Вербове́ць — село в Україні, у Косівській міській територіальній громаді Косівського району Івано-Франківської області.

Географічні дані Село розташоване біля підніжжя Українських Карпат,а саме Покутсько-Буковинських карпат у долині річки Рибниці —притоці Прута. Гори навколо села вкриті мішаним лісом. На півдні вздовж шосе Косів–Рожнів межує з селом Старий Косів, на сході з селом Рожнів, на північному сході з селом Хімчин, на заході з містом Косовом. Територія села — горбиста височина з найвищими точками Мавково (400 м.н.р.м.) та Кичера (500 м н.р.м.)

Притоки Через село протікають ліві притоки р.Рибниці: Гордаків, Терновець (найпротяжніша і найбільш повноводна), Чернятин, Волово.

Присілки Має присілки і кутки Гордаків, Конево, Свиридівка, Кичера, Царина, Мавково, Скуртово, Вишник, Осік та ін.

Ліси та інші урочища Дубки, Буковий, Смерековий, Діброва, Савина.

Історія Перші відомості про село Вербовець зустрічаються з 1648 року

Основні історичні періоди приналежності:

Річ Посполита (до 1772 року): Село перебувало під владою польської корони (Руське воєводство). Саме до цього періоду відноситься перша письмова згадка про село (1648 р.) Австрійська імперія / Австро-Угорщина (1772–1918): Після першого поділу Речі Посполитої Вербовець увійшов до складу Габсбурзької монархії (Королівство Галичини та Володимирії). Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) (1918–1919): Після розпаду Австро-Угорщини село стало частиною незалежної української держави. Друга Річ Посполита (Польща) (1919–1939): Вербовець входив до Косівського повіту Станиславівського воєводства. (У 1921 році мешканці Вербовця виступали проти проведення перепису населення, здійснюваного польським урядом. Вони також бойкотували вибори до сенату і сейму в 1922 році.)

Радянський Союз (УРСР) (1939–1941, 1944–1991): Період насильницької колективізації, боротьби УПА проти радянського режиму та післявоєнної відбудови. Нацистська Німеччина (1941–1944): Під час Другої світової війни село було окуповане німецькими військами (дистрикт Галичина). Україна (з 1991 року): Село є частиною незалежної України. З 2020 року входить до Косівської міської територіальної громади.

Поблизу кар’єру на території села в 1993 році відкрито рештки поселення культури карпатських курганів (III—IV ст.) і бронзоливарний цех.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Косівської міської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Косівського району (1940—2020), село увійшло до складу новоутвореного Косівського району.

Етимололія

Назва Село отримало свою назву через порослі верби, що часто зустрічаються в цій місцевості, адже через село протікають чотири притоки річки Рибниця.

Герб

Корисні Копалини Корисні копалини — газ, будівельна глина, пісок.

Населення Населення Вербовець: 3215 осіб станом на 2020 рік. З яких 1494 - частка чоловічого населення, 1721 - частка жіночого населення.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська337599.41%російська160.47%болгарська10.03%німецька10.03%інші/не вказали20.06%Усього625100%

Культурна Спадщина

Хата зі с. Вербовець Косівського р-ну (кін. ХІХ ст.) Перевезена зі села Вербовець Косівського р-ну Івано-Франківської обл.. Будівля зведена відповідно до гуцульських будівельних традицій, які проявляються в конструкції стін, в обробці матеріалів, у плануванні.

Хата має два житлові приміщення, що розділені сіньми (хоромами) та комору. Зрубна конструкція. Стіни складені з добірних гладко обструганих півкругляків. Вздовж запічної і при лівій причілковій стіні – притули, які використовувались як приміщення для овець. Притули при причілковій стіні продовжуються хатиною з піччю, в якій готували корм для свиней. У ній же спали слуги.

Дах чотирисхилий з урізаними фронтонами при гребені. Покриття – драниці.

У житлових приміщеннях зберігся багатий інтер`єр, прикрашений мальованими фаянсовими тарелями та барвистими тканими виробами.

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці датована 1850 роком, освячена 1853 року. Належить до Коломийської єпархії Православної церкви України. Настоятель митр. прот. Степан Губернат. У радянський період церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1162). Церква дерев'яна, хрестоподібна в плані, складається з п'яти квадратних зрубів. Храм має п'ять бань, її оточує опасання, розташоване на випусках вінців зрубів. Зруби мають одну висоту, завершені восьмигранними основами над якими встановлені шатрові бані. До вівтаря прибудовані дві ризниці. Церква має два ганки. Церква розташована на кладовищі на межі Вербовця і Старого Косова поруч з дорогою.

Докладніше: Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (Вербовець)

Відомі люди Тут народилися: Абашин Василь Олександрович, гончар, художник-кераміст; Андрусяк Іван Михайлович, поет, прозаїк, дитячий письменник, літературний критик, перекладач; Бойчук Іван Іванович, поет; Девдюк Тарас Григорович, поет; Карп'юк Ілля Петрович (1998—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Корпанюк Микола Павлович, літературознавець, доктор філологічних наук, професор. Сусак-Арехта Андріана Іванівна, військовослужбовиця Збройних сил України, учасниця російсько української війни, голова Жіночого ветеранського руху.

Примітки

Джерела ,Wierzbowce, al. Wierzbowiec, pow. kosowski [w:] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, t. XIII: Warmbrun – Worowo, Warszawa 1893, s. 402.

Посилання Офіційний сайт села Вербовець Косівського району Довідник села Вербовець