Ґюнтер д'Алькен (; 24 жовтня 1910, Ессен — 15 травня 1998, Менхенгладбах) — журналіст, головний редактор центрального органу СС — газети «Чорний корпус» (; 1 березня 1935 — 8 травня 1945), штандартенфюрер СС. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Біографія Син торговця вовною і офіцера запасу Карла д'Алькена. Здобув освіту в реальній гімназії. У серпні 1925 року вступив в Гітлерюгенд, в грудні 1926 року — в СА, 27 серпня 1928 року — в НСДАП (квиток № 64 689), 10 квітня 1931 року — в СС (квиток № 8452). Активно друкувався в нацистській пресі, в тому числі в «Бремерській націонал-соціалістичній газеті» (нім. «Bremer Nationalsozialistischen Zeitung»), в 1931—1932 рр. — помічник редактора. З 1932 року — політичний оглядач «Völkischer Beobachter», що видавалася в Мюнхені, а з жовтня 1933 року — в Берліні. Одночасно в 1932—1943 рр. був керівним співробітником центрального видавництва НСДАП «Франц Ехерем» («Franz Eher Verlag GmbH»).

Ще в серпні 1933 року був притягнутий до роботи в СД, в жовтні 1933 року був звільнений з «Фелькішер Беобахтер» за критику політики НСДАП. Проте, в 1933—1945 рр. мав звання «політичного оглядача 1-го класу» в «Фелькішер Беобахтер». 1 березня 1935 року за підтримки начальника Головного управління СС Курта Віттйе був призначений райхсфюрером СС Генріхом Гіммлером головним редактором щойно створеного центрального органу СС — газети «Das Schwarze Korps» і залишався на цій посаді до кінця війни, член імперського сенату культури.

Одночасно з 29 жовтня 1935 по 15 квітня 1943 року числився в штабі Головного управління СД.

Друга світова війна З початком Другої світової війни у ​​вересні 1939 року вирушив на фронт воєнним кореспондентом 9-го піхотного полку. З 1 січня 1940 року — командир військово-інформаційної роти частин посилення СС. 1 березня 1940 вступив в «Лейбштандарт Адольф Гітлер» в чині унтерштурмфюрера резерву. З 1 квітня 1940 року по 7 листопада 1943 року — командир військово-інформаційного батальйону СС. 15 квітня 1943 зарахований в Особистий штаб райхсфюрера СС, одночасно до 1 листопада 1944 року керував відділом воєнних кореспондентів у 2-й управлінській групі Головного оперативного управління СС. З 7 листопада 1943 по 1 вересня 1944 року — командир штандарта СС «Курт Еггерс». У квітні 1945 року призначений начальником відділу пропаганди Верховного командування Вермахту.

Після війни Після закінчення війни жив у ФРН. Д'Алькен стверджував, що не знав про табори смерті. Засуджений до 10 років позбавлення волі.

Згідно з даними британської розвідки, на початку 50-х років входив в змовницьки нацистську організацію «Гурток Наумана» — групу діячів епохи Третього рейху, які згуртувалися навколо колишнього статс-секретаря Імперського міністерства народної освіти і пропаганди Вернера Наумана, яка намагалася очолити неонацистський рух в ФРН і використовувати структури ВДП для проникнення нацистів в органи влади ФРН.

У липні 1955 року Берлінським судом по денацифікації був засуджений до грошового штрафу в розмірі 60 000 дойчмарок, позбавлення права на пенсію та позбавлення на 3 роки цивільних прав. д'Алькен був визнаний винним в тому, що граючи в системі СС значну роль, він займався пропагандою війни, расизму, цькуванням проти церкви і євреїв, закликав до вбивств. Після наступних з'ясувань щодо доходів д'Алькена від цієї його діяльності в січні 1958 року він був ще засуджений до грошового штрафу в розмірі 28 000 дойчмарок.

Наприкінці 1950-х років Д'Алькен став акціонером ткацької фабрики в Мюнхенгладбасі.

Помер 15 травня 1998 року в Менхенгладбасі.

