Дворіча́нський райо́н — колишній район України у північно-східній частині Харківської області. Був створений 1923 року та проіснував до 1962 року. З 1963 по 1965 рік він входив до складу Куп'янського і Великобурлуцького районів Харківської області. Район було відновлено 8 грудня 1965 року, ліквідовано 2020 року шляхом включення до Куп'янського району. Населення станом на 1 грудня 2012 року становило 18 456 осіб.
Географія Дворічанський район розташований на північному сході Харківської області у лісостеповій зоні. Він межує: на півночі — з Валуйським районом Бєлгородської області Російської Федерації, на сході — з Троїцьким районом Луганської області, на півдні — з Куп'янським і на заході — з Великобурлуцьким районами Харківської області. Протяжність державного кордону з Російською Федерацією — 40 км.
Територія району становить 1112,35 км² (3,54% площі Харківської області).
Річки й водоймища займають 818,5 га (7,3% площі району). Територією Дворічанщини протікають річки: Оскіл (друга за розміром водяна артерія області), Верхня Дворічна, Нижня Дворічна, Вільшана, Тавільжанка.
В районі є запаси рудої і білої глини, крейди і річкового піску.
Адміністративний центр Дворічанського району — селище міського типу Дворічна. У Дворічанському районі функціонує 1 селищна і 13 сільських рад. Кількість населених пунктів — 55.
Історія Однією з характерних рис Дворічанського району є те, що протягом свого існування він знаходився на географічній і історичній межі держав і народів, про що свідчать окремі стоянки кам'яної доби та археологічні знахідки. В IV-І тис. до нашої ери на цій землі сходилися кордони племен ямно-гребенчатої, середньостоговської і трипільської культур. З другої половини ІІІ тисячоріччя до нашої ери й до XV сторіччя нашої ери представники Донецької групи ямної культури граничили й асимілювалися з племенами катакомбної культури. У V сторіччі до нашої ери землі на заході від річки Оскіл належали праслов'янам — осколотам. Тут проживали скіфи, сармати, болгари, угри, хозари, русичі, половці. Після навали монголо-татар у ХІІІ сторіччі цей край тривалий час залишався малозаселеним, тому його називали Диким Полем.
Дворічна виникла на території Дикого Поля між річками Оскіл і Дворічна в 1660 році з метою захисту населення від набігів монголо-татар. У перші десятиліття свого існування поселення виконувало роль одного з прикордонних форпостів (наприкінці XVII століття воно мало назву Полкова Дворічна), а після ліквідації Полкового устрою Дворічна стала військовою слободою.
Основним заняттям дворічан здавна було землеробство, тваринництво, бджільництво й рибальство. Серед місцевих промислів виділявся винокурний промисел, селітроваріння, а також виробництво дьогтю.
В ті часи в Дворічній діяли п'ять ярмарків на рік, на які приїжджали купці з Харкова, Бєлгорода, Валуйок, Ізюму і Донецьких степів.
Наприкінці XIX і початку ХХ сторіччя капіталістичні відносини почали проникати в сільськогосподарське виробництво району. Заможні місцеві селяни побудували в Дворічній два цегельних заводи, паровий і водяний млини, олійницю.
Духовне життя краю з кінця XVIII сторіччя розвивалося при наявності значного прошарку росіян. Постійний зв'язок з російськими столицями надовго визначив специфіку Дворічанщини — складової частини Харківщини, як регіону інтенсивного україно-російського впливу.
У 1923 році на території Дворічанської волості були утворені Дворічанський і Вільшанський райони, що входили до складу Куп'янського повіту.
Німецька окупація району в роки Німецько-радянської війни почалася 24 червня 1942 року й продовжувалася майже 8 місяців. Район звільнений 2 лютого 1943 року 6 гвардійським кавалерійським корпусом генерала-лейтенанта С.В. Соколова.
У роки Німецько-радянської війни тільки з 23 червня по 31 грудня 1941 року до складу діючої армії з району було призвано 5742 місцевих жителя. А після звільнення Дворічної у 1943 році до лав Радянської Армії було призвано ще 3000 чоловік. Біля двохсот дворічан брали участь у партизанському русі.
