Ли́сянський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області. Районний центр — містечко Лисянка. Площа району становила 755 км² (3,57 % від площі області).
Лисянщина займала помітне місце в історії України, адже тут провів свою молодість Тарас Шевченко, Лисянку вважають однією з батьківщин гетьмана Богдана Хмельницького, тут проходили запеклі бої Корсунь-Шевченківської битви. Географія Межував на півночі зі Ставищенським, Таращанським та Богуславським районами Київської області, на сході з Корсунь-Шевченківським, на південному сході та півдні зі Звенигородським, на південному заході з Маньківським, на заході із Жашківським районами Черкаської області.
Район розташовувався на Придніпровській височині Східноєвропейської рівнини, в басейні Гнилого Тікича.
Крайні точки: — північна; — південна; — західна; — східна.
Природа
Геологія Тектонічною структурою Лисянського району є Український кристалічний щит з виходами кристалічних порід на поверхню. Кристалічний фундамент (базальти, граніти, гнейси, сланці та кварцити) має потужність приблизно 45 км. Зверху він перекритий осадовим чохлом (пісок, глина, вапняк) потужністю 250 м.
В архейську еру на території району височіли складчасті гори висотою до 4000 м; у протерозойську еру гори зруйнувались, але утворився глибинний розлом у земній корі по лінії Петрівська Гута-Журжинці-Лисянка-Смільчинці. В палеозойську еру гори остаточно зруйнувались. Пізніше територія району зазнавала підняттів (кембрій та ордовик) та опускань (девон та силур), але залишалась островом посеред моря Тетіс. На початку кайнозою Лисянщину вкривало море, що відступило в кінці палеогенового періоду, залишивши після себе відклади вапняку, білого піску, бентонітових та палигорськітових глин. Неогеновий період відзначився чергуванням 4 льодовикових та міжльодовикових епох. Межа найбільшого Дніпровського зледеніння проходила лівим берегом річки Гнилий Тікич, а подекуди льодовик перетнув річку та досяг території по лінії Ріпки-Лисянка-Журжинці. Останній льодовиковий період відступив 12 000 років тому, залишивши після себе відклади коричневих глин, суглинків, піску та лесів.
Рельєф Рельєф широко-хвилястий з відносною висотою 112 м, є результатом діяльності як внутрішніх сил Землі (магматизму, рухів кори), так і зовнішніх сил — вивітрювання, гравітації, дії текучих вод, льодовиків, живих організмів, господарської діяльності людини. Значна розчленованість рельєфу зумовлена складом гірських порід території — тонкодисперсні льодовикові, водно-льодовикові та лесові відклади, що легко піддаються водній та вітровій ерозії. Характерними формами рельєфу є річкові долини з руслами, старицями, заплавами, терасами та порогами, широкохвилясті пагорби, на схилах яких зустрічаються ритвини, вимоїни, яри, балки, зсуви та поди. Рукотворними формами рельєфу є кар'єри (наприклад, Дашуківський), терикони, тераси, греблі, кургани, вали (Бурти, Змієві Вали). На формування рельєфу вплинули також і біогенні чинники: нори, купини, кротовини, мурашники тощо.
Абсолютні відмітки над рівнем моря: найнижча — 135 м () найвища — 247 м ()
Ґрунти Серед сотень генетичних типів та видів ґрунтів Лисянського району найпоширенішими є чорноземи типові та реградовані, темно-сірі лісові, сірі та ясно-сірі опідзолені, лучні, чорноземно-лучні болотні та чорноземно-болотні ґрунти. На відміну від інших природних ресурсів та засобів виробництва, за правильного процесу використання, ґрунт не тільки не деградує, а й поліпшує основну свою якість — родючість. Проте, близько третини ґрунтів Лисянщини є реградованими. Боротьбу з ерозією проводять вилученням з рільництва силових земель та їх заліснення.
Внутрішні води Територія Лисянського району належить до басейнів трьох річок — Гірського Тікичу (південний захід), Росі (північний схід) та Гнилого Тікичу. Головною водною артерією району є річка Гнилий Тікич басейну Південного Бугу. Він протікає з півночі на південний схід, утворюючи численні меандри. Найбільшими притоками в межах району є річки Боярка, Свинотопка та Гончариха.
