Корюкі́вський райо́н — колишній район України на півночі Чернігівської області України з адміністративним центром у місті Корюківка, який існував протягом 1923—2020 років і був ліквідований під час Адміністративно-територіальної реформи в Україні.

Загальні відомості Корюківський район розташовувався на півночі Чернігівської області. Межував з Семенівським, Новгород-Сіверським, Сосницьким, Менським, Сновським районами Чернігівщини та Брянською областю Російської Федерації. Площа району становила 1,4 тис. км², населення 32,4 тис. осіб. Адміністративно—територіальний устрій був такий: 79 населених пунктів, підпорядкованих міській, селищній та 20 сільським радам.

Історія Гетьманська Україна в другій половині XVII ст. знаходилася під протекторатом Москви. В той час, за адміністративним поділом Корюківка належала до Киселівської сотні Чернігівського полку. Леонтій Полуботок з 1689 року заволодів Корюківщиною. У 1706 році новим хазяїном села став Іван Мазепа, а після укладення ним союзу з Швецією 1708 року, Петро І віддав Корюківку у вічне володіння полковнику Павлу Полуботку. З другої половини XVII ст. постійно посилювалося соціально-економічне гноблення селянства.

У 1858 році іноземний підприємець Карл Раух побудував на східній околиці села цукровий завод, де працювало 350 осіб (майже все доросле населення). Робітники працювали весь сезон (3-5 місяців) без вихідних по 12 годин на добу. Виснажені фізично, цукровики часто хворіли, а за кожен день хвороби вираховувався дводенний заробіток.

Не поліпшилося економічне становище селян Корюківки і після відміни кріпацтва у 1861 році. У 1866 році в Корюківці було 156 дворів, 1572 жителя.

Попри те, що тут здавна поширювалися різні ремесла, у селі нараховувалося лише 4 дрібні кузні та 2 столярні майстерні. Проте швидкими темпами зростав цукровий завод. У 1871 році на ньому вже працювало 600 робітників. Через п'ять років був збудований рафінадний завод, 1892 року — цегельний. Цукрова продукція Корюківки за високу якість одержала золоті медалі на Всеросійській виставці в Москві (1882 р.), а 1900 року — на всесвітній у Парижі.

У 1882 році в Корюківці зведена дерев'яна Вознесенська церква. 1884 року побудована залізниця. У 1880 р. відкрито однокласне училище, 1886 р. — церковнопарафіяльну школу, 1896 р. — земську школу. 1904 р. збудована лікарня.

Проте складні умови життя і праці, низькі заробітки спричиняли повстання на заводах.

У 1917-1920 роках у Сосницькому повіті кілька разів змінювалась владу. Остаточну влади отримали більшовики, які окупували район до 1941 року.

Історія району Корюківський район заснований у 1923 році з волостей Корюківської і Олександрівської, як складова Сновської округи Чернігівської губернії.Згідно постанови ВЦВК № 314. Про адміністративно-територіяльний поділ ЧЕРНИГІВЩИНИ від 7 березня 1923 р. Вже в 1923 році Корюківка має статус селища, а в 1958 році — міста.

Після скасування Сновської округиhttps://shron2.chtyvo.org.ua/Nevidomyi_Avtor/Administratsiino-terytorialnyi_podil_USRR_pry_3-kh_stupnevii_systemi_vriaduvannia_1925.pdf? та Чернігівської губернії у 1925 році, район перебував у складі Конотопської округи до її ліквідації у 1930 році. Станом на 1925 рік населення району складало 30335 осіб, площа району - 458,5 км².

З утворенням областей, постановою ВУЦВК УСРР від 9 лютого 1932 року район включено до складу Київської області.

!5 жовтня 1932 року район увійшов до складу новоствореної Чернігівської області. 17 лютого 1935 року Козляницьку сільську раду Корюківського району передано до складу Сосницького району, а до складу Холминського району передано Холминську, Олешнянську, Сядринську, Рейментарівську, Козилівську, Чорно-Різьку, Радомську, Камську, Старо-Гутищенську, Білошицько-Слобідську, Перелюбську, Прибинську, Руднянську, Шишківську, Тополівську, Погорільцівську, Лосівську, Рибинську, Жуклянську, Олійниківську сільські ради.

Бойові дії Німецько-радянської війни на території району тривали з 5 вересня 1941 по 19 березня 1943 року. Звідси почав свій шлях Чернігівський партизанський загін, партизанське з'єднання О. Федорова.