Людські втрати за роки Німецько-радянської війни склали: загиблих на фронті — 2828 чоловік; розстріляно під час окупації — 218 мирних громадян.
Високого звання Героя Радянського Союзу були удостоєні три дворічанина: Ковальов Олексій Федорович — старший сержант, командир гармати 1083-го полку 1-го Білоруського фронту (уродженець с. Токарівка); Лялін Василь Костянтинович — капітан, штурман ескадрильї 8-го окремого авіаполку далекої розвідки 8 повітряної армії (уродженець смт Дворічна); Титов Микола Петрович — полковник, командир 12-го гвардійського полку 5-й гвардійської дивізії 11-ї гвардійської армії 3-го Білоруського фронту (уродженець с. Колодязне).
У післявоєнний період з 1946 по 1958 рік у районі відновили виготовлення будівельних матеріалів та переробку сільськогосподарської продукції. Так, Дворічанський цегельний завод щорічно виготовляв 1,6 млн штук цегли, кільця для колодязів й мостів, черепицю. В районі також почалось розвиватися виробництво швейних виробів.
В 1966—1970 р. в районі посиленими темпами велися будівельні роботи в колективних господарствах. За цей період було побудовано 60 тваринницьких приміщень, 10 механізованих майстерень, 11 кормоцехів, введено в дію 15 шкіл, 10 сільських клубів, 16 магазинів, хлібозавод, 3 цегельних заводи, автостанція.
Адміністративний устрій
Район адміністративно-територіальний поділяється на 1 селищна рада та 13 сільських рад, які об'єднують 95 населених пунктів та підпорядковані Дворічанській районній радіАдміністративно-територіальний устрій Дворічанського району на сайті Верховної Ради України.
Населені пункти зняті з обліку Березове Лихолобівка Лупачівка Погрібняківка
Економіка Сільське господарство і зараз є базовою галуззю економіки Дворічанського району. Площа сільськогосподарських угідь становить 87656.3 га (78.8% загальної площі району). У тому числі: рілля — 63877,29 га (72,8% сільгоспугідь); пасовища — 16809,5га (19,1%); сінокоси — 4622,2 га (5,3%).
Ліси й лісопосадки займають у районі 15278,69 га, що становить 13,7% території району.
У сільськогосподарському виробництві переважають виробництво молока, м'яса, а також вирощування зернових і технічних культур.
Останнім часом стабілізувалася робота промислового комплексу району. Торік промислові підприємства збільшили обсяги виробництва в 1,5 рази. Ця тенденція зберігається й у поточному році. На якісно новий рівень вийшла діяльність реформованих сільгосппідприємств, 80% з який працюють прибутково. Успішно розвивалася ситуація й на споживчому ринку, що дозволило збільшити товарообіг на 44,3%. Фінансовий результат діяльності суб'єктів господарювання склав 2,8 млн грн. прибутку.
У минулому році в районі було введено в експлуатацію 1420 м² житла; 970 м газопроводу низького тиску в с. Тополі; 1,4 км водогону в с. Рідкодуб, на спорудженні об'єктів каналізації й очищення стічних вод у смт. Дворічна освоєно понад 1 млн грн. Також здійснювалася реконструкція хірургічного відділення Центральної районної лікарні (300,2 тис. грн.) і гуртожитку в смт. Дворічна (201 тис. грн.).
Рівномірність території, сприятливі кліматичні умови, значні агрокліматичні та рекреаційні ресурси доповнюють переваги географічного положення району. Тут розміщується Краснооскільська зона рекреаційної діяльності — одна з найбільших у Харківській області. У заплаві річки Оскіл, між Куп'янськом і Дворічною, знайдені значні запаси мінеральних вод хлоридно-натрієвого складу. В екологічному відношенні вся територія району належить до умовно чистих, тобто вона практично безпечна для життя й господарської діяльності населення та рекомендована для усіх видів відпочинку і туризму. У районі створений Національний природний парк «Дворічанський».
Основні напрямки розвитку відродження тваринництва, як основи стабільного функціонування сільгоспформувань; створення племінних господарств й сучасних комплексів з виробництва м'яса; впровадження прогресивних технологій у вирощуванні сільгоспкультур; розвиток місцевої переробної промисловості; створення оптимального ділового клімату для залучення інвестицій, розвиток підприємництва й «зеленого туризму».
