Іва́н Григо́рович М'ясоє́дов ( — ) — російський та український художник, майстер живопису й графіки, який репрезентував символізм і модерн, творець поштових марок. Представник російського дворянського роду .Сост. граф Александр Бобринский. Дворянские роды, внесенные в Общий Гербовник Всероссийской Империи: в 2-х т. – СПб, тип. М. М. Стасюлевича, 1890. Авт

Життєпис

Народився 1881 року в Харкові, у родині відомого художника-передвижника Григорія М'ясоєдова і його другої дружини, Ксенії Василівни Іванової, теж художниці. Батько не дозволяв матері проявляти материнські почуття, а сину повідомив, що його мати — це не мати, а всього лише годувальниця. Про те, що вона таки його мати, повідомив сину лише після смерті Ксенії, коли Іванові було 17 років. Це дуже позначилося на взаєминах батька та сина.

З 1884 по 1895 рік — М'ясоєдов відвідував художню школу, організовану в Полтаві батьком. Також навчався в Олександрівському реальному училищі в Полтаві.

У 1885 році батько відірвав сина від матері і віддав його на виховання в родину свого друга — пейзажиста Олександра Кисельова. У квітні 1886 року хлопчика забрали з родини Кисельових.

У 1889 році народилася сестра М'ясоєдова — Олена (померла за два роки). Цього ж року батько придбав садибу в полтавському передмісті Павленках. І знову віддав сина на півроку Кисельовим, після чого — поселив його разом із матір'ю на дачі в Павленках. З батьком М'ясоєдов не спілкувався — займав окремий невеликий флігель подалі від будинку.

З 1896 по 1901 рік успішно навчався в Московському училищі живопису, ліплення й зодчества, брав активну участь в учнівських художніх виставках і, закінчивши училище, здобув звання «некласного художника». Це дало йому можливість, минаючи попередні загальні класи, вступити у 1907 році в батальну майстерню Імператорської Академії мистецтв, яку закінчив в 1909. У це час або трохи пізніше — відвідував майстерню по гравюрі, якою керував відомий гравер професор Василь Мате.

У 1899 році померла мати М'ясоєдова, Ксенія Василівна.

Ще студентом училища захопився силовим спортом, тому навчання в академії поєднував із заняттями в Санкт-Петербурзькому атлетичному товаристві графа Гергія Рібоп'єра. На Всеросійському чемпіонаті з важкої атлетики, проведеному в 1909 році, виграв II приз у середній вагової категорії (виступаючи під псевдонімом Де Красац).

У 1911 році, після смерті батька, повернувся в Полтаву.

У 1912–1913 роках організовував у Полтаві посмертні виставки батькових творів і зібраних ним колекцій, продовжував працювати художником і водночас виступав у цирку як професійний борець і гирьовик. Також виставляв свої нові твори на «весняних» виставках у залах Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Підтримував стосунки з різними художніми колами столиці, займався оформленням низки видань, брав участь у випуску присвяченого спорту петербурзького журналу «Геркулес». Трохи пізніше був ректором одного з київських художніх навчальних закладів.

У 1912 році одружився з італійською танцюристкою й артисткою цирку Мальвіною Вернічи. Подружжя жило в Павленках, де побудувало новий двоповерховий будинок в італійському стилі.З 1926 року в садибі розташовується Полтавська гравіметрична обсерваторія.

Під час громадянської війни виїхав у Крим.

У 1919 році, у Криму, служив художнім кореспондентом в армії Антона Денікіна. Після її розгрому художника ледь не розстріляли червоноармійці.

У 1921 році, через Севастополь, на німецькому кораблі «Вигберт» евакуювався із Криму в Константинополь, звідти — в Трієст, потім — у Баварію й, нарешті, улаштувався в Берліні. Успішно підробляв паперові грошові купюри, зокрема, англійські фунти й американські долари, а його дружина, Мальвіна Вернічи, їх збувала. У 1923 році їх заарештували. М'ясоєдов провів три роки в Моабитській в'язниці.

У 1933 році знову заарештований за фальшивомонетництво. Другий термін — з 1933 по 1934 рік — відбував у німецькому місті Лукау.

Після виходу на волю — разом з дружиною й донькою — поїхав до Риги (Латвія). Звідти, за фальшивими паспортами на ім'я чехословацьких громадян Євгенія і Мальвіни Зотових, родина перебралася в Бельгію.

