Хань Сун (, 28 серпня 1965) — китайський журналіст агенції новин Сіньхуа, відомий письменник-фантаст, багаторазовий лауреат премій «Галактика» та «Туманність».
Життя Хань Сун народився 28 серпня 1965 року в Чунціні, Китайська Народна Республіка.
1984 —1991 рр. він навчався в Уханьському університеті. 1988 року отримав ступінь бакалавра з англійської мови, 1991 року закінчив факультет журналістики. Має ступінь магістра права.
Хань Сун працював репортером в державній центральній інформаційній агенції Сіньхуа, заступником головного редактора та виконавчим редактором шанхайського журналу «Східний світогляд» (). Обіймав посади редактора зовнішньополітичного відділення та заступника директора китайського бюро агенції Сіньхуа. Член Комуністичної партії Китаю.
Він багато пише про нові події в галузі науки і культури, успіхи соціального розвитку. Деякі з його публікацій виходять окремими виданнями, наприклад, «Клони» (, 1997) про успіхи клонування.
Творчість Першою публікацією Ханя стало оповідання «Перший епізод» про китайського космонавта на Місяці, що було опубліковано в китайському часописі «Світ наукової фантастики» 1985 року.
1991 року у тайваньському журналі «Міраж» () вийшло його оповідання «Надгробки Всесвіту» (), в КНР ця збірка була під забороною протягом десяти років, оскільки вважалася занадто песимістичною. Забороненим лишається опубліковане в мережі оповідання «Моя батьківщина не мріє» () Хань Сун. 我的祖国不做梦 (Моя батьківщина не мріє), в якому авторитарна держава контролює своїх громадян за допомогою наркотичних препаратів і покращує їхню працю введенням до лунатичного стану.
1999 року він опублікував публіцистичну збірку «Маніфест уяви» (), в якій критикував деспотизм, що не дозволяє людям вільно володіти своєю уявою.
Хань Сун відомий своєю антиамериканською позицією. 2000 року він видав роман «Подорож на Захід 2066 року» (, в якому зображений занепад і ізоляція Сполучених Штатів, тоді як Китай відіграє в світі панівну роль. За рік до трагедії 11 вересня Хань Сун описав руйнацію веж-близнюків Всесвітнього торгового центру внаслідок терористичних дій. 2011 року роман перевидано під назвою «Марс сяє над Америкою» (), що пародує назву роману Едгара Сноу «Червона зірка над Китаєм».
Хань Сун з 2001 року є членом Спілки письменників Китаю та Асоціації китайських письменників-фантастів.
Значна увага у творчості Хань Суна приділяється апокаліптичним наслідкам діяльності людства. Так, в романі «Червоний океан» (, 2004)" йдеться про світ, в якому внаслідок ядерної війни і екологічної катастрофи відбуваються такі кліматичні зміни, що генетично модифіковані люди змушені переселитися на океанське дно.
2010 року Хань Сун привернув увагу китайської науково-фантастичної спільноти своїм знаменитим романом «Метро» (), що складається з п'яти сюжетно пов'язаних повістей про пекінський метрополітен. У творі, де група китайських дослідників, чиї предки покинули Сонячну систему, повертається на Землю і вивчає китайську історію і культуру в тунелях підземки, метафорично зображені модернізаційні перегони Китаю, неконтрольований рух в майбутнє. Сам Хань Сун є прихильником особливого китайського шляху і не підтримує західноорієнтований напрямок розвитку країни. Як пише China Daily, Хан відчуває себе «вірним націоналістом в серці», але критично ставиться до бажання Китаю вестернізувати якнайшвидше, вважає «швидкий розвиток невідповідним основним азійським цінностям» і побоюється, що «прийняття китайцями чужорідної науки, технології та модернізації перетворить їх в монстрів».
2016 року вийшла збірка оповідань Хань Суна «Перероблена цегла» (), присвячена реконструкції районів, що постраждали від землетрусу у 2008 році у Сичуані.
31 травня 2018 року відбулась Друга церемонія нагородження китайською літературною премією Цзіндун () на якій Хань Сун виграв премію в категорії «Наукова фантастика» за роман «Екзорцизм» (, 2017).
19-20 травня 2018 року під час Першого Азійсько-Тихоокеанського науково-фантастичного конвенту в Пекіні Хань Сун отримав премію «Гравітація» за найкращий роман «Екзорцизм», а також розділив з Чжоу Вень премію за найкраще оповідання «Увертюра до Свята весни»
Нагороди і визнання
1989 Премія «Галактика» (відмінна робота) «Закон неба» () 1995 Премія «Галактика» (друга премія) «Перетин без відповіді» () 2002 Премія «Галактика» (вибір читачів) «Вода під небом» () 2005 Премія «Галактика» (вибір читачів) «В раю метро немає» () 2009 Премія «Галактика» (вибір читачів) «Вілла «Зелений Берег» () 2010 Премія «Туманність» найкращому письменнику 2011 Премія «Туманність» за найкраще оповідання «Перероблена цегла» () 2013 Премія «Галактика» за найкраще оповідання «Вік старості» () 2014 Премія «Галактика» за найкращу науково-фантастичну книгу «Надгробки Всесвіту» () 2017 Премія «Туманність» за найкращий роман «Екзорцизм» (, 2017) 2018 Премія «Гравітація» за найкращий роман «Екзорцизм» 2018 Премія «Гравітація» за найкраще оповідання «Увертюра до Свята весни» (, 2017) 2018 Літературна премія Цзіндун в категорії «Наукова фантастика» за роман «Екзорцизм»
Вибрана бібліографія
Романи 2000 «Марс сяє над Америкою: Подорож на Захід 2066» () 2004 «Червоний океан» () 2010 «Метро» () 2010 «Соліст» () 2012 «Швидкісна залізниця» () Трилогія «Лікарня»: 2016 «Лікарня» () 2017 «Екзорцизм» ()
Оповідання та повісті 1991 «Надгробки Всесвіту» () 1998 «Дві маленькі пташки» () 2002 «Колесо Самсари» () 2001 «Водні люди» () 2003 «Моя батьківщина не мріє» () 2003 «Велика стіна» () 2003 «Аварія в метро» () 2005 «Пасажири та Творці» () 2010 «Перероблена цегла» () 2011 «Вся вода у світі» () 2011 «Земля пласка» () 2012 «Вік старості» () 2013 «Фундаментальна природа Всесвіту» () 2015 «Перевірка безпеки» () 2016 «Селінджер і корейці» () 2017 «Увертюра до Свята весни» ()
Примітки
Посилання