Воробйо́ве (до 1945 року — Кудайгу́л; ) — село Євпаторійського району Автономної Республіки Крим. Центр Воробйовської сільської ради.
Опис Село розташоване на заході Кримського півострова. Відстань до райцентру Євпаторії (де знаходиться найближча залізнична станція) — 20 км. Висота центру села над рівнем моря — 59 м. Через населений пункт проходить автошлях регіонального значення Т 0108 (Чорноморське — Євпаторія).
За даними 2009 року, село займало площу 66 гектарів, на якій у 403 дворах проживало 1108 жителів. Село має автобусне сполучення з Євпаторією та навколишніми населеними пунктами.
Соціальна інфраструктура включає загальноосвітню школу з інтернатом, будинок культури на 400 місць, бібліотеку, лікарську амбулаторію та дитячий садок «Воробушок». До 1991 року в селі розташовувалася центральна садиба колгоспу «Росія», спеціалізацією якого були тваринництво та виноградарство.
У селі також діє Ольгинська церква, облаштована на початку 2010-х років у приміщенні колишнього магазину. За 1 км на північ розташована ділянка .
Назва Історична назва села Кудайгул є родовою назвою.Бушаков В. А. Лексичний склад історичної топонімії Криму / B. А. Бушаков. — К., 2003. — 226 с. Сучасна назва Воробйове на честь батальйонного комісара М. В. Воробйова (1905-1944 ), секретаря Євпаторійського міськкому ВКП(б).
У 2023 році у проєкті Постанови Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів Автономної Республіки Крим» селу запропоновано повернути назву Кудайгул.
Населення Згідно з переписом 2001 року, розподіл населення за рідною мовою був таким:
російська — 54,01 %; українська — 23,66 %; кримськотатарська — 19,56 %.
Історія У період Кримського ханства село належало до Байнакського кадилику Козловського каймаканства. Перша документальна згадка про поселення Харалкул (пізніше — Кудайгул) зафіксована у Камеральному описі Криму 1784 року.
Після анексії Криму Російською імперією у 1783 році село увійшло до складу Євпаторійського повіту Таврійської області, а згодом — Акмечетського повіту Новоросійської губернії. У 1802 році Кудайгул став центром однойменної волості. За відомостями 1806 року в селі налічувалося 35 дворів, де проживало 178 кримських татар та 11 ромів. На мапі 1817 року зафіксовано 30 дворів, а до 1836 року їх кількість скоротилася до 19. Через масову еміграцію кримських татар до Османської імперії через політику російської адміністрації поселення занепало, і на мапі 1842 року воно вже було позначене як «мале» (менше 5 дворів).
У 1860-х роках, після проведення земської реформи, Кудайгул згадується як приватне російське поселення при колодцах, де в 4 дворах проживало 19 жителів. Обстеження 1867 року професора А. Н. Козловського підтвердили наявність у колодязях глибиною 20–25 сажнів (42–53 метри) якісної прісної води. У 1887 році кількість жителів зросла до 85 осіб у 12 дворах. З 1888 року землю площею 3090 десятин почали орендувати кримські німці-лютерани та католики (селище також називали Кудайгул-Данахозовка). На 1915 рік у селі існували дві економії «Кадайгул»: братів Абрама та Іллі Танагоз (53 приписаних та 55 сторонніх жителів) та Шишмана Бераха Мойсейовича (32 приписаних та 79 сторонніх жителів).
Після встановлення радянської окупації Криму у 1921 році село увійшло до Євпаторійського району. За переписом 1926 року в селі Кудайгул I Болек-Аджинської сільради налічувалося 28 дворів та 153 жителі, серед яких було 117 німців, 31 росіянин та 5 українців. 18 серпня 1941 року, під час Другої світової війни, радянська адміністрація депортувала німців Криму до Сибіру та Казахстану. У воєнний період на фронтах воювали 34 жителі, 15 з яких загинули (у 1967 році в центрі села їм було встановлено пам'ятний знак у вигляді обеліска).
Після вигнання нацистів та депортації кримськотатарського народу, у вересні 1944 року до району прибули 150 родин переселенців із Київської та Кам'янець-Подільської областей, а в 1950-х роках відбулася друга хвиля заселення з інших регіонів України. Указом від 21 серпня 1945 року село Кудайгул перейменували на Воробйове на честь загиблого батальйонного комісара М. В. Воробйова.
У 1965 році село включили до Сакського району.
З лютого 2014 року окуповане Росією. З 2023 року у складі Євпаторійського району.
Примітки