У 1938 році Зотові-М'ясоєдови поселилася в столиці князівства Ліхтенштейн Вадуці. М'ясоєдов став придворним художником, створював портрети членів місцевого князівського дому й ескізи поштових марок.

У 1946 році Чехословацьке генеральне консульство виявило місцезнаходження проживаючих у Ліхтенштейні з фальшивими паспортами Євгенія й Мальвіни Зотових, про що сповістило уряд країни. Зотових позбавили громадянства.

У 1948 році М'ясоєдов знову потрапив під арешт «за спробу підробки державних кредитних паперів». Ліхтенштейнський суд присудив художнику 2 роки ув'язнення.Щодо цього факту існують різночитання в різних джерелах:1. Колон Е. Художник — атлет из «Сада богов» : Через недолік доказів справа закрилася.2. Мясоедов Иван Григорьевич : Цього разу він відбувся лише умовним строком ув'язнення.

У 1953 році родина М'ясоєдових переїхала в Аргентину. Під час поїздки художнику стало зле й 27 липня 1953 року, через три місяці після прибуття в Буенос-Айрес, він помер від раку печінки.

Творча діяльність

Для раннього живопису М'ясоєдова характерні антично-міфологічні полотна, близькі за манерою виконання до німецького модерну. У жовтні 1909 на конкурсній виставці в Академії мистецтв він представив велику картину на античний сюжет «Похід мінійців (Аргонавти, що відпливають від берегів Греції за золотим руном у Колхіду)»Музей Російської Академії мистецтв, Санкт-Петербург, за яку він здобув не тільки звання художника, але й вищу нагороду Академії — поїздку за кордон для вдосконалення. Під керівництвом Ф. О. Рубо М'ясоєдов брав участь у написанні панорами «Бородінська битва» (1910).

Іван, будучи прихильником культу античності, що домінував на початку XX століття в Академії мистецтв, усіляко пропагував красу голого тіла. У 1911 році в збірнику «Нагота на сцені» за редакцією М. М. Евреінова М'ясоєдов опублікував на цю тему маніфест. Він професійно захоплювався фотографією. Створив серію фотокомпозицій на історичні та міфологічні теми, де знімався в оголеному виді, зображаючи Бахуса, Меркурія й античних героїв. У своєму маєтку в Павленках Іван створив щось типу художньо-філософського об'єднання однодумців, яке назвав «Садом богів».

У Берліні І. М'ясоєдов мав більший успіх як портретист. Йому замовляли свої портрети російські дворяни-емігранти, представники буржуазії й дипломатичного корпусу, актори й оперні співаки. До берлінського періоду належить цикл картин на теми народного життя України й Росії, у яких відчуваються ностальгічні мотиви: «Прощання з Павленками», «Татарський цвинтар у Криму», «Російський великодній стіл». Окремі його твори видаються на листівках берлінського видавництва «Ольга Дьякова і К°».

У 1929 році художник знявся в ролі боярина у фільмі В. Стрижевского «Ігри імператриці» (). Участь Івана Григоровича у фільмі була пов'язана з необхідністю заробітку й пошуком нових форм самовираження. Роль М'ясоєдову вдалася, його боярин був величним і грандіозним. Пензлю майстра належить також рекламний плакат для фільму «Трейдер Хорн» (студія «Metro-goldwyn-mayer»), який він створив, використовуючи натурні замальовки тварин, зроблені ним у Берлінському зоопарку.

У Брюсселі в італійськім консульстві І. М'ясоєдов написав пишний портрет Беніто Муссоліні, яким той залишився дуже задоволений. Пізніше цей портрет був опублікований на обкладинці пропагандистського журналу «Нова Італія». Навіть перебуваючи у Моабитській в'язниці, Іван Григорович займався творчою діяльністю. Там він розписав фресками тюремну молитовню. Під час другого терміну в 1933–1934 роках з вікна тюремної камери він написав один із найкращих своїх творів.

Живучи в Ліхтенштейні, Іван Григорович здобув популярність як талановитий живописець, чудовий малювальник і гравер. Він написав численні пейзажі й натюрморти, виконані в імпресіоністичній манері, релігійні композиції, різноманітні портрети, багато графічних робіт олівцем, пером, різними техніками гравюри. М'ясоєдов працював над стінними розписами звукового кінотеатру у Вадуці, фресками особняків. Досить часто художник використовував свої роботи як грошовий еквівалент, розплачуючись ними за послуги з лікарем або адвокатом. Середня вартість його робіт у цей час становила приблизно 500 швейцарських франків.

