Крамато́рськ () — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Краматорської міської громади та Краматорського району Донецькій області, «Місто-герой України». Разом із навколишніми містами утворює Краматорсько-Костянтинівську агломерацію, центр машинобудування.
Назва змінювалася від Краматорської (1868–1920-ті) до Краматорівки (1920-ті — 1932), а після надання статусу міста у 1932 році остаточно закріпилася сучасна назва — КраматорськЯк раніше називався Краматорськ.
Під час російської збройної агресії проти України у 2014 році відбулася битва за Краматорськ. З 11 жовтня 2014 року в місті перебуває Донецька обласна державна адміністрація5 липня. Пам'ятні дати // Укрінформ. — 2021. — 5 липняДонОГА переезжает в Краматорск .
Географія
Розташування та фізична географія Краматорськ та прилеглі до нього селища розташовані у долинах річки Казенний Торець (притока Сіверського Донця) та його приток, оточених пагорбами, у північній частині Донецької області. Пагорби порізано ярами й балками. Найменша висота над рівнем моря — 60 м — уріз води Торця в Ясногірці. На берегах Казенного Торця і його притоки Білянки у двох місцях утворено круті схили — «крейдяні гори». Межі міста лежать на найбільших висотах (метрів): 199,1 — у селищі Василівська Пустош; 177,3 — на аеродромі; 169,5 — Крейдяна гора; 167,6 — Карачун-гора; 158,4 — в селищі Жовтневий.
Людська діяльність справила нові форми рельєфу, найбільш значні з яких — це кар'єр у Крейдяній горі та шлакові відвали при КМЗ та НКМЗ. На території Краматорська шість розвіданих родовищ корисних копалин: Краматорське (крейда й глина), Новокраматорське (важкотопна глина), Яснополянське (вохроглина), Шабельковське (формувальний пісок), Розсоховатське (будівельний пісок), Краматорське (керамічна сировина).
Видобувається сім видів мінеральної сировини: будівельні, вохра, цегляно-черепичні й керамічні глини (всього 107,2 тис. т в 2008 р.), крейда (576,2 тис. т), формувальні та будівельні піски. Завдяки відкритим родовищам при станції Краматорська в 1885 р. побудували завод будівельних матеріалів, котрий поклав початок іншим заводам і селищу. З кінця 1930-х років до Другої світової війни північніше Мар'ївки видобували вугілля. Потужність пласта була 40 см. Після війни вхід до шахти завалився та був затоплений.
1991 року біля Пчолкіного було виявлено скам'янілі залишки дерева араукарії.
Клімат Клімат Краматорська помірно-континентальний з відносно холодною зимою і спекотним, сухим літом. Кількість атмосферних опадів незначна, за роками та за сезонами розподіляється нерівномірно. За рік може випадати від 250 до 650 мм, середнє значення — 420 мм. Більша частина опадів відбувається влітку переважно зливами, які часто супроводжуються сильними грозами. Іноді добовий рівень опадів може перевищувати середньомісячний і досягає 120—125 мм.
Середньорічна відносна вологість повітря 75 %, у літній полудень може зменшуватися до 30-35 %. Найбільш вологе повітря в грудні й січні — 90-98, а іноді й 100 %, тому взимку часті тумани та ожеледиця. Хмарність зимового неба досягає 80 %, тумани тримаються на великій площі тривалий час навіть при вітрі 15 м/с, мряка. Зимові вітри переважно східні та північно-східні, часті відлиги.
Середня температура найхолоднішого місяця січня — -4…-5 °C, найтеплішого липня — +21…+22 °C.
Середня глибина промерзання ґрунту — 1,2 м, найбільша — 1,5 м.
Флора Ліси займають 1704 га площі Краматорська, зокрема: Шабельківка — 289, Ясногірка — 196, Біленьке — 165, Веселе — 71, Іванівка — 64, Берестове — 27, Комишуваха — 622 (урочища Грако-Комишувашське — 214, Малотаранівка — 117, Трійчацьке — 94, Липове — 91, Крутеньке I — 29, Заяче Велике — 26, Плоске — 10, Вовче — 20, Крутеньке — 10).
