В'язникове

В'я́зникове (до 1948 — Шейх-Аса́н, ) — село Керченського району Автономної Республіки Крим.

Опис

За даними сільради на 2009 рік село займало площу 22,6 га, на якій у 17 дворах проживала 51 особа.

Розташоване на південному сході Керченського півострова, біля одного з витоків Джилкенджелинської балки (ліва притока балки Шаклар). Висота центру села над рівнем моря становить 54 м.

Відстань від райцентру до населеного пункта становить 32 кілометрів по прямій. Відстань до колишнього районного центру Єди-Кую складає приблизно 59 км, до залізничної станції Керч — близько 39 км. Сусіднє село Мар'ївка розташоване за 300 м на схід. Транспортне сполучення здійснюється регіональною автодорогою С-0-10814, від шосе межа з Херсонською областю — Джанкой — Феодосія — Керч до Завітного.

Назва З часу свого заснування село звалося Шейх-Асан (), що у перекладі з кримськотатарської мови означає «шейхів жезл». Слово «asa» позначає будь-який символ влади, який можна тримати у руках: жезл, булаву, тростину тощо.

Ця назва зберігалася до 1948 року. Після насильного переселення кримського народу з Криму село дістало іншу назву — В'язникове () на честь партизана М. Г. В'язникова.

У 2023 році у проєкті Постанови Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів Автономної Республіки Крим» селу запропоновано повернути історичну назву Шейх-Асан.

Населення

1805 рік — 124 особи; 1864 рік — 51 особа; 1889 рік — 47 осіб; 1892 рік — 28 осіб; 1902 рік — 33 особи; 1926 рік — 157 осіб; 1989 рік — 82 особи; 2001 рік — 65 осіб; 2009 рік — 51 особа.

Згідно з відомостями усеукраїнського перепису населення, у селі живе 65 осіб. Згідно з «переписом 2014 року», здійсненим окупаційною адміністрацією Криму, населення склало 49 осіб.

За рідною мовою населення ділиться таким чином: +Мова% Російська мова 63,08 Кримська мова 27,69 Українська мова 6,15+

Історія В останній період існування Кримського ханства село Шейгажан належало до Дін-Керченського кадилику Кефинського каймаканства. Перша документальна згадка про село міститься у «Камеральному описі Криму…» 1784 року.

Після анексії Кримського ханства Російською імперією у 1783 році, село приписали до Левкопольського, а з 1787 року — до Феодосійського повіту Таврійської області. Перед російсько-турецькою війною 1787—1791 років російська адміністрація проводила виселення кримських татар із прибережних сіл, у ході якого до Шейх-Асана примусово переселили 94 особи (у 1791 році їм дозволили повернутися).

У період з 1796 по 1802 рік село входило до Акмечетського повіту Новоросійської губернії, а з 1802 року — до Аккозької волості Феодосійського повіту Таврійської губернії. За відомістю від 14 жовтня 1805 року в селі Шеїх-Асан було 11 дворів та 124 жителі. На карті 1817 року село Шигасан позначене з 20 дворами. Після реформи 1829 року село віднесли до Чурубашської волості.

Внаслідок масової еміграції кримських татар до Османської імперії село спорожніло, і на картах 1836 та 1842 років позначені лише руїни. У 1860-х роках, після завершення Кримської війни, почалася нова хвиля витіснення корінного населення, і село було заселене російськими колоністами. У 1864 році Шигасан згадується як приватне російське село з 10 дворами та 51 жителем при колодязях. Дослідження 1860-х років фіксували колодязі глибиною 4–10 м із солоною водою та аути (ставки для дощової води). У 1887 році тут було 8 дворів і 47 мешканців, а у 1892 році — 28 жителів без власних господарств. На карті 1896 року позначено панський двір Шаашан, а у 1915 році — маєток та економію Франческо, що були без населення.

Зі встановленням радянської окупації село увійшло до складу Керченського району. За переписом 1926 року в селі Шейх-Асан Мар'ївської сільради значилося 29 дворів та 157 мешканців (98 українців, 50 білорусів, 5 росіян, по одному греку, вірменину та болгарину), працювала школа з російською мовою викладання. З 1930 року село було в складі Ленінського, а з 1935 року — Маяк-Салинського (з 1944 — Приморського) району. На карті 1941 року в селі Шейхасан позначено 46 дворів.

Під час Другої світової війни у 1944 році в районі села загинули воїни Приморської армії, на їхній братській могилі встановлено пам'ятник. Також у центрі сільради в Мар'ївці встановлено знак на честь 14 загиблих односельців. Після депортації кримськотатарського народу та вигнання нацистів, у вересні 1944 року до району переселили 204 родини з Тамбовської області РРФСР, а на початку 1950-х — другу хвилю переселенців із різних областей України. 18 травня 1948 року Шейх-Асан перейменували на В'язникове на честь партизана М. Г. В'язникова. У 1962 році село знову приєднали до Ленінського району.

Від лютого 2014 року село перебуває під тимчасовою російською окупацією. З 2023 року у складі Керченського району.

Примітки