Огризко Володимир Станіславович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання Огризко Володимир Станіславович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.34-35 Володимир Огризко на сайті МЗС День. Володимир Огризко: Коли країна говорить одним голосом, її поважають як передбачуваного партнера Володимир Огризко: «Послом їхати не збираюсь»
Попередникв.о. Тарасюк Борис Іванович в.о. Міністра закордонних справ України31 січня 2007 — 21 березня 2007 НаступникЯценюк Арсеній Петрович
ПопередникЯценюк Арсеній Петрович 8-й Міністр закордонних справ України18 грудня 2007 — 3 березня 2009 Наступникв.о. Хандогій Володимир Дмитрович