Неоекспресіоні́зм — напрямок у сучасному мистецтві, що виник у європейських країнах в кінці 1970-их років як реакція на концептуальне і мінімалістське мистецтво, як прояв постмодернізму. Неоекспресіоністи повернули в мистецтво образність,фігуративність, живу і емоційну манеру, нерідко сповнену нервової напруги, яскраві та насичені кольори. Продовжує основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення, напругу емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини. Незрідка ототожнюється з трансавангардом, Новою хвилею. Леся Смирна. Століття нонконформізму українському візуальному мистецтві // К.: «Фенікс», 2017, ст.454. ISBN 978-966-131-499-2
Неоекспресіоністи Френк Ауербах Георг Базеліц Жан-Мішель Баскія Вудон Баклицький Олег Голосій Олена Голуб Йорг Іммендорф Ансельм Кіфер Маркус Люперц Лариса Піша Олександра Прахова Василь Рябченко Микола Трегуб Джуліан Шнабель
Див. також
Експресіонізм у кіно Експресіонізм у музиці Експресіонізм (головні представники)
Примітки
Література
Вишеславський Г., Сидор-Гібелинда О. Термінологія сучасного мистецтва.// Paris-Kyiv, Terra Incognita,2010, — С.264-371. ISBN 978-966-96839-2-2