Douglas DC-4E був американським експериментальним авіалайнером, розробленим до початку Другої світової війни. Проєкт не дійшов до стадії серійного виробництва, однак дозволив розробити абсолютно нову і дуже успішну модель — DC-4/C-54. Багато напрацювань з DC-4E були використані в японському бомбардувальнику Nakajima G5N.
Розробка Розробка літака почалася в 1935 р. після замовлення United Air Lines.Pearcy 1995, p. 17. За мету ставилося створення більшого за розмірами і більш складного літака для заміни DC-3 ще до першого польоту самого DC-3.Yenne 1985, p. 122. American Airlines, Eastern Air Lines, PanAm і TWA приєдналися до United та інвестували по 100 тисяч доларів кожна для розробки нового літака. З часом собівартість і складності проєкту зросли, тому PanAm і TWA забрали свої гроші і вирішили вкласти їх в проєкт Boeing 307, який, як передбачалося, буде менш витратним.
Запланована місткість 42 пасажира (13 рядів по два і більше крісел з одним проходом) або 30 в конфігурації зі спальними місцями робили DC-4 (тоді використовувалося це позначення) вдвічі більшим літаком, ніж DC-3, і першим великим авіалайнером з носовою стійкою шасі. Іншими нововведеннями стали допоміжна силова установка, підсилювачі органів управління, електросистема змінного струму та кондиціювання повітря. Для серійного літака так само планувався наддув кабіни. Новий хвіст з трьома низькими кілями дозволяв використовувати наявні ангари і забезпечував достатню площу рулів, щоб здійснювати зліт тільки лише на двох двигунах з одного боку в разі відмови інших двох. Форма крила була схожа на DC-3 і мала стрілоподібну передню кромку і майже пряму задню. Чотири 14-циліндрових радіальних двигуни Pratt & Whitney Twin Hornet були розташовані на крилі зі значним виступом за передню кромку.Francillon 1988, pp. 266—268.
Експлуатація
Прототип NX18100 (с/н 1601) вперше без пригод піднявся в повітря 7 червня 1938 р. з аеродрому в Санта-Моніці під командуванням пілота Карла Кавера. Проте виявлені під час випробувань проблеми затримали отримання сертифіката типу до 5 травня 1939 р. В цьому ж році United Air Lines використовувала літак для експлуатаційних випробувань. 9 червня 1939 під час демонстраційного польоту над містом в Дейтоні (не плутати з Дайтоною) на борту DC-4 перебував Орвілл Райт. Незважаючи на відсутність великих проблем, складні системи виявилися дорогими в обслуговуванні, а експлуатаційні показники виявилися нижче очікуваних, особливо після збільшення пасажиромісткості до 52-х, а злітної маси до 29, т.
Проєкт був закритий, а на заміну йому прийшла менш складна машина. Новий літак отримав найменування DC-4, а ця машина була перейменована в DC-4E («Experimental»). В кінці 1939 р. прототип продали Imperial Japanese Airways, яка в той час закуповувала американські літаки для оцінки і запозичення технологій. Невдовзі після купівлі японська преса заявила про катастрофу літака в Токійській затоці, проте насправді літак вивчався військовими і підприємцями на заводах компанії Nakajima.Westell 1999. pp. 18, 49-50. За допомогою зворотного інжинірингу DC-4E був побудований японський бомбардувальник Nakajima G5N.
Експлуатанти
Imperial Japanese Airways
United Airlines
Технічні характеристики
Див. також Douglas DC-4 Nakajima G5N Boeing 307
Примітки
Посилання
at Aviation Enthusiast Corner «Orville Wright: August 19, 1871-January 30, 1948.» Photo of DC-4E being craned onto a ship for Japan from Flying magazine, December 1939 LIFE magazine photos by Margaret Bourke White of DC-4E over Midtown Manhattan and the Chrysler Building where she lived