У результаті масового вбивства здійсненого в березні 1943 року загонами угорської військової жандармерії в Корюківці було знищено 6700 мирних жителів, спалено 1390 будівель. Корюківська трагедія за кількістю жертв майже в 45 разів перебільшує білоруську Хатинь, в 41 — чехословацьку Лідіце, в 12 — французький Орадур.

30 листопада 1960 року Корюківський район скасовано.Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1960 — № 45 — с. 786.

8 грудня 1966 року район відновлено в складі м. Корюківка, Брецької, Забарівської, Лупасівської, Наумівської, Олександрівської, Охрамієвицької та Тютюнницької сільрад Щорського району; Перелюбської, Прибинської та Шишківської сільрад Семенівського району; Домашлиніської сільради Менського району; Холминської селищної Ради, Жуклянської, Камківської, Козилівської, Олешнянської, Рейментарівської, Рибинської, Савинківської та Сядринської сільрад Сосницького району

Промисловість Корюківщина має промислово—аграрну структуру господарства.

Сьогодні в районі працює 8 промислових підприємств, якими за 4 місяці поточного року вироблено промислової продукції на 108,3 млн грн. Підприємствами району виробляються шпалери, образотворча (поліграфічна) продукція, паркет, масло тваринне, молоко, спирт етиловий, пиломатеріали, лляне волокно, безалкогольні напої, ковбаса, макаронні вироби. Лідером серед промислових підприємств Корюківщини є відкрите акціонерне товариство «Корюківська фабрика технічних паперів», яким за рік виробляється близько 50 млн рулонів шпалер. Більше 80 % продукції паперовиків експортується за межі України.

В агропромисловому комплексі працюють 30 сільськогосподарських формувань та 19 фермерських господарств. В землеробстві переважає вирощування зернових, льону, кормових культур, у тваринництві — м'ясо-молочне скотарство.

Розвивається соціальна сфера району, в якій також є і здобутки, і перспективи, і проблеми. У 2004—2005 навчальному році в районі функціонувало 25 загальноосвітніх закладів, в яких навчалося 4083 учні, працює 442 вчителі. Дитячих дошкільних закладів — 7, у них виховується 469 дітей.

Транспорт Територією Корюківського району проходять п'ять доріг загального користування місцевого значення, всі з яких мають тверде покриття (, , , , ).

Через територію району проходить неелектрифікована залізниця Бахмач—Гомель з відгалуженням до Корюківки. Магістральною залізницею щоденно курсують кілька пасажирських поїздів далекого сполучення та два дизель-поїзда Сновськ—Бахмач. Здійснюється регулярне вантажне сполучення. До електрифікації ділянки Конотоп—Ворожба, дизель-поїзди курсували зі станції Сновськ через Бахмач та Конотоп до Ворожби. Пасажирське сполучення зі станцією Корюківка відсутнє, раніше курсували дизель-поїзди Корюківка—Сновськ.

Соціальна сфера У сфері культурного обслуговування населення в районі діють 25 будинків культури і клубів, 24 бібліотеки, 3 музеї (Корюківський історичний, Холминський бойової слави, Савинківський історико-краєзнавчий).

Медичну допомогу населенню району надають 33 лікувально-профілактичні заклади. Три сільські лікарські амбулаторії працюють на засадах загальної практики — сімейної медицини.

Персоналії Віленський Зіновій — скульптор, лауреат Державної премії СРСР Довгопол В. — учений в галузі чорної металургії, лауреат Державної премії СРСР Ткаченко Валентина — поетеса Савич Іван — поет Розстальний Віталій — народний артист України Корнієвський Олександр — кобзар-лірник, майстер з виготовлення народних музичних інструментів Шут Андрій — кобзар-лірник Летута Панас Захарович (1887 - ?) - український громадський діяч у Маньчжурії, народився на хуторі неподалік с. Охромієвичі

Герої Радянського Союзу Більченко Феодосій Лукич Лучок Михайло Тихонович Стрілець Федір Михайлович Білий Данило Микитович Дудко Федір Михайлович Бардаков Григорій Фокич.

Політика 25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Корюківського району була створена 31 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 61,84 % (проголосували 13 644 із 22 062 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 35,52 % (4 846 виборців); Юлія Тимошенко — 21,84 % (2 980 виборців), Олег Ляшко — 17,37 % (2 370 виборців), Анатолій Гриценко — 11,34 % (1 547 виборців), Сергій Тігіпко — 4,06 % (554 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,10 %.

Заповідні території На території району розташована комплексна пам'ятка природи державного значення урочище Гулине.

Примітки

Посилання Сторінка на сайті ОДА Сторінка на сайті Облради