У лісах переважають акація, дуб, ясен, абрикос, алича, липа звичайна і липа дрібнолиста, сосна, береза, шовковиця, клен гостролистий, волоський горіх. Підлісок становлять бруслина, а ближче до узлісь — глід, терен, шипшина; на галявинах — вишня степова, карагана чагарникова. Унікальна сосна крейдова, яка зростає в Біленькому, та сосна кримська.
Видовий склад лісопаркових насаджень різноманітний. Це лісові та узлісні рослини: ясенець білий, зірочник лісовий, пролісок, конвалія травнева, фіалки, дзвіночки, перстач гусячий, ожина, суниці. Місцева флора багата на лікарські рослини: звіробій, материнка, чебрець, ромашка лікарська, чистотіл, валер'яна, подорожник, деревій, цикорій, глід, шипшина тощо. Є види, занесені до Червоної книги: бурачок голоножковий, дворядник крейдяний, дрік донський, громовик донський, ранник крейдовий, тонконіг Талієва, ковила волосиста, конвалія травнева.
Фауна В околицях Краматорська водяться єноти, лисиці, кабани, козулі, зайці, ласиці, куниці. Окрім них, зустрічаються вовки та занесені до Червоної книги борсуки. З птахів живуть осілі граки, горобці, кільчасті горлиці, голуби, дрозди, дятли, синиці, соловейки, сови, сойки, фазани тощо.
У 1970-х роках, коли Торцем вже пливли райдужні плями від стічних вод прибережних заводів, і люди на той час припинили купатися в річці, у Торці все одно, продовжували водитися раки, карасі, коропи, головні, а також пічкурі та верховодки, яких місцеві рибалки називали «марйохи» та «стеблі» відповідно, та інше.
Ландшафтний парк
2004 року в межах міста було утворено регіональний ландшафтний парк Краматорський площею 1738,82 га. Він складається з чотирьох ділянок.
Резерват Біле (477,8 га) знаходиться на схилах балки, розташованої на масштабних крейдяних відкладеннях з оголеннями порід і куполоподібними пагорбами. Особливу цінність являє унікальна степова реліктова рослинність на крейдяних відшаруваннях.
Резерват Пчолкінські скам'янілі дерева (22,61 га) має насадження кримської сосни, серед якої зустрічаються виходи скам'янілих дерев кам'яновугільного періоду віком понад 200 мільйонів років.
Резерват Комишуваха (865,23 га) складається з лісів дуба, ясена, клена, в'яза, і липи. Підлісок багатий первоцвітами: горицвіт, анемона, тюльпани. Густі урочища розташувалися у глибоких розгалужених балках. Зустрічаються дикі звірі: зайці, борсуки й лисиці. На території є Лебедине озеро з лебедями. На пагорбі поблизу озера, знаходиться напівзруйнований будинок поміщика Бантишева — одна з найстаріших будівель регіону.
Резерват Білокузьминівський (373,9 га) є геологічним пам'ятником природи зі скелеподібним оголенням верхньої крейди посеред незайманого степу.
Історія За археологічними відомостями, на території сучасного Краматорська та його найближчих передмість люди селилися ще з давніх-давен. На північно-західній околиці Краматорська знайдено каменоломні й майстерні обробки кременя епохи неоліту, що існували й у період ранньої міді. У передмісті Краматорська досліджено також курганне поховання металурга-ливаря епохи бронзи.
У другій половині XVII — початку XVIII століття цю частину Слобожанщини масово заселяють козаки з Гетьманщини й кріпаки з південних округ Московії та Мордовії.
1767 уряд Московії віддав графові Ф. Таранову 10 тисяч десятин козацької землі, на яких засновано село Петрівка. Пізніше ці землі продано шляхетському родові Абаза, згодом — іноземцям Іванову, Шабельському і Штейгерову. Звідси виникли нові поселення Абазовка, Іванівка, Шабельківка, Штейгеровка, котрі згодом об‘єдналися в агломерацію Краматорськ. У 1799 територію майбутнього Краматорська долучено до Ізюмського повіту Слобідсько-Української (згодом перейменовано в Харківську) губернії.
У другій половині XVIII століття територія, яку нині посідає місто, масово заселяють козаки Слобідського війська.