Бібліографія Провідний публіцист СС. Склав і видав велику кількість праць, які прославляли діяльність загонів СС на Заході і Сході, в тому числі:

"СС. Історія, завдання і організація охоронних загонів НСДАП "(1939) «Це перемога» (1940) «Війська СС на Заході» (1941)

Нагороди

Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929» Почесний кут старих бійців Почесний знак члена Імперського сенату культури Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Золотий партійний знак НСДАП Медаль «За вислугу років в НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» в сріблі Командор Імперського ордена Ярма і Стріли (Іспанія) (30 вересня 1941) Командор ордена Корони Італії Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 3-го ступеня Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Німецький хрест в сріблі (21 грудня 1944)

Джерела

Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП.. — М.: Эксмо, 2004. — С. 202—203. — 656 с. — ISBN 5-699-06944-5. Вернер Аугустиновик, Мартин Моль (Werner Augustinovic, Martin Moll) «Гюнтер Далкен — пропагандист государства СС» («Gunter d'Alquen — Propagandist des SS-Staates»). В издании: Рональд Смелсер, Энрико Зиринг (Ronald Smelser, Enrico Syring) «СС: элита под знаком мёртвой головы» («Die SS: Elite unter dem Totenkopf»). — Падеборн, 2000. ISBN 3-506-78562-1 Kositza, Christian: 'Das Schwarze Korps. Die Zeitung der Schutzstaffeln der NSDAP. Organ der Reichsführung SS' über den Judeozid, Norderstedt 2013, ISBN 978-3-8482-2882-9. Марио Цек (Mario Zeck) «Черный корпус. История и облик органа высшего руководства СС» («Das schwarze Korps. Geschichte und Gestalt des Organs der Reichsführung SS»). — «Max Niemeyer Verlag», Тюбинген, 2002. ISBN 3-484-34051-7   Ян Брандт (Jan Brandt) «При самом строгом соблюдении формы. Руководство журнала СС „Das Schwarze Korps“» («Unter strengster Wahrung der Form. Die Führung der SS-Zeitschrift „Das Schwarze Korps“»). — «Frankfurter Allgemeine Zeitung», 7 мая 2005, с. 34.

Williamson, Gordon (2013). Die SS-Hitlers Instrument der Macht: Die Geschichte der SS von der Schutzstaffel bis zur Waffen-SS (in German). Neuer Kaiser Verlag. p. 244. ISBN 9783846820032. Klee, Ernst (2003). Das Personenlexikon zum Dritten Reich (in German). S. Fischer. p. 13. ISBN 9783100393098. Werner Augustinovic, Martin Moll: Gunter d'Alquen — Propagandist des SS-Staates. In: Ronald Smelser, Enrico Syring (Hrsg.): Die SS: Elite unter dem Totenkopf. Ferdinand Schöningh, Paderborn 2000, ISBN 3-506-78562-1. Jan Brandt: Unter strengster Wahrung der Form. Die Führung der SS-Zeitschrift «Das Schwarze Korps». (Memento vom 8. Juli 2008 im Internet Archive) In: Frankfurter Allgemeine Zeitung vom 7. Mai 2005, S. 34. Christian Kositza: «Das Schwarze Korps. Die Zeitung der Schutzstaffeln der NSDAP. Organ der Reichsführung SS» über den Judeozid. Books on Demand, Norderstedt 2013, ISBN 978-3-8482-2882-9. Jochen Lehnhardt: Die Waffen-SS: Geburt einer Legende. Himmlers Krieger in der NS-Propaganda. Ferdinand Schöningh, Paderborn 2017, ISBN 978-3-506-78688-3. Mario Zeck: Das schwarze Korps. Geschichte und Gestalt des Organs der Reichsführung SS. Max Niemeyer Verlag, Tübingen 2002, ISBN 3-484-34051-7.

Das schwarze Korps: Heinrichsfeier am 02.07.1936 auf dem Quedlinburger Schloßberg, mit einem Vorwort von Gunter d'Alquen

Примітки