Басейн Гнилого Тікичу Безіменна (права) Чайки (ліва) Попівка (права) Соломійка (ліва) Боярка (ліва) Калинівка (ліва) Риштаки (права) Свинотопка (права) Гончариха (права) Фоска (Жаб'янка) (права) Лиска (ліва) Зубря (ліва) Басейн Гірського Тікичу Срібна (ліва притока Гірського Тікичу) Пожиточна (ліва) Рубанка (ліва) Басейн Росі Котова (права притока Хороброї, правої притоки Росі)
У районі збудовано 186 ставків, загальна їхня площа водного дзеркала становить 1525 га. Найбільшими такими водоймами є Случівський став на річці Пожиточна (басейн Гірського Тікичу) та Лисянський став перед Лисянською ГЕС.
Клімат Клімат Лисянського району помірно континентальний. Літо тепле, дещо посушливе, зима м'яка з частими відлигами. Пересічна річна температура становить +7,7 °C. Найтепліший місяць — липень, з пересічною температурою +20,8 °C, найхолодніший — січень, з пересічною температурою −5,8 °C. Щорічна кількість опадів сягає 450—510 мм.
Кут падіння сонячних променів, що є головним кліматотворчим чинником, змінюється від 17° взимку до 63° влітку. Сумарна сонячна радіація становить 445 Мдж/м² за рік.
В районі переважають західні вітри — повітряні маси з Атлантичного океану (40 % днів в рік), що пов'язано з циклонічною діяльністю приблизно 45 днів на рік. Східна циркуляція повітря (34 % днів) пов'язана з антициклонами (приблизно 35 днів). 26 % днів року панують арктичні повітряні маси.
Таблиця клімату Лисянського району: +МісяцьПересічна t, °CМінімальна t, °CМаксимальна t, °CОпади, ммВологість повітря, %Переважаючий вітер Січень −5,8 −31,9 +10,6 27 85 - Лютий −5,3 −32,9 +10,0 25 85 Пд.-Сх. Березень −0,1 −11,0 +20,9 27 75 Пн.-Зх. Квітень +7,1 −1,2 +24,9 39 58 Пн.-Зх. Травень +14,3 +1,0 +28,1 60 51 Пн.-Зх. Червень +18,3 +2,4 +32,6 74 56 Пн.-Зх. Липень +20,8 +3,2 +36,8 68 55 Пд.-Сх., Пд., Зх. Серпень +19,5 +2,4 +32,4 53 51 Пд.-Сх. Вересень +14,4 −3,8 +35,1 39 54 Пд.-Сх. Жовтень +8,5 −18,8 +30,9 36 66 Пн.-Зх. Листопад +1,5 −22,4 +15,2 31 80 Пн.-Зх., Зх. Грудень −3,5 −32,9 +13,3 29 87 Пн.-Зх., Зх. За рік +7,7 -32,9 +36,8 508 67 Пн.-Зх.+
Фізико-географічне районування
Район розташований на Придніпровській височині Східно-Європейської рівнини, у басейні середньої течії річки Гнилий Тікич в межах Східноєвропейської фізико-географічної країни лісостепової природної зони Дністровсько-Дніпровської височинної фізико-географічної провінції.
Північна частина Лисянщини, що в антропогенному періоді (останні 2 млн років) зазнала прямого впливу Дніпровського зледеніння (180 тис. років тому) по лінії Ріпки-Журжинці, належить до Північнопридніпровської височинної області (I), а південна Лисянщина — до Центральнопридніпровської височинної області (II).
Остання поділяється на 2 фізико-географічних райони: Притікицький (правобережний; b), в басейні Гірського та Гнилого Тікича Тясмино-Вільшанський (лівобережний; a), в басейні Тясмину та Вільшанки
Ландшафтний поділ
81 % території району перетворено на сільськогосподарські угіддя. Для решти земель характерні такі ландшафти: заплавні рівнини, лучні та лучно-болотні заплави та плавні, терасові луки хвилясті лесові рівнини з чорноземами глибокими хвилясті лесові рівнини з сірими лісовими та темно-сірими опідзоленими ґрунтами лучно-степові височини розчленовані дубові та грабові ліси (грабові діброви) хвойні ліси
Природно-заповідні території +№ЗаказникПлоща, гаРозташування 1 Боярський 3,1 Боярка 2 Босівський 22,6 Босівка 3 Бужанський 8,2 Бужанка 4 Виноградський 3,0 Виноград 5 Вотилівський 26,0 Вотилівка 6 Мар'янівський 7,0 Мар'янівка 7 Кам'янобрідський 12,0 Кам'яний Брід 8 Лисянський 12,0 Лисянка 9 Площівський 1,0 Почапинці 10 Почапинський 3,9 Почапинці 11 Ріпківський 4,7 Ріпки 12 Семенівський 27,3 Семенівка 13 Шестеринський 4,3 Шестеринці 14 Чаплинський 6,9 Чаплинка 15 Хижинський 4,3 Хижинці 16 Яблунівський 3,2 Яблунівка 17 Будищанський 2,5 Будище+
Серед природно-заповідних об'єктів в Лисянському районі виділяють заказники місцевого значення (16 гідрологічних та 1 ентомологічний), 2 гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення, парк — комплексна пам'ятка садово-паркового мистецтва, комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення та цінна гідрологічна природна територія, що охороняється з метою віднесення її до природно-заповідного фонду.
