Набій .44-40 Winchester, також відомий як .44 Winchester, .44 WCF (Winchester Center Fire — Вінчестер центрального запалення) та .44 Largo (в іспаномовних країнах) представлений в 1873 компанією Winchester Repeating Arms Company. Це був перший металевий набій центрального запалення розроблений Вінчестером і став стандартним унітарним набоєм нової гвинтівки Winchester Model 1873.«The 44-40 (44WCF) for beginners (like me) » Leverguns Web site.«The .44-40 Winchester » Guns and Ammo Magazine Web site. Незабаром новий набій став популярним як для гвинтівок, так і для ручної зброї, настільки, що гвинтівка Winchester Model 1873 стала відома як «The gun that won the West.» (Гвинтівка яка підкорила Захід)
Історія Після випуску нового набою Вінчестера, багато збройних компаній переробили свою зброю під новий набій. Ремінгтон та Марлін випустили власні гвинтівки та пістолети під цей набій, Кольт представив альтернативний варіант власного револьвера Single Action Army під назвою Colt Frontier Six-Shooter, а Smith & Wesson почали випускати свій Smith & Wesson New Model 3 під набій .44-40. Переселенці, правоохоронці та ковбої високо оцінили зручності набоїв одного калібру для гвинтівок та револьверів. Серед правоохоронців та мисливців набої калібру .44-40 стали популярним в США і до тепер з його допомогою вбито найбільшу кількість оленів, окрім .30-30 Winchester.Hawks, C. «Early Metallic Cartridges » Chuck Hawks Web site.«.44-40 Winchester » Reloading Bench Web site.
Спочатку набій продавали як .44 Winchester. Коли Union Metallic Cartridge Co. (U.M.C.) почали продавати власну версію набою, він отримав назву .44-40 (де перша цифра це калібр .44, а друга — це вага заряду чорного пороху в ), оскільки вони не бажали робити безкоштовну рекламу для своїх конкурентів. З часом назва приклеїлася, а після Другої світової Вінчестер почав використовувати позначення .44-40. На пакуванні Вінчестер наносив позначення 44-40 Winchester.
Технічні характеристики Стандартна вага заряду чорного пороху становила 40 гранів (2,6 г), який викидав круглу кулю з пласким носом вагою 200-гранів (13 г) з приблизною швидкістю 1 245 ft/s (379 м/с). В 1875 році каталозі Вінчестера зазначено швидкість 1 300 ft/s (400 м/с). В 1886 U.M.C. також почала пропонувати набій з важчою кулею, 217-гран (14,1 г), зі швидкістю 1 190 ft/s (360 м/с), з зарядом чорного пороху в 40 гранів (2,6 г). Незабаром Вінчестер почав використовувати кулю вагою 217-гранів (14,1 г), але в 1905 U.M.C. перестала випускати важкі набої. В 1895 Вінчестер представив набій з зарядом бездимного пороху DuPont No. 2, а швидкість кулі стала , а в 1896 U.M.C. випустила кулю зі швидкістю . Незабаром обидві компанії випустили свинцеві кулі «вкриті» (тобто свинцевий сердечник частково вкритий міддю) та з суцільною металевою оболонкою. Виходячи з досвіду використання важільних гвинтівок Winchester model 1892 та Marlin 1894, в 1903 Вінчестер почав випуск високопродуктивних набоїв під назвою W.H.V. (Winchester High Velocity), зі швидкістю оболонкової кулі , яка важила при стрільбі зі ствола довжиною , U.M.C. та Peters Cartridge Company незабаром представили свої еквіваленти. В наступні роки було представлено кулі різної ваги та форм, в тому числі 122, 140, 160, 165, 166, 180 та свинцеві, напів-оболонкові та експансивні, в металевих гільзах, холості та рушничні. Загалом вага кулі становила зі швидкістю .
До 1942 найбільш сучасні набої перевершили набої .44-40, але вони почали отримувати популярність в 1950-ті та 1960-ті, коли Кольт почав виробництво револьверів Single Action Army та Frontier.Taffin J. «Taffin Tests The .44-40 Winchester » Sixguns Web site Останнім часом популярність набою .44-40 зросла через популярність стрільби по металевих силуетах та ковбойської стрільби, що надихнуло на появу низькошвидкісних набоїв з кулею вагою , найважчою серед заводських куль.
Див. також
Перелік гвинтівкових набоїв
Примітки