Ізобі́льне (до 1945 року Тама́к; ) — село Білогірського району Автономної Республіки Крим, центр Ізобільненської сільської ради.

Населення — 1408 осіб за переписом 2001 року. День села — перша неділя листопада.

Географія Ізобільне — село на північному сході району, у степовому Криму, на правому березі річки Салгир недалеко від гирла, висота над рівнем моря — 6 м. Сусідні села: Омелянівка за 1 км на південь, Заливне за 5 км на захід та Лугове зі Степанівкою — за 5,5 км на північний захід. Відстань від райцентру становить 63 кілометри по прямій. Відстань до колишнього райцентру — близько 23 кілометрів, там же найближча залізнична станція — Нижньогірська (на лінії Джанкой — Феодосія).

Історія Вперше в історичних документах назва «Тамак» зустрічається в «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року.

Також зустрічається назва Шатилівка, за прізвищем російського дворянина Шатилова, який володів селом. Він переселив сюди зі своїх пензенських та тульських маєтків сотні кріпаків, а також відкрив Шатилівський цегельний завод. У маєтку Шатилова площею 18 000 десятин велося велике господарство, зокрема поливне землеробство.

Пізніше у склад села увійшли сусідні села Буюк-Мін та Кучук-Мін.

Наприкінці XIX століття з місцевої цегли німецькими колоністами був побудований так званий «Шатилівський» амбар. На початку XX століття згадується економія Д. Я. Діка (кримського німця-меноніта).

Після встановлення радянської окупації в Криму та адміністративних реформ 1921—1923 років село увійшло до складу Феодосійського повіту. Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в радгоспі Томак, Омелянівської сільради Феодосійського району, числилося 100 дворів, всі неселянські, населення становило 237 осіб, з них 191 росіянин, 32 українці, 5 естонців, 3 німці, 3 греки, 1 білорус, 1 латиш, 1 записаний у графі «інші», діяла російська школа І ступеня (п'ятирічка). З 1930 року село належало до Сейтлерського (нині Низньогірського) району.

У вересні 1944 року до села почали привозити перших переселенців із Тамбовської області РРФСР, а на початку 1950-х років — другу хвилю переселенців із різних областей України. У 1945 році Тамак був перейменований на Ізобільне, а совгосп «Тамак» у «Примор'я».

З лютого 2014 року окуповане Росією. З 2023 року у складі Білогірського району.

Населення

1864 рік — 135 осіб; 1926 рік — 167 осіб; 1939 рік — 859 осіб; 1989 рік — 2036 осіб.

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року населення території, підпорядкованій селу становило 1 408 осіб.

У 2007 році в селі було 340 дворів і мешкало 1217 осібСЕЛО ИЗОБИЛЬНОЕ.

У 2000—2007 роках чисельність населення села зменшилась за рахунок міграції та природного зменшення.

За даними сільради на 2009 рік, село займало площу 171,9 гектара на якій у 340 дворах проживало понад 1,2 тисячі осіб.

Соціальна сфера У селі діють: Ізобільненська загальноосвітня школа I—III ступенів на 680 учнівШколы Нижнегорского района; Будинок культури; Дитячий садок; Фельдшерсько-акушерський пункт; Відділення зв'язку.

Визначні пам'ятки Поміщицькі будівлі, побудовані у 1872 році; Пам'ятник воїнам-односельчанам, що загинули в роки Другої світової війни; Вчителю Романенко, розстріляного в селі окупантами.

Примітки

Джерела та посилання Облікова картка на сайті ВРУ Ізобільне на сайті who-is-who.ua Нижньогірський район. Карта: старі та нові назви