Серед пам'яток природи місцевого значення (загальна площа 0,7 га): Калиновий Кущ — село Хижинці Громова Вода — село Писарівка
Парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва — Рубаний міст в однойменному селі (площа 4,8 га), пам'ятка природи загальнодержавного значення — Козацькі Вали в селі Хижинці (площа 8 га) та Карлсбад в Лисянці (цінна гідрологічна природна територія, що охороняється з метою віднесення її до природно-заповідного фонду області).
Історія
В X столітті територія району належала до Київського князівства, з 1471 року — до Київського воєводства Великого Литовського князівства. З 1569 року край належить до Київського воєводства Речі Посполитої. З 1648 року Боярська та Кам'янобрідська сотні належали до Білоцерківського полку, Лисянський полк включав сотні: Вільшанську, Ситниківську, Сахнівську, Мліївську, Городищенську, а в період ліквідації полку — сотні Лисянки (Гавриленкова, Демкова та Лисянська) входили до складу Корсунської полку. З 1797 року Лисянська, Боярська, Виноградська та Журжинецька волості входили до Звенигородського повіту Київської губернії, села Чаплинка, Шушківка, Петрівка-Попівка та Тетянівка — до Таращанського повіту.
У 1923 році відповідно до постанови ВУ ЦВК було утворено Лисянський район в складі Київської області, до якого увійшли містечко Лисянка та 38 сіл, об'єднаних у 27 сільських та 1 селищну ради. З 1954 року район став складовою новоутвореної Черкаської області. В 1963 році у зв'язку з укрупненням районів, Лисянський був розформований. Але 1 січня 1965 року знову відновлений в колишніх межах.
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Чижівську сільраду Лисянського району до складу Звенигородського району.
За період радянської влади низка населених пунктів Лисянщини зникли — села Тетянівка та Буда-Журжинська, — або ж об'єднані з іншими поселеннями. Так 12 липня 1958 року село Брідок було приєднано до складу села Порадівка, село Харченків — до села Боярка, село Червона Зірка — до села Розкошівка, село Франківка — до села Кам'яний Брід.
25 червня 1965 року село Порадівка було приєднано до села Боярка, 3 липня 1970 року село Жовтень (Монастирок) — до містечка Лисянка. Окрім того низка населених пунктів відійшли до сусідніх районів — села Павлівка та Тинівка увійшли до складу Жашківського району.
Політика 25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Лисянського району було створено 39 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 70,65 % (проголосували 13 885 із 19 654 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 48,71 % (6 764 виборців); Юлія Тимошенко — 18,30 % (2 541 виборців), Олег Ляшко — 12,86 % (1 786 виборців), Анатолій Гриценко — 11,07 % (1 537 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,86 %.
Населення
Чисельність Населення району становить 24 795 особи (станом на 1 вересня 2011 року), в тому числі сільського — 16 589, а міського — 8 206. Динаміка чисельності району за останні роки від'ємна. Якщо в 1989 році населення району становило 32 603 особи, то в 2001 році воно знизилось до 29 100 осіб, за переписом 2005 року склало всього 27 362 особи, а в 2010 році становило 25 027
Щільність Щільність населення району становить 36,7 чол/км², що свідчить про малу заселеність краю. Для порівняння щільність області — 69 чол/км², України — 79 чол/км². Населені пункти розподілені територією району рівномірно, найбільше скупчення спостерігається в долині річки Гнилий Тікич та на південному сході.
Національний склад