Населення Розподіл населення за віком та статтю (2001):
Чисельність населення району станом на 01.12.2012 року становила 18,46 тисяч осіб. У тому числі: міського населення — 3,81 тис. ос.; сільського населення — 14,65 тис. ос.
Щільність населення в районі становить 16,6 осіб на 1 км².
У Дворічанському районі проживає 7,6 тис. пенсіонерів (36,4% від загальної чисельності населення).
Народжуваність у районі в 2011 році становила 11,5 ос. на 1000 жителів. Смертність — 19,67 ос. на 1000 жителів.
Національний склад населення в районі досить різноманітний:
Національність Кількість % українці 17493 83,7 росіяни 3016 14,4 білоруси 123 0,9 молдавани 78 0,4 вірмени 25 0,1 інші 174 0,8
Соціальна сфера У районі налічується 19 загальноосвітніх шкіл й ліцей-інтернат, в яких працює 12 комп'ютерних класів. Завдяки турботі академіка права, народного депутата 3 та 4 скликань Чугуївського виборчого округу С. Б. Гавриша у 9 школах учні мають можливість регулярно користуватися Інтернетом (Дворічанський ліцей — інтернат, Дворічанська, Колодязненська, Кам'янська, Топільська, Жовтнева, Мечниківська, Вільшанська, Тавілжанська середні школи).
У районі також функціонують: музична школа, 2 дитячих спортивних школи, аграрний професійний ліцей, Центральна районна лікарня, 4 сільських амбулаторії сімейного лікаря, а також 26 ФАПів.
Культурні заклади району представлені: центральною районною бібліотекою, центральною районною дитячою бібліотекою, 22 сільськими бібліотеками, районним будинком культури, 23 сільськими будинками культури.
У районі видається щотижнева газета «Дворічанський край». Її тираж 1633 екз. З телевізійних каналів у районі стабільно приймаються «УТ — 1», «Інтер», «1+1», «ТЕТ», ТРК «Україна».
В районі функціонує 94 спортивних спорудження, у тому числі: 19 спортивних залів, 20 футбольних полів, 20 спортивних містечок, 33 волейбольні та 20 баскетбольних майданчики, а також 2 стадіони. Найкращий спортивний комплекс району — центральний стадіон «Колос». Найкращий спортивний зал у Дворічанської ДЮСШ.
Релігія У районі діють три релігійні громади Української Православної Церкви Московського Патріархату: Успіння Пресвятої Богородиці (смт. Дворічна); Побідоносця і Великомученика Георгія (с. Миколаївка); Вознесіння Господнє (с. Вільшана).
Персоналії У Дворічанському районі, недалеко від міста Куп'янська, у селі Мечнікове є музей лауреата Нобелівської премії, мікробіолога Іллі Мечникова. Вчений з дитинства виявляв дивовижні здібності. Працював у Харкові, Одесі, Парижі.
Дворічанщина є малою Батьківщиною деяких видатних людей, які залишили слід в історії.
Тут народилися:
Іванівка — батьківщина лауреату Нобелівської премії з медицини та фізіології Іллі Мечникова. Ілля Ілліч народився 15 травня 1845 у сім'ї гвардійського офіцера, поміщика Іллі Івановича Мечникова. Мати — Емілія Львівна — дочка публіциста Лейба Нойеховіча (Льва Миколайовича) Неваховіча — засновника російсько-єврейської літератури. Старший брат Іллі Ілліча — Лев народився 18 травня 1838 в Санкт-Петербурзі. Він був відомий як географ, соціолог, революционер-анархист і публіцист. Гредескул Микола Андрійович (1865-1941) - юрист, професор Харківського університету, депутат Першої Державної думи в 1906 р. П. С. Писаревський;— поет-байкар; М. А. Плевако — видатний український учений літературознавець і біограф; М. І. ;Печеніжський — член союзу письменників СРСР; О. В. Дворниченко — один з конструкторів дизельного двигуна танка Т-34. Плевако Петро Антонович — громадський, політичний і церковний діяч, член Української Центральної Ради.
Політика