В останні роки життя художник зазнавав частих депресій і меланхолії. Песимістичні настрої майстра знайшли відображення в полотнах на політичні теми, переважно сюжетно пов'язаних з Росією. До його колишніх модерністських міфологій і алегорій додався цикл «історичних жахів» — з революціями й війнами, втіленими в картинах «Революція» і «Юрба демонів» (1940-і роки).Фонд Зотова-Мясоєдова, Вадуц М'ясоєдов працював також над філософським трактатом «Енциклопедія загальностверджуючих понять» (дотепер не опублікований), у якому він піддав усю сучасну цивілізацію нищівній критиці з позицій містичного анархізму.

Творча спадщина І. Г. М'ясоєдова становить приблизно 4000 творів (які виявили). Це картини, гуаші, пастелі, офорти, фотографічні й текстильні роботи, поштові марки, документальні матеріали. Значна частина — близько 3200 експонатів перебуває в колекції Фонду Є. Зотова — І. М'ясоєдова у Вадуці. Більше половини творів майстра придбано фондом на пожертвування, зокрема, в онуків художника Мішеля і Наніти Модлер. Колекція робіт, що належить до раннього періоду творчості І. М'ясоєдова, належить Полтавському художньому музею. Вона містить понад 20 мальованих і кілька графічних робіт, які потрапили в музей із садиби автора. До німецько-радянської війни в експозиції було 67 творів. Припускають, що багато робіт художника разом з іншими коштовними експонатами вивезли німці, коли окупували Полтаву. Вважається також, що до значних втрат призвела пожежа в полтавській галереї в 1943 році.

Створення поштових марок Особливе місце у творчості Івана М'ясоєдова займає його робота над малюнками для поштових марок Ліхтенштейну. Уперше його серія із трьох марок вартістю 20, 30 і 50 раппів з'явилася в Ліхтенштейні в 1938—1939 роках (Михель № 180—182). Ця серія називається «Huldigung» («Складання присяги на вірність») і випущена була на відзначення складання присяги його світлості князю Францу-Йосипу II 28 травня 1939 року, коли він почав правити Ліхтенштейном. Це були перші поштові марки в історії країни, які створив професійний художник найвищого рівня. У роботі над марками князівства виявилася неабияка композиційна майстерність М'ясоєдова, уміння виділити центральні персонажі.

Зразком роботи І. М'ясоєдова стала марка із зображенням трохи стилізованої «Мадонни-Утішительки» з капели Святої Марії в Дуксі вартістю 10 франків, яка вийшла у світ 7 липня 1941 року (Михель № 197). Ескіз марки створив художник Іоханнесім Троєр, а гравюру на сталі виконав І. Г. М'ясоєдов. Однак найефектнішою роботою І. М'ясоєдова вважають історичну серію з п'яти марок, присвячену 600-річчю територіального розмежування на землях нинішнього Ліхтенштейну й Швейцарії володінь нащадків графа Гуго Монфора (Михель № 202—206). Ці марки вийшли у світ 22 квітня 1942 року. Усі малюнки для цих марок були виконані в техніці гравюри на сталі.

Остання здійснена І. М'ясоєдовим серія марок Ліхтенштейну — «Bennenkanal» («Внутрішній канал у Ліхтенштейні»), що складається із чотирьох марок вартістю 10, 30, 50 раппів і 1 франк. Марки випущено 6 вересня 1943 року (Михель № 218—221). Перелік картин художника (неповний)

«Венеціанські купці-розбійники в човні з рабами віслувальниками», Бердянський художній музей ім. І. І. Бродського «Аргонавти відпливають від берегів Греції у Колхіду за золотим руном» «Автопортрет у молоді роки» «У знахаря» «Початок полювання Атталанти на каледонського вепря» «Кентавромахія», 1911. «Амазонки» «Табір амазонок» «Вакханалія» «Вакханка» (погруддя) «Шопен і Жорж Санд» «Портрет Мальвіни Вернічі» «Портрет дівчини» «Пасхальний стіл» «Пейзаж в Україні» «Соняшник з кобзарем» «Соняшник з закоханими» «Дуплисте дерево»