У різні часи поселення мало різні назви; теперішню пов'язують зі сполукою «кром» (укріплення) та «торський» (від однойменної річки) за часу існування рубіжної лінії.
У складі Російської імперії Місто розвинулося від селища при маленькій залізничній станції, побудованій у 1868 році, до сучасного досить великого міста обласного значення, промислового центру й транспортного вузла.
Наприкінці 1860-х на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торець з'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої засноване селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торці, згодом поступово назва змінилась на Краматорськ.
Українська революція Після того як стало відомо про повалення царського режиму, у Краматорську 2 березня було створено Громадський комітет — видним його діячем був кадет доктор Демулін. За підтримки меншовиків та есерів Демулін виступив у тимчасовому комітеті проти роззброєння поліції, як заходу, здатного призвести до суспільних безладів, та пропонував щонайбільше роззброїти «поганих» поліцейських, а «хороших» — залишити на місцях. Крім того, він виступав проти організації радОстрогорский М. (ред.) Борьба за Октябрь на Артемовщине, с. 72.
Повідь (розлив річки Торець), що спіткала Краматорськ навесні 1917 року, не дала організаційному комітету можливості провести вибори до Ради робітничих депутатів, Раду було обрано лише 21 березня (за старим стилем). Краматорськ був звільнений підрозділами Армії УНР у квітні 1918 року.
З квітня по грудень 1918 року Краматорськ перебував під владою Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Після антигетьманського повстання Краматорськ ненадовго перейшов під владу Директорії УНР.
Через поразку УНР в радянсько-українській війні, Краматорськ, як і інші населені пункти Донбасу, опинився під радянською владою.
Радянський період З 1926 року — селище міського типу, 1932 року отримав статус міста обласного підпорядкування у складі новоствореної Донецької області.
27 жовтня 1941 року місто було тимчасово окуповане німецькими військамиСправочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945»/М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
З 5 по 27 лютого 1943 року місто перебувало під контролем радянських військ, остаточно відвойоване ними 6 вересня 1943 — військами Південно-Західного фронту в ході Донбаської операції. До серпня 1946 року 1-м секретарем міського комітету КП(б)У працював Потанін Дмитро Миколайович, у серпні 1946 року 1-м секретарем Краматорського міського комітету КП(б)У призначили Кузнецова Івана Софроновича.
У повоєнні часи в місті було збудовані завод лиття та поковки, електроламповий завод «Альфа» (1969), комбінат панельного домобудівництва (1972), відкрита тролейбусна система (1971). На горі Карачун збудовано ретрансляторну вежу. Двічі — у 1964 і 1985 роках місто зазнавало поводі.
Пізнавально, що на початку 1970 років, через важкий криміногенний стан, у Краматорську діяла комендантська година. По школах перед канікулами ходили дільничні міліціонери та завучі з роз'ясненнями про те, що школярам заборонено ходити вулицями після 21-ї години, а вдень — гуртами понад двоє осіб. Надвечір вулицями роз'їжджали, окрім міліціонерських УАЗ-469 («бобиків»), важкі мотоцикли з люлькою, у якій сиділа вівчарка, попереду було закріплено прожектор, який міг обертатися, а на сидіннях знаходилися два міліціонери.
У піонерських таборах, наприклад від СКМЗ, діти постійно танцювали під баян єврейський танець «сім-сорок» та грецький «сиртакі» — так відбувалося інтернаціональне виховання.
За радянські часи гостям міста екскурсоводи обов'язково повідомляли, що Краматорськ — місто п'яти світанків на день. Це було пов'язано з тим, що з доменних печей металургійного заводу, кілька разів на добу, вивозили та виливали на відвали (на які краматорчани казали «шлакові гори») рідкий розжарений шлак, що у темну пору виглядало як червонувата заграва, схожа на світанок над містом, коли зненацька ставало майже світло на декілька хвилин.
У Незалежній Україні
З 1991 року — місто у складі незалежної України. У 1997 році почалася ретрансляція програм FM радіо «Європа Плюс Донбас», а з 1998 року розпочала мовлення перша недержавна радіостанція «Радіо Біт».