Гру́шівка (до 1945 року — Суву́к-Сала́також Сали́, ) — село в Україні, Феодосійського району Автономної Республіки Крим.

Історія За не підтвердженими іншими джерелами відомостями, перша церква (каплиця св. Марії Магдалини) була побудована в перші століття нашої ери, зруйнована гунами та відновлена у VI столітті. В 1330 в селищі з'явилися вірмени. У 1361—1381 роках ними було збудовано нову церкву св. Ніни та св. Григорія (за іншими даними — в 1375, на пожертвувані якимось Саркісом Агасяном 400 динарів). Точно датований лише хачкар, знайдений у селі — на ньому стоїть дата, 1483.

Село залишалося вірменським до 1778 року, коли, 18 вересня, згідно з «Відомістю про виведених із Криму в Приазов'ї християн» А. В. Суворова, із Сали на нижній Дон було насильно переселено 224 особи (115 чоловіків і 109 жінок), всі вірмениДубровин Н. Ф. 1778. // Присоединение Крыма к России. — СПб.: Императорская Академия наук, 1885. — Т. 2. — С. 711—714. — 924 с., що заснували поблизу міста Новий Нахічевань село Мец-Сала. За відомостями генерал-поручика О. А. Ігельстрома від 14 грудня 1783 до виведення християн у селі Сувук Сала залишалася 1 ціла церква. Відповідно до «Ведомости… какие христианские деревни и полных дворов. И как в оных… какие церкви служащие, или разорённые. …какое число священников было…» від 14 грудня 1783 в селі Сала було 35 вірменських дворів Поселення деякий час порожніло — воно не згадано в Камеральному Описі Криму… 1784 серед сусідніх сіл Старо-Кримсько кадилика Кефінського каймакаму.Лашков Ф. Ф. Камеральное описание Крыма, 1784 года: Каймаканствы и в оных каймаканами кто состоит // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — Симф. : Типогр. Таврическ. Губ. Земства, 1888. — Т. 6.

Після анексії Кримського ханства Російською імперією (8) 19 квітня 1783, (8) 19 лютого 1784, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Левкопольського, а після ліквідації в 1787 Левкопольського — до Феодосійського повіту Таврійської області. З 1792 року в Сали заселяли відставних солдатів Таврійського легкоконного полку. На 1793 в селі проживало 275 дорослих жителів (134 чоловіки і 141 жінка). У праці Петра Симона Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі південними намісництвами Російської держави у 1793—1794 роках» це описано так:

Згідно з довідником Михайла Родіонова «Статистико-хронологічно-історичний опис Таврійської єпархії» в 1779 році в Салах відкрито Знам'янську церкву. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до Акметецького повіту Новоросійської губерніїО новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.). За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії, Сали був включений до складу Байрачської волості повіту Феодосії.

За Відомістю про кількість селища, назви цих, у них дворів … що у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року, в селищі Сали дворів не значилося, враховано 108 жителів — військових поселянЛашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А. И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 129.. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 селище позначено як Суук сала з 63 дворами. Після реформи волосного поділу 1829 року російське селище Сали, згідно з «Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Учкуйської волості (перетвореної з Байрацької). На карті 1836 в селі Суу-Сали 63 двори, як і на карті 1842, а, згідно «Військово-статистичного огляду Російської Імперії» за 1849, в селі було 250 жителів.

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село визначили центром нової Салинської волості. Згідно з «Списком населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Сали (або Суук-Сали) — російське казенне село з 82 дворами, 667 жителями, православною церквою, волостним правлінням та волостним правлінням СалиТаврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель). — Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865. — Т. XLI. — С. 84. — (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).. На триверстової карті Шуберта 1865—1876 в Сали позначено 103 двори. На 1886 рік у селі Сали при річці Сали-Чокрак, згідно з довідником «Волости і найважливіші селища Європейської Росії», проживало 704 особи в 110 домогосподарствах, знаходилося волосне правління, діяли православна церква, школа і. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889» за результатами Х ревізії 1887 записані Сали з 133 дворами і 869 жителямиВернер К. А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с..

