Геологія Румунії характеризується високою різноманітністю структур і порід, що відображає складну тектонічну та геологічну історію регіону. Територія країни лежить на межі Східноєвропейської платформи та Карпатської складчастої системи, що сформувалася внаслідок кількох тектонічних циклів від палеозою до кайнозою. Геологічно Румунія поділяється на три основні провінції: Карпати, Трансильванська западина та Дунайська низовина.
На території Румунії виділяються дві молоді складчасті системи (Карпати і Північна Добруджа) та платформні структури різного віку (Молдавська, Скіфська і Мізійська плити).
У будові Молдавської плити, що є частиною Східно-Європейської платформи, виділяється граніто-гнейсовий фундамент свекофено-карельського віку і осадовий чохол, що включає відклади венду, кембрію-девону, юри-крейди і неогену.
Скіфська плита в межах Румунії представлена Переддобруджською і Бирладською западинами з верхньо-палеозойсько-мезозойським чохлом. Фундамент Мізійської плити гетерогенний. У відкладах чохла (потужність до 7 км) переважають уламкові нижньопалеозойські, карбонатно-евапоритові і уламково-евапоритові девонські та тріасові, карбонатні юрсько-крейдові і уламкові неогенові відклади.
У фундаменті Мізійської плити є гранітні і ґранодіоритові інтрузії, в чохлі — кислі і основні ефузиви пермі-тріасу. Північнодобруджський кімерійський орогенез, розташований між Мізійською і Скіфською (Переддобруджський прогин) плитами, складений докембрійськими і нижньопалеозойськими метаморфізованими товщами, девонськими (карбонатними і кременистими) і нижньокам’яновугільними уламковими формаціями, тріасовими осадовими (карбонатними і флішевими) та юрськими (уламковими карбонатними) відкладами.
Кімерійські структури неузгоджено перекриті верхньокрейдовими посттектонічними карбонатно-уламковими формаціями (синклінорій Бабадаг). Карпатський альпійський ороген, що займає понад 2/3 території країни, має складну будову. Тут виділяються складчасті зони (внутрішні — Дакіди і зовнішні — Молдавіди), передові прогини і субсеквентні магматичні дуги.
Дакіди складені докембрійськими і палеозойськими метаморфічними формаціями, що перетинаються гранітами, ґранодіоритами, габро і перидотитами, нижньокам’яновугільно-пермськими моласовими формаціями, а також тріасовими, юрськими і крейдовими відкладами переважно карбонатного складу.
Мезозойські офіолітові формації і пов'язані з ними осадові відклади оголюються в двох приблизно паралельних швах в Дакідах (головний шов Тетіса — південна частина гір Апусені) і на їх околицях в покривалах — Чахлеу (Східні Карпати) і Северинському (Південні Карпати).
На північному заході країни простягаються Пеніди (Пенінська зона), представлені осадовими відкладами пізньої крейди та палеогену. Молдавіди (екстерніди), які охоплюють найбільшу частину покровів флішевої зони Східних Карпат і Передкарпаття, представлені крейдовими і палеогеновими формаціями. Передкарпатський прогин, розташований на зовнішній околиці Карпат, виконаний сармат-пліоценовими моласами. Трансільванська западина і східна околиця Паннонської западини являють собою неогенові моласові басейни, накладені на Дакіди. Альпійські магматичні дуги сформувалися в результаті субдукції. Вони представлені інтрузивними верхньокрейдовими-палеогеновими (Південні Карпати і гори Апусені) та екструзивними вапняково-лужними магматичними неогеновими формаціями (Східні Карпати і Апусені).
Див. також Корисні копалини Румунії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Румунії, Гірнича промисловість Румунії, Природа Румунії, Гідрогеологія Румунії, Сейсмічність Румунії.
Література
Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8 Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с.
Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. </div>
Посилання Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2017