Після земської реформи 1890-х роківБ. Б. Веселовский. Т. IV // История земства за сорок лет. — Санкт-Петербург: Издательство О. Н. Поповой, 1911. — 696 с. село залишилося центром перетвореної Салинської волості. На верстової карті 1890 в селі позначено 213 дворів з російським населенням. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік» у Сали, що складав Салинське сільське суспільство, вважався 1061 житель у 160 домогосподарствах. Всеросійський перепис 1897 року зафіксував у селі 1143 жителів, з яких 1124 православнихТаврическая губерния // Населённые места Российской империи в 500 и более жителей: с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / под ред. Н. А. Тройницкого. — СПб., 1905. — С. 216—219.. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік» у селі Сали вважалося 1375 жителів у 136 домогосподарствахТаврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. — 1902. — С. 103.. На 1902 в селі працював фельдшер. На 1914 в селищі діяло земське училище. За Статистичним довідником Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий повіт Феодосії, 1915 рік, в селі Сали Салинської волості повіту Феодосії вважалося 270 дворів з російським населенням в кількості 1621 людина приписних жителів і 32 «сторонніх»Часть 2. Выпуск 7. Список населенных пунктов. Феодосийский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 28.. Станом на 1917 в селі діяла церква.

Після окупації Криму більшовиками, за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921 була скасована волосна система і село увійшло до складу новоствореного Старо-Кримського району Феодосійського повіту, а в 1922 повіти отримали назву округівИ. М. Саркизов-Серазини. Население и промышленность. // Крым. Путеводитель / И. М. Саркизов-Серазини. — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи ліквідувалися та Старо-Кримський район став самостійною адміністративною одиницею. Декретом ВЦВК від 04 вересня 1924 року «Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р.» Старо-Кримський район було скасованоОб упразднении некоторых районов Автономной Крымской С.С.Р. і село включили до району Феодосії. Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Сали, центрі Салинського сільради Феодосійського району, вважалося 347 дворів, з них 340 селянських, населення становило 1368 осіб, з них 1514 росіян, грека, 3 білоруси, 1 єврей, 38 записані у графі «інші», діяла російська школа. Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР»Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР. від 30 жовтня 1930 року з району Феодосії було виділено (відтворено) Старо-Кримський район (за іншими відомостями 15 вересня 1931 року) і село включили до його складу ].. За даними всесоюзного перепису населення 1939 року в селі проживало 1030 осібМузафаров Р. И. Крымскотатарская энциклопедия. — Симферополь: Ватан, 1993. — Т. 1 /А — К/. — 424 с. — 100 000 экз. — Рег. № в РКП 87-95382.

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року Сали разом з іншими населеними пунктами було перейменовано на Грушівку та Салинську сільраду — на ГрушівськуУказ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 года № 619/3 «О переименовании сельских Советов и населенных пунктов Крымской области». З 25 червня 1946 року Грушівка у складі Кримської області РРФСРЗакон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область, а 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСРЗакон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР. 1959 року було ліквідовано Старокримський район і село приєднали до СудацькогоСправочник административно-территориального деления Крымской области на 15 июня 1960 года / П. Синельников. — Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся. — Симферополь: Крымиздат, 1960. — С. 49. — 5000 экз.. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року Судакський район було скасовано і село приєднали до Білогірського. 1 січня 1965 року, указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області», включили до складу КіровськогоКрымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М. М. Панасенко. — Симферополь: Крым, 1968. — С. 23. — 10 000 экз.. На 1974 в Грушівці вважалося 1700 жителів. В 1979 був відтворений Судакський район і село передали до його складу. За даними перепису 1989 року в селі проживало 1811 осіб. З 12 лютого 1991 року село у відновленій Кримській АРСР. Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 9 липня 1991 року Судакський район було ліквідовано, створено Судакську міськраду, якій перепідпорядкували село. 26 лютого 1992 року Кримська АРСР перейменована в Автономну Республіку Крим. З 21 березня 2014 — окупована Росією і знаходиться тимчасово у складі «Республіки Крим»Федеральный закон Российской Федерации от 21 марта 2014 года № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов — Республики Крым и города федерального значения Севастополя», з 5 червня 2014 в так званому «Міському окрузі Судак».

23 березня 2023 року невідомі підняли прапор України.

У вересня 2023 року у складі Феодосійського району АР Крим.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток російська 54,87 % кримськотатарська 37,63 % українська 6,77 % інші/не визначилися 0